Ремонтний цех створюється на підприємстві для забезпечення безперебійної експлуатації обладнання.
Для ефективної роботи підприємства цех виконує такі функції:
1. Проведення технічного обслуговування устаткування та планово-запобіжних ремонтів.
2. Модернізація застарілого устаткування.
3. Планування, облік і контроль виконуваних ремонтних робіт.
4. Контроль правильності експлуатації устаткування.
В основі виробничої діяльності ремонтного цеху лежить практична реалізація планів-графіків системи планово-запобіжного ремонту (ПЗР).
Система ПЗР передбачає:
· проведення технічного (міжремонтного) обслуговування засобів праці - це комплекс операцій, спрямованих на підтримування в робочому стані устаткування і забезпечення його технічних параметрів у процесі експлуатації;
· здійснення періодичних планових ремонтів та модернізацію устаткування.
Планові ремонти залежно від змісту та трудомісткості робіт поділяються на поточний, середній та капітальний.
Поточний ремонт (ПР) передбачає заміну невеликої кількості деталей, що швидко спрацьовуються, та регулюванні механізмів для забезпечення нормальної роботи устаткування до чергового планового ремонту.
Під час середнього ремонту (СР) виконуються часткове розбирання агрегату, заміна і ремонт окремих складальних вузлів і механізмів, складання, регулювання та випробування під навантаженням.
Капітальний ремонт (КР) передбачає повне розбирання агрегату, сортування деталей на придатні, непридатні та такі що потребують відновлення, заміну або ремонт складальних одиниць із наступним складанням, регулюванням та випробуванням на всіх режимах роботи.
Планові показники роботи ремонтного цеху розробляються відділом головного механіка за участю планово-економічного відділу підприємства.
Основними розділами плану є:
· планування виробничої програми у номенклатурі (всі види ремонтів, виготовлення запасних частин для ремонту, монтаж та демонтаж устаткування) та у трудомісткості;
· у плані чисельності і заробітної плати визначають окремо чисельність робітників, що зайняті плановими ремонтами та окремо робітників, праця яких не піддається нормуванню (чергові слюсарі, робітники з технічного обслуговування устаткування, мастильники та ін.);
· планування собівартості виробництва полягає у визначення загального цехового кошторису витрат, кошторису на виконання різних видів ремонтів та міжремонтне обслуговування та кошторису цехових витрат.
Калькуляційні одиниці під час складання кошторисів такі:
· одиниця ремонтної складності в процесі виконання ремонту устаткування;
· об’єкт модернізації, ремонту (верстата, лінії тощо);
· замовлення під час надання послуг стороннім організаціям і підрозділам свого підприємства, у тому числі невиробничим.
На підприємствах застосовують велику кількість устаткування різної ремонтної складності, що утруднює розрахунок кошторисів ремонтних робіт.
Для спрощення обчислень, керівництво підприємства попередньо затверджує кошторис витрат на ремонт одиниці ремонтної складності за видами ремонтів. Знаючи кількість одиниць ремонтної складності устаткування, яке підлягає ремонту в будь-якому цеху, можна планувати загальний обсяг ремонтних робіт за цехами й на підприємстві в цілому.
Це особливо важливо в сучасних умовах, коли всі витрати з ремонтного обслуговування відносять на собівартість основної продукції.