Основними завданнями енергетичного господарства є:
· систематичне та безперебійне забезпечення виробництва різними видами енергії;
· впровадження нової техніки з метою раціонального та економного витрачання всіх видів енергії;
· технічне обслуговування та проведення ремонтних робіт енергоустаткування;
· підвищення енергоозброєності праці;
· контроль виконання правил експлуатації енергетичного обладнання;
· проведення заходів з реконструкції та розвитку енергетичного господарства підприємства.
Промислові підприємства споживають:
· електроенергію силову, що приводить у дію технологічне устаткування;
· технологічну, яка призначена для заміни властивостей і стану матеріалів;
· виробничо-побутову, яка використовується на освітлення, вентиляцію та інші цілі;
· теплову енергію гарячої води та пару;
· кисень, водень, азот, що поступають у балонах;
· стиснене повітря різного тиску;
· гарячі гази, конденсати;
· енергоносії у вигляді природного газу, мазуту, нафтопродуктів.
Відповідно до завдань, що ставляться перед службою, розрізняють таку структуру енергетичного господарства:
1. Електросиловий цех, до функцій якого входять перетворення, виробництво, подача, розподіл електроенергії та забезпечення ефективного її використання.
2. Теплосиловий цех займається виробництвом теплоенергії, подачею та розподілом пари, збиранням та поверненням конденсату, забезпеченням підприємства гарячою водою.
3. Цех водопостачання забезпечує свіжою питною водою, виконує організацію оборотного водопостачання, займається раціональним та економним водопостачанням всередині підприємства.
4. Газокомпресорний цех здійснює постачання газу через трубопроводи до підприємства, забезпечує роботу заводської газогенераторної станції, підготовку та подачу стисненого повітря.
5. Цех зв’язку, що забезпечує телефонним та радіозв’язком, здійснює технічне обслуговування та ремонт АТС підприємства.
6. Електромеханічний цех займається організацією і проведенням капітальних ремонтів електрообладнання і електроапаратури, виготовленням окремих видів нового обладнання та запчастин.
Організує ефективне управління енергетичним господарством – відділ головного енергетика.
Основними розділами плану є:
1. Виробнича програма у натуральному і у вартісному вираженні. Завдання в натуральних показниках охоплює такі види робіт:
· виробництво і обслуговування електричної енергії, виробництво та розподіл теплової енергії, пари, стисненого повітря та інших видів енергії, забезпечення водою;
· всі види планових ремонтів та міжремонтне обслуговування енергетичного обладнання, виготовлення запасних частин та монтаж енергетичного устаткування.
Обсяги робіт у вартісному вираженні визначаються за планово-розрахунковими цінами.
2. В другому розділі плану визначається чисельність робітників та заробітна плата. Чисельність робітників, що поділяються на експлуатаційників та ремонтників, визначається здебільшого за нормами обслуговування.
3. Для визначення загальної суми витрат енергетичного цеху складають плановий кошторис витрат, до якого поряд із витратами на власне виробництво відносять витрати на придбання енергії, а також витрати на її переробку. Собівартість послуг для внутрішньо цехових потреб визначається за прямими витратами, а для внутрішньозаводських - із урахування також непрямих витрат. Калькуляційними одиницями можуть бути:
· для електричної енергії – 1000 кВт/год;
· тепла та пари – 1 Гкал (або 1т пари);
· стисненого повітря – 1000м3;
· води – 1000м3;
· карбіду кальцію – 1 т.
В основу організації роботи енергогосподарства покладено складання планового і звітного енергетичного балансу. Доходна частина планового енергетичного балансу – це джерела покриття потреби або план енергопостачання з виділенням первинних та вторинних енергоресурсів, їх кількості та джерел енергопостачання. Витратна частина балансу – це розрахунок потреби в енергоресурсах, її кількість і види енергії, а також цілі використання.
Енергетичні баланси підприємств можуть бути класифіковані:
· за призначенням,
· видами енергоносіїв,
· масштабами завдань, що вирішуються цими балансами,
· характером цільового використання енергії.
Баланси, що складаються для окремих видів енергії та параметрів енергоносіїв, називають частинними.
Зміст і форми побудови енергобалансів підприємств мають задовольняти такі вимоги:
Ø інформація, подана в балансі, має відображатись у формі, яка дає змогу скласти уявлення про ефективність використання енергії на підприємстві в цілому;
Ø для аналізу цільового використання енергії потрібно розрізняти витрати енергії на двигуні (силові), технологічні, господарсько-побутові (освітлення, опалення, вентиляція, гаряче водопостачання) потреби;
Ø для контролю енерговикористання цехів, дільниць, енергозасобів баланси енергії необхідно будувати у виробничо-територіальному аспекті, з відокремленням витрат за цехами та засобами;
Ø баланси мають віддзеркалювати внутрішній обіг енергії в енергоносіях різного виду та параметрів, бути пов’язаними з матеріальними балансами відповідних енергоносіїв;
Ø для оцінювання рівня енерговикористання в балансах має бути відображено як досягнутий, так і передовий рівень енерговикористання.
План енергоспоживання підприємства — це витратна частина енергобалансу, яка забезпечує виконання підприємством виробничої програми та водночас є виробничою програмою енергетичних цехів.
До цієї частини балансу належать такі розрахунки:
¨ потреби основного та допоміжного виробництва у всіх видах енергії та палива;
¨ нормативні втрати енергії та палива в енергетичних мережах, перетворювальних засобах і виробничому устаткуванні;
¨ максимальні енергетичні навантаження протягом планового періоду з урахуванням споживання енергії;
¨ планові середньодобові, місячні, квартальні та річні графіки навантаження.
Для визначення загальної суми витрат енергетичного цеху складають кошторис на виробництво (на кожний вид робіт — окремий). Собівартість послуг на продукцію енергетичних цехів (дільниць) для внутрішньоцехових потреб визначають за прямими витратами, а для внутрішньозаводських потреб — з урахуванням і непрямих витрат. До кошторису витрат енергетичних цехів поряд із витратами на власне виробництво вносять витрати на придбання енергії аналогічного виду, а також витрати на її перероблення.
Витрати на утримання та експлуатацію загальнозаводських мереж включають у собівартість відповідного виду енергії.
Калькуляційні одиниці продукції енергетичних цехів такі: для електричної енергії — 1000 кВт/год; тепла та пари — 1 Дж (або 1 т пари); стисненого повітря — 1000 м3; води — 1000 м3; карбіду кальцію — 1 т.