ПИТАННЯ НА ЗАЛІК / ІСПИТ

1. Місце соціології права та девіантної поведінки у системі соціологічного знання.

2. Концепція раціоналізація права М. Вебера.

3. Інститут права у поглядах Т. Парсонса.

4. Н. Луман про автономність правової системи.

5. Юридичне поле у теорії соціальної топології П. Бурдьє.

6. Поняття соціальних норм та цінностей.

7. Девіантність та делінквентність.

8. Агенти та механізми соціалізації та соціального контролю.

9. Класична школа у дослідженні девіантної поведінки. Паноптикум Є. Бантама.

10. Біологічний позитивізм у дослідженні девіантної поведінки.

11. Психологічний позитивізми у дослідженні девіантної поведінки.

12. Теорія соціальної дезорганізації.

13. Екологічний підхід Першої чиказької школи соціології.

14. Інтерпретація девіантності у поглядах Е. Дюркгайма.

15. Теорія соціальної напруги у інтерпретації Е. Дюркгайма та Р. Мертона.

16. Теорія соціальної напруги Р. Кловарда та Л. Оліна.

17. Субкультурна теорія девіантної поведінки.

18. Теорія ярликування та стигматизації.

19. Проявлені та приховані стигми.

20. Первинна та вторинна девіація.

21. Підхід соціальної патології у дослідженні девіантної поведінки.

22. Критична перспектива у дослідженні девіантної поведінки.

23. Конструювання девіантності за працею Г. Беккера «Моральні підприємці…».

24. Соціологічні аспекти віктимології.

25. Теоретико-методологічні проблеми соціології девіантної поведінки за працею А. Ліазоса «Бідність соціології девіантності…».

26. Консервативна теорія соціального контролю.

27. Ліберальна теорія соціального контролю.

28. Радикальна теорія соціального контролю.

29. Девіантогенний вплив агентів соціального контролю за працею Г. Маркса «Парадокси соціального контролю…».

30. Проблеми функціонування пенітенціарної системи в сучасній Україні.

31. Стенфордський тюремний експеримент: теоретичні результати дослідження.

32. Антропологічна традиція дослідження девіантної поведінки. Поняття «деградації».

33. Злочинність як різновид девіантної поведінки.

34. Проблеми соціологічного дослідження злочинності за працею І. Рущенка «Діалог соціолога і юриста про латентну злочинність і не тільки…».

35. Синьокомірцева та білокомірцева злочинність.

36. Корпоративна злочинність та корпоративна культура.

37. Концепція злочину без жертви.

38. Культурна та структурна перспектива в інтерпретації маргінальності.

39. Мережі соціальної підтримки у маргіналізованій спільноті за працею С. Стівенсон «Королі і люмпени московських вулиць».

40. Явище етноцентризму, соціологічний інструментарій дослідження та механізми його подолання.

41. Традиційна культура як девіантогенний фактор.

42. Патерналізм як різновид суспільної девіації.

43. Неконвенційні переконання як різновид девіантності. Тоталітарні секти.

44. Соціальне конструювання сексуальності.

45. Гомосексуальність як девіація?

46. Методи дослідження девіантної поведінки.

47. Стенфордський тюремний експеримент як зразок емпіричного дослідження девіантної поведінки. Методичні аспекти експерименту.

48. Етичні проблеми дослідження девіантної поведінки за працею Л. Хемпфрі «Tearoom trade».

49. «Кодекс професійної етики українського соціолога» у контексті дослідження девіантної поведінки.

50. Соціальна технологія позитивної дискримінації.

 

10. ГЛОСАРІЙ

Нижче пропонуються терміни, важливі для засвоєння матеріалу курсу «Соціологія права і девіантної поведінки». Значна частина з них є перекладеними іншомовними термінами. У випадку неоднозначності перекладу українською мовою, чи стійкого і поширеного використання у науковій літературі терміну мовою оригіналу, подається і відповідний іншомовний термін.

 

Аномія - (від фр. anomie — беззаконня) – стан суспільства, за якого значна його частина, знаючи про існування норм, які їх зобов’язують, ставляться до цих норм негативно чи байдуже. Поняття аномія вводить у науковий обіг Е. Дюркгайма у праці «Про поділ суспільної праці» (1893 р.), а у книзі «Самогубство» (1897р.) поглиблює інтерпретацію цього поняття. Аномія — продукт переходу від механічної до органічної солідарності, оскільки об’єктивна основа останньої – поділ праці у суспільстві прогресує швидше ніж знаходить необхідну моральну підтримку в колективній свідомості. Необхідною умовою аномії є розходження між двома соціальними явищами: потребами та можливостями їх задоволення.

 

Білокомірцева злочинність – злочини скоєні «білими комірцями», тобто людьми, які мають відносно високий соціальний статус (напр. злочини у сфері інтелектуальної власності, розтрата грошей, обман покупця, хабарництво тощо).

 

Викриття(англ. – whistle blowing) – інформування людей, котрі займають впливові посади поза організацією (чи громадськості в цілому) про існування у практиці організацій явищ, які є незаконними, руйнівними, небезпечними, або такими що якимось іншим чином знаходяться у протиріччі з декларованою цією організацією політикою.

Висока і щоденна мораль– Й. Бергманн і Т. Лукман розмежовують мораль на два види: високу і щоденну. Перша кодифікована і жорстко визначена в несуперечливих нормах, поширюється на всіх. Друга змінна у залежності від контексту і зазнає переформулювань у процесі щоденних взаємодій.

Відчуття відносної депривації (англ. deprivation) – стан відчуття несправедливої обділеності суттєвими ресурсами, благами, статусами тощо; стан нездійснених, нереалізованих взагалі чи частково фізичних, економічних, соціальних, культурних потреб індивіда чи групи.

 

Віктимологія - наука про поведінку жертви. Предметом віктимології є те, яким чином поведінка може впливати на ймовірність стати жертвою злочину. Досі триває дискусія щодо застосування знахідок віктимології у правовій практиці. Так, зокрема, противники таких запозичень вважають, що для віктимології може бути характерним «звинувачення жертви» (англ. – blaming the victim), тобто приписування відповідальності саме тим особам, які є бідними, мають надостатній рівень освіти, є жертвами згвалтування чи інших злочинів, психічно чи фізично хворими або якимось іншим чином є жертвами («якби він більше працював чи заощаджував то не був би таким бідним» або «якби вона так не вдягалася, то її би не згвалтували»).

 

Вторинна девіантність – стійка схильність до порушення норм, сформована антинормативна поведінка.

 

Гедонізм – притаманна сучасній масовій культурі орієнтація на досягнення задоволення від життя як цінності.

 

Гей(від англ. good as you)–початково самоназва геїв у англомовному світі, яка вказує на рух емансипації гомосексуалістів. З часом поширилася та втратила первинне значення.

Гетто (англ. – ghetto) – географічно окреслена, зазвичай бідна, дільниця міста, заселена, головним чином, представниками етнічних мешнин чи людьми, що не належать до етнічної більшості конкретного суспільства. Вперше гетто з’явились в Іспанії в кінці 14 століття і були створені для відокремлення євреїв.

 

Гетеросексизм (англ. – heterosexism) –– переконання у тому, що гомосексуалісти та лесбійки є морально збоченими, психічно хворими людьми, грішниками чи злочинцями, тобто є гіршими від гетеросексуальних людей.

 

Гомосексуальність – сексуальна чи еротична орієнтація деяких чоловіків та жінок на людей тієї ж статі. Світова організація здоровя не вважає гомосексуалізм хворобою. Термін застосовується до чоловіків і жінок.

 

Девіантна поведінка – поведінка, яка суперечить існуючим у суспільстві нормам і правилам.

 

Девіантогенність – характеристика реальності, яка означає її потенціал створювати, стимулювати девіантну поведінку

 

Декриміналізація – виключення якогось виду поведінки з переліку злочинних дій.

 

Делінквентна поведінка – порушення закону, кримінальна поведінка

Дистанція соціальна – відчуття недоступності і відчуженості між представниками різних соціальних страт. У деяких системах соціальної стратифікації ці відносини можуть бути формально інституціоналізовані (кастова система чи апартеїд – система расового розмежування, яка виявляється в обмеженнях на користування громадськими місцями – школами, лікарнями, пляжами та ін., на сфери зайнятості, на змішані шлюби тощо). Неофіційно вони існують у всіх системах. Найбільш поширеним соціологічним інструментарієм виміру соціальної дистанції є шкала Богардуса.

Емпатія – співпереживання, яке виявляється у вмінні проникнутися станом іншого, поставити себе на місце іншого.

 

Ефект глядача – схильність до ненадання допомоги в ситуації, яку спостерігають одночасно багато свідків, які чекають «підказки» з боку інших, спостерігаючи один за одним.

 

Захисні механізми – у фройдизмі та неофройдизмі механізми адаптації індивіда до зовнішніх факторів, які спричиняють внутрішній конфлікт між Супер-Его та Ід: витіснення, проекція, заміщення, раціоналізація, реактивне утворення, регресія та заперечення. Витіснення – пригнічення підсвідомих потягів, які є загрозою для свідомого. Проекція – приписування іншим своїх власних неприйнятних переживань. Заміщення – спрямування енергії на більш безпечний об’єкт. Раціоналізація – пошук раціональних пояснень вчинкам вчиненим під впливом підсвідомих потягів. Реактивне утворення – цей механізм захисту включає дві стадії. На першій стадії неприйнятне переживання пригнічується, а на другій утворюється протилежне за змістом. Регресія – повернення до простіших, дитячих, інфантильних форм поведінки.

 

Зґвалтування – злочин, який полягає у примусовому залученні до певної форми сексуальної поведінки, що найчастіше включає проникнення у статеві органи особи яка на це не погоджується.

 

Злочин – будь-яка поведінка, що порушує закон. Часом під злочином мають на увазі поведінку, яка суперечить ціннісно-нормативній системі суспільства і яка карається неформальними чи / і формалізованими санкціями. Слід розмежовувати правову, соціологічну та етико-моральну інтерпретацію поняття «злочин».

 

Конвенційність – відповідність ціннісно-нормативній системі, закріпленій у суспільній свідомості.

Конструктивізм – теоретична модель дослідження так званих символічних формацій, наприклад «нації». Ця модель стверджує, що знання необов’язково є відображенням «істини» чи реальності, а скоріше життєздатності, чи політичної необхідності. Тому знання, в першу чергу щодо соціальних явищ та процесів, не можуть претендувати на об’єктивність, оскільки завжди є відносними.

Кореляція – в дослідженнях: взаємозв’язок, модель зміни між двома явищами, при якій зміна в одному явищі пов’язана чи асоціюється зі зміною в іншому явищі. Високий ступінь кореляції необов’язково є показником причинного зв’язку.

 

Корпоративна культура -це складний комплекс уявлень, які бездоказово приймаються членами конкретної організації і встановлюють загальні моделі та рамки поведінки. Корпоративна культура виявляється в філософії і ідеології управління, ціннісних орієнтаціях, віруваннях, очікуваннях, нормах поведінки.

Кривдження(англ. – аbuse) – жорстоке поводження, зловживання, невідповідна поведінка, спрямована на спричинення фізичної, психологічної чи фінансової шкоди особі чи групі осіб. Child abuse - Жорстоке поводження з дітьми, кривдження дітей – фізичне, психологічне, соціальне, емоційне і сексуальне знущання над дитиною, що ставить під загрозу виживання, безпеку, почуття власної гідності та розвитку особи.

Культурна різноманітність (англ. – cultural diversity) –– існування у суспільстві різних расових, релігійних та етнічних груп , а також інших груп, кожна з яких має інші цінності та стиль життя.

Культурно упосліджені (англ. – culturally disadvantaged) – люди, які знаходяться в несприятливому культурному середовищі. Це стосується індивідів, сімей, груп чи громад, які не мають повного доступу до суспільства, в якому живуть, через такі фактори як недостатній освітній рівень, географічна ізоляція, дискримінація, бідність, а також політичні та етнічні конфлікти.

Культура бідності (англ. – culture of poverty) – припущення, згідно з яким бідні люди є бідними тому, що їхні цінності та норми не дають їм скористатися широкими можливостями, які пропонує суспільство.

Медичні вірування(англ. – health beliefs)– поширені в конкретному суспільстві когнітивні вірування (переконання) і поведінкові установки, які стосуються причин і умов здоров`я та захворювань. У соціології медицини вивчають переважно побутові уявлення про детермінацію хвороб. Питання про вірність чи хибність медичних вірувань у межах медичної соціології не ставиться. Ці побутові уявлення співставляються з науковою медичною моделлю, професійним медичним знанням. У традиційних суспільствах антропологи часто стикаються з ситуацією, коли часті чи слабкі погрішення здоров`я пояснюються втомою, фізичною травмою, неправильним раціоном тощо, в той час як несподівані, серйозні погрішення здоров`я пов`язуються з факторами метафізичного, містичного, морального характеру. Різноманітні медичні вірування характерні і для сучасних суспільств у вигляді віри у нетрадиційну медицину, квазірелігійні уявлення, наприклад про порушення енергетичних потоків, вроки тощо.

Метод включеного спостереження - метод соціологічного дослідження соціальних процесів, за якого дослідник стає учасником досліджуваних процесів та «занурюється» у соціальну реальність, яку досліджує. Особливо ефективним цей метод є у дослідженні замкнутих спільнот (злочинні групи, дискриміновані групи, секти, таємні товариства тощо)

Невисловлена згода – (англ. – implied consent) згода брати участь у чомусь, висловлена за допомогою рухів, знаків, дій чи тверджень, які можна розуміти як згоду або мовчання, чи взаємодія без проявів опору. «Невисловлена згода» часто використовується як метод захисту в судових справах про зґвалтування, коли підсудний стверджує, що він діяв, виходячи з переконання, що жертва погоджувалася з його діями.

 

Нонконформізм:1) публічна незгода з прийнятими правилами і порушення «соціальної коректності», яке полягає в поведінці, манерах, поглядах. Близьке до девіації, але означає балансування на межі прийнятності; 2) один із варіантів індивідуальної адаптації до умов кризового суспільства за Р. Мертоном

 

Нормативна ригідність: 1) «зацикленість « на виконанні норм; 2) опір ціннісно-нормативної системи інноваціям. Може вживатися термін інституційна ригідність, структурна ригідність – загалом позначає опір щодо впливів ззовні

 

Первинна девіантність – первинні, разові випадки порушення соціальних норм, які характерні для більшості «нормальних» людей.

 

Позитивні дії (англ. – affirmative action) – сукупність заходів соціального управління (наприклад, система приференцій при прийомі на роботу), спрямованих на подолання наслідків дискримінації щодо певної групи населення (вікової, етнічної, мовної, гендерної тощо).

 

Психопатологія:1) теорія особистісних відхилень від психологічної норми; 2) наявність відхилень у психіці.

 

Релятивізм – тенденція розгладати норми, межу між нормою та ненормальністю як відносну, змінну, відмова від абсолютних цінностей і абсолютної істини.

 

Ресоціалізація – повернення знань і вмінь, засвоєних у процесі соціалізації. Процес, що настає після дисоціалізації.

 

Референтна група– реальна чи уявна соціальна група, система цінностей і норм якої виступає для індивіда еталоном. Розмежовують реальну і уявну референтну групу. Реальна це група людей, які є для індивіда еталоном реалізації оптимальних для нього норм та цінностей; уявна група це персоніфіковані ціннісні і нормативні орієнтації індивіда. В системі відносин «людина - суспільство» референтні групи виконують три основні функції: статусну – яка сприяє формуванню у індивіда уявлення про його місце в соціальній структурі суспільства і про еталон виконання соціальних ролей, які відповідають цьому статусу; регулятивну (нормативну), яка встановлює і інтерпретує для індивіда соціальні норми суспільства; світоглядну (ціннісно-оціночну), яка визначає установки, цінності та ідеали індивіда.

 

Сексуальна ідентичність – ступінь, до якого особа приймає поведінку, моделі особистості та ставлення, що зазвичай асоціюються з чоловічими та жіночими сексуальними ролями.

 

Соціальна компетентність – знання щоденних, «самих собою зрозумілих речей», правил взаємодії між людьми.

 

Соціальний тиск(англ. – strain) – реакція суспільства (групи), яка змушує до дотримання норм; зазвичай приймає вигляд засудження, висміювання, відторгнення і т.д.

Табу– первісний соціальний інститут, який полягає у забороні визначених дій стосовно табуйованих предметів. Слово «табу» - полінезійського походження і означає «заборонене», «священне», «недоторкане». Табу, згідно з віруваннями полінезійців, – негативна сторона «мани», надприродної сили, якою може бути наділений індивід, предмет, дух. Страх перед надприродньою силою табу підкріплюється реальним покранням за його порушення. Антропологи виявили, що табу у тій чи іншій формі притаманне багатьом примітивним суспільствам. Згідно з Е. Дюркгаймом, соціальним наслідком табу є об`єднання соціальної групи: табу – символ членства в групі. 3. Фройд розглядав табу як першу в історії моральну норму. Згідно з його концепцією, табу стало результатом договору між синами, які вбили свого батька для того щоби володіти його жінками – своїми матерями і мачухами. Відчуваючи гостре почуття сорому за вчинене, сини домовилися між собою накласти табу на вбивство родичів і шлюб з матерями, а жінок брати з-за меж свого роду. Ці заборони стали першими соціальними нормами, з яких починається історія людства.

Упередження(англ. – bias) – буквально: упередження, зміщення, похибка. Попередньо сформоване негативне чи позитивне ставлення до окремої групи, особи, ідеї чи об’єкта. Cultural bias – віра у гадану вищість чи нижчість індивідів, груп чи націй, що базується на їх культурній чи етнічній приналежності. Gender bias – схильність приписувати певні характеристики всім членам гендерної групи. Race bias – упередження щодо представників окремих етнічних груп. Зразком інституціоналізованих етнічних упереджень є практика зосередження контрольної та каральної діяльності агентів соціального контролю на представниках етнічних меншин (англ. – race profiling).

 

Феномен Вертера – ефект, який викликає публічний опис (в книгах, фільмах, ЗМІ) девіантних вчинків. Полягає у тому, що такий опис викликає хвилю наслідувань. Й. В. фон Гетте – автор роману «Страждання юного Вертера» (1774 р.), головний герой якого чинить самогубство. Книга у свій час викликала величезний суспільний резонанс.

Фонові очікування – взаємні очікування учасників соціальної взаємодії, що партнер по взаємодії знає «самі собою зрозумілі» правила, розуміє контекст ситуації.

 

Навчальне видання

 

Демків Олег Богданович

 

СОЦІОЛОГІЯ ПРАВА І ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ

Навчальний посібник

 

 

Редактор ________________

 

Технічний редактор __________________

 

Коректор ___________________________

 

Комп’ютерне верстання ________________________

 

 

Підп. до друку _________ 2007 р. Формат _________ Папір друк. Друк ____________ Умовн. друк. акр. ______ Обл. - вид. арк. Тираж _______ прим. зам.

 

 

Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 79 000, м. Львів, вул. Дорошенка, 41.

[1] Українська мова не дає можливості означити вказані поняття різними термінами.