У “Концепції виховання дітей і молоді в національній системі освіти” підкреслюється важливість особистісно-орієнтованого виховання, метою якого є формування гуманної, відповідальної особистості. При цьому визначальними принципами такого виховання є культуровідповідність, демократизм, гуманність і народність. У зв’язку з цим відбувається кардинальна переорієнтація освіти на національному ґрунті, на органічному поєднанні з національною історією і народними традиціями, на збереженні та збагаченні культури українського народу, визнанні освіти важливим інструментом національного розвитку і гармонізації національних відносин.
Не претендуючи на універсальність педагогічної системи, яка, за словами К.Д.Ушинського, буде впливати на розвиток характеру набагато менше, ніж система, створена самим народом. Як комплексна навчальна дисципліна, народознавство сприяє розвиткові внутрішньоетнічних процесів, виступає основою створення нових технологій навчання та виховання дітей та молоді, формує їхню етнічну самосвідомість (зокрема такі риси, як етнічна ідентифікація, інтеграція з національною культурою, зацікавленість у її відродженні, потреба вивчення багатовікової історії народу).
Українознавство, подане як система, дозволяє учням на певному етапі вільно орієнтуватись у складнях образно-смислових символах української літератури (тим самим – розуміти і знати витоки різних видів мистецтва).
Використання у виховній роботі етнічного виховного досвіду звільняє від абстрактності і надуманості, дозволяє створити природне виховне середовище. Вивчаючи матеріали з українознавства, учні глибше усвідомлюють зв’язки з історією своєї місцевості та історією України, взаємодію минулого, сучасного і майбутнього, нерозривну єдність з попередніми поколіннями, їх духовним світом, глибше пізнають свій народ.