1. Створювати умови для самовиховної, самоосвітньої діяльності.
2. Організовувати продуктивну навчально-пізнавальну діяльність.
3. Розвивати професійно значущі риси (гуманність, любов до дітей, до професії, товариськість тощо).
4. Розв’язувати різноманітні педагогічні задачі, вчитися приймати оптимальне рішення.
5. Накопичувати досвід професійного бачення педагогічних проблем.
6. Виконувати практичні педагогічні завдання, тренуватися у виробленні навичок самоінструктажу, самоконтролю, самоволодіння.
7. Здійснювати самоконтроль за самовиховною та самоосвітньою діяльністю.
1.5.5. БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ РИС
Заняття націлює майбутніх учителів на постійну самовиховну роботу з метою формування:
ü загальнопедагогічних рис особистості, зокрема педагогічної спрямованості, соціально і професійно найбільш значущих рис особистості – соціальної відповідальності, любові до дитини, любові до своєї професії, гуманізму, доброзичливості, товариськості;
ü професійних рис – теоретичної та методичної підготовленості за фахом, психолого-педагогічної теоретичної та практичної підготовленості, розвиток педагогічних умінь;
ü індивідуальних психологічних рис – педагогічної спрямованості психічних процесів: педагогічного мислення, спостереживості, уявлення, уважності, пам’яті; емпатії, волі, культури темпераменту.
1.6. ШКОЛЯР, ЙОГО РОЗВИТОК І ВИХОВАННЯ
Мета: формувати у студентів уміння виявляти та аналізувати потенційні можливості розвитку школярів, проектувати засоби розвитку особистості у навчально-виховному процесі.
Обладнання: таблиця "Розвиток особистості", навчальні посібники, матеріали з передового педагогічного досвіду, збірник педагогічних задач.
Ключові поняття: особистість; розвиток особистості; формування особистості; спадковість; середовище; соціальне середовище; активність особистості; акселерація.
План заняття
І. Перевірка рівня засвоєння студентами основних теоретичних положень з теми заняття.
1. Поняття про розвиток і формування особистості.
2. Основні фактори та рушійні сили процесу розвитку й формування особистості.
3. Взаємозв’язок розвитку, виховання та навчання.
4. Роль діяльності, спілкування, власної активності у розвитку та вихованні особистості.
5. Врахування закономірностей вікового та індивідуального розвитку дітей, підлітків, юнаків.
ІІ. Практична частина.
ІІІ. Підведення підсумків заняття.
Рекомендована література
1. Амонашвілі Ш.О. До школи у шість років //Педагогічний пошук. - К., 1991.
2. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики сотрудничества. - К., 1991.
3. Брускова Е.С., Шевченко А.И. Моя синяя птица. – М., 1990.
4. Волков І.П. Вчимо творчості //Педагогічний пошук. - К., 1988.
5. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти //Інформаційний збірник Міністерства освіти України.- 1996. - N 13. - C. 2-16.
6. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. - К., 1989.
7. Національна доктрина розвитку освіти України //Освіта. – 2002. – 24 червня.
8.
9. Одаренные дети: Пер. с англ. /Общ. ред. Г.В.Бурменской и В.М.Слуцкого. - М.: Прогресс, 1991. - 376 с.
10. Никитин Б., Никитина Л. Мы, наши дети и внуки. - М., 1989. - Гл.4.
11. Никитин Б. Ступеньки творчества или развивающие игры. - М., 1989.
12. Сухомлинський В.О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості //Вибр. твори: В 5 т. - К.: Радянська школа, 1976. - Т. 1. - С. 53-206.
13. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям //Вибр. твори: В 5 т. - К.: Радянська школа, 1976. - Т. 3. - С. 7-282.
14. Стельмахович М.Г. Українська народна педагогіка. - К., 1997. - 232 с.
15. Фридман Л.М. Педагогический опыт глазами психолога. - М., 1987. - С. 28-34.
1.6.1. ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК
Основні положення
Головною метою роботи школи є процес формування особистості, її гармонійний розвиток. Під розвитком особистості слід розуміти взаємопов’язаний процес кількісних і якісних змін, що відбуваються під час анатомо-фізіологічного дозрівання людини, становлення її світогляду, моральних поглядів, переконань, емоційно-почуттєвої сфери.
Деталізуючи зміст поняття "особистість" відносно дитячого віку, Л.І.Божович писала, що це: по-перше, розвиток пізнавальної сфери школяра, по-друге, формування нового рівня дитини, що дозволяє їй діяти не безпосередньо, а керуючись свідомо поставленими цілями, моральними вимогами та почуттями, по-третє, виникнення відносно сталих форм поведінки й діяльності, які складають основу формування характеру, по-четверте, розвиток суспільної спрямованості школяра, звернення його до колективу однолітків, засвоєння ним моральних вимог, які вони йому ставлять.
Усебічний розвиток не можна розуміти як однаковість розвитку здібностей до будь-якої діяльності, як універсальність можливостей у всіх сферах виробництва, техніки, культури, мистецтва, науки. Такий розвиток слід розуміти як рівність можливостей і умов для розвитку індивідуальних особливостей кожної особистості, для виявлення тих здібностей, до яких в особистості є найбільші задатки, як всемірного розвитку нахилу до тієї діяльності, до якої в особистості є найкращі здібності.
Фактори розвитку особистості
Психічний розвиток людського індивіда - обумовлений процес. Визнання і розуміння детермінованості розвитку - основа практичного керування ним.
Історія попереднього розвитку людського життя впливає на його онтогенез двома шляхами: біологічним і соціальним. Через це виникає проблема співвідношення ролі біологічного (природного) та соціального (суспільного) у становленні індивіда як особистості. У розв'язанні цієї проблеми не можна протиставляти біологічне та соціальне, в онтогенезі людської психіки має місце єдність біологічних і соціальних факторів, у якому провідна роль належить соціальному.