Для вчителів усіх спеціальностей характерні три групи інтересів: до розширення іпоглиблення фахових знань, удосконалення методики викладання, суспільно-політичні,загальнонаукові та іншізнання, які сприяють розширенню їх кругозору. Алене завжди існують вони у гармонії. Вже у початковий період роботи вчительвизначає, щоу нього краще розвинені одні здібності й уміння, гірше - інші. Цілеспрямованому формуванню творчої особистості вчителя допомагає правильно організована методична робота.
Методична робота у школі – цілісна, заснована на досягненнях науки, передового педагогічного досвіду і на конкретному аналізі навчально-виховного процесу, система дій і заходів, які спрямовані на підвищення кваліфікації та професійної майстерності кожного педагога, а також на досягнення і розвиток позитивних результатів навчально-виховної роботи.
Методична робота спонукає кожного вчителя до роботи над вдосконаленням свого фахового рівня; сприяє взаємному збагаченню педагогічними знахідками; дає можливість молодим учителям набувати професійну майстерність, спираючись на досвід старших, більш досвідчених колег; забезпечує підтримання у педагогічному колективі духу творчості, прагнення до пошуку.
Як показали дослідження, особливо успішно оволодіння педагогічною майстерністю відбувається в перші 3-6 років роботи вчителя. А.С.Макаренко стверджував, що кожен учитель може оволодіти педагогічною майстерністю, вперто, наполегливо і систематично працюючи над собою.
Мета методичної роботи: підвищення кваліфікаційного рівня вчителя.
Завдання методичної роботи: підготовка вчителя до засвоєння ним змісту нових програм і технологій їх реалізацій; постійне ознайомлення з досягненнями психолого-педагогічних наук і методик викладання; вивчення і втілення у шкільну практику передового педагогічного досвіду; збагачення новими, прогресивними і досконалими методами і засобами навчання; постійне вдосконалення навичок самоосвітньої роботи вчителя; надання кваліфікаційної допомоги у питаннях теорії і в практичній діяльності тощо.
Визначення функцій системи методичної роботи дозволяє більш чітко з’ясувати їх роль у системі, окреслити сутність і характерні риси кожної із них. До основних функції методичної роботи в школі відносять:
Ø конструктивну (планування роботи) – важливий підготовчий етап методичної роботи, який полягає у визначенні системи заходів, що забезпечать досягнення найкращих результатів;
Ø організаційну, яка проявляється в діяльності, пов’язаній з удосконаленням структури методичної роботи, змісту, різних її складових;
Ø діагностичну - дає можливість визначити різницю між реальним рівнем компетентності педагогів, що виявляється в узагальнених результатах праці, та вимогами до їх професійної діяльності на рівні встановлених державних стандартів;
Ø прогностичну, що вимагає визначення системи знань та умінь необхідних педагогам у майбутньому;
Ø моделюючу - полягає у розробці принципово нових положень навчально-виховної роботи у школі, формуванні та впровадженні моделей передового педагогічного досвіду, їх експериментальній перевірці, після якої вони можуть бути використані як зразки для впровадження;
Ø відновлювальну, яка передбачає відновлення частково забутих або втрачених учителями знань після закінчення педагогічного навчального закладу та відповідно до змін у змісті освіти;
Ø корегуючу, що спрямована на виправлення в діяльності педагогів недоліків, пов’язаних з використанням застарілих методик, які не відповідають вимогам сучасності;
Ø просвітницьку, яка спрямована на інформування педагогів, їх агітацію щодо впровадження у практику досягнень науки, передового педагогічного досвіду;
Ø контрольно-інформаційну, що полягає в утворенні і підтримці стабільного зворотного зв’язку, в оцінці відповідності наслідків методичної роботи плановим завданням та нормативним вимогам.
При визначенні структури та змісту методичної роботи слід керуватися наступними принципами:
· всебічності змісту методичної роботи, який означає орієнтацію на охоплення всіх сторін і напрямів підвищення кваліфікації педагогів у школі і виступає проти обмежень та часткового вирішення методичних проблем;
· комплексності змісту методичної роботи, що полягає у необхідності встановлення єдності, взаємозв’язку та взаємозбагачення всіх напрямів підвищення кваліфікації та майстерності педагогів;
· цілісності та системності змісту методичної роботи, тобто спрямованості цього змісту на отримання не окремих знань і навичок, а у їхній взаємодії щодо внеску методичної роботи в цілісну індивідуальну систему педагогічної творчості педагога;
· максимальної цілеспрямованості змісту методичної роботи, що забезпечує постійний зв’язок змісту з комплексом цілей і завдань методичної роботи;
· актуальності змісту методичної, що передбачає врахування у змісті інноваційних ідей, проблем, практичного досвіду;
· єдності науковості та доступності у змісті методичної роботи, що означає, з одного боку, орієнтацію на сучасний рівень наукових досягнень, а з другого – реальне врахування можливостей педагогічного колективу конкретної школи, його “зони найближчого розвитку”;
· вибору пріоритетів у змісті методичної роботи, що відображається у прагненні вчителів до свідомого, обґрунтованого вибору ключових проблем, ідей методичної роботи, провідних науково-педагогічних концепцій, здатних об’єднати навколо себе й інтегрувати увесь багатоплановий зміст методичної роботи. На рівні конкретної школи цей принцип доповнюється принципом головного, суттєвого у змісті методичної роботи.
Методична робота організується як в індивідуальних, так і в колективних формах.
Під індивідуальною методичною роботою слід розуміти усвідомлену, цілеспрямовану, планомірну та безперервну роботу педагогів щодо вдосконалення власної теоретичної та практичної підготовки, яка необхідна для ефективної практичної діяльності.
До індивідуальних форм методичної роботи відносять: педагогічнусамоосвіту;стажування;наставництво; індивідуальні консультації; конкурси “Учитель року”, “Класний керівник року”, “Вихователь року”; післяатестаційну роботу, докурсову та післякурсову роботу з керівниками та вчителями; роботу з творчими учителями; роботу з учителями–заочниками; творчі звіти вчителів, що атестуються на присвоєння звання тощо.
Найважливішою індивідуальною формою методичної роботи є педагогічна самоосвіта- цілеспрямована самостійна діяльність учителів з поповнення і вдосконалення своїх психолого-педагогічних і методичних знань та їх творчого використання у процесі практичної діяльності.
Важливими стимулами самоосвіти є наявність у вчителя потреби в цілеспрямованому поповненні знань, пізнавальної активності і самостійності; стійкого інтересу до педагогічної теорії та практики.
Система роботи в самоосвіті вчителів включає: перспективне та поточне планування; добір раціональних форм і засобів вивчення літературних джерел; оволодіння методикою аналізу та засобами узагальнення власного й колективного педагогічного досвіду; поступове набуттянавичок дослідницької роботи.
До найбільш розповсюджених форм та напрямів самоосвітньої роботи можна віднести: систематичне вивчення психолого-педагогічної літератури; безпосередню участь у роботі шкільних, міжшкільних та районних методичний об’єднань, семінарів, конференцій, педагогічних читань; розробку окремих проблем, пов’язаних з удосконаленням навчально-виховної роботи; проведення експериментальних досліджень; підготовку доповідей, виступів по радіо, телебаченню; огляд і реферування педагогічних та методичних журналів, збірників. Найбільш досвідчені викладачі можуть виконувати завдання дослідницького характеру, в тому числі й інститутів удосконалення вчителів згідно зі своєю спеціальністю.
Молодим учителям рекомендується починати педагогічну діяльність з виконання більш простих завдань (наприклад,їм можна запропонувати скласти зразковий конспект уроку або розробити їх систему по складній навчальній темі; у галузі виховної роботи -визначитирівень вихованості колективу класу, де вони працюють класними керівниками).
Вибір змісту, форм і методів самоосвіти педагога залежить від ряду факторів і цілей, які ставляться на конкретному етапі вдосконалення його професійної майстерності.
Необхідно також визначити умови успішної організації самостійної роботи, до яких відносять: усвідомлення вчителями необхідностісистематичного поповнення своїх знань; постановку чітко визначеної мети самоосвіти; правильний вибір матеріалу для самостійноговивчення;володіння методикою розумової праці; творче відношення до матеріалу, який вивчається; зв’язок самоосвіти з практичною діяльністю педагога; систематичність і послідовність самоосвіти, постійне ускладнення її змісту і форм; багатоплановий (комплексний) підхід до організації вивчення обраної теми з самоосвіти; індивідуальний характер самоосвіти, як найбільш гнучкої форми набуття педагогом знань; гласність і наочність результатів самоосвіти в педагогічному колективі, районі; створення у навчальному закладі умов для розповсюдження нових досягнень науки і передового педагогічного досвіду; завершеність самоосвітньої роботи на кожному її етапі (участь у семінарах, підготовка виступів доповідей, написання реферату, участь у засіданнях педагогічної ради, науково-практичних конференціях тощо.).
Перший рік роботи у школі молодого спеціаліста – важлива ланка в системі його професійного зростання, підвищення кваліфікації. Нормативними документами встановлена 10-тимісячне стажування, вимоги і програма до якого викладені в інструктивно-методичних листах та включають: допомогу у надбутті практичних навичок, що необхідні випускникам педагогічних навчальних закладів; розвиток у молодих спеціалістів умінь застосовувати теоретичні знання в конкретній педагогічній роботі; сприяння у набутті й удосконаленні педагогічних навичок роботи з учнями; допомога у вивченні молодими учителями передового педагогічного досвіду тощо.
Основним завданням керівників шкіл і методичних служб з організації та проведення стажування є створення молодому вчителю необхідних умов роботи (забезпечення навантаженням, робочим місцем, необхідним обладнанням, наочними посібниками, призначення наставника).
Стажування відбувається у три етапи:
І етап – ознайомлювальний – охоплює період від середини серпня до кількох навчальних тижнів. Відбувається знайомство з педагогічним колективом, визначаються цілі та завдання майбутньої діяльності, складається індивідуальний план стажування.
ІІ етап – становлення - охоплює період з середини жовтня по травень і спрямований на зміцнення активної соціально-професійної позиції стажиста через розвиток його творчої самостійності. У професійному становленні молодого вчителя великого значення набуває педагогічний колектив школи і, особливо, досвідчені вчителі та наставник.
ІІІ етап– завершувальний – підведення підсумків роботи (травень – початок червня). Цей етап дозволяє не тільки виявити рівень підготовки стажиста, а й намітити перспективи подальшого розвитку його професійної майстерності. За результатами стажування складаються характеристика та рекомендації, які обговорюються на засіданні методичного об’єднання, і є підґрунтям для наступного етапу професійного становлення молодого спеціаліста.
Наставництво – організується у школах, де працюють учителі-майстри, носії передового педагогічного досвіду. Велике значення у наставництві має знання можливостей, сильних і слабких сторін, труднощів, особистих якостей вчителя, а також уміння наставників аналізувати хід і результати педагогічної діяльності учителів, розробляти на основі аналізу конкретні рекомендації та поради вчителям. Допомога молодим вчителям не повинна мати епізодичний характер. Лише перспективний підхід, що пов’язаний з довготривалою програмою становлення творчого вчителя, є ознакою високого рівня методичної роботи в школі.
До колективних форм методичної роботиу школі слід віднести шкільні та міжшкільні методичні об’єднання, конференції учителів, постійно і тимчасово діючі семінари, педагогічні читання, опорні школи і школи педагогічного досвіду, університети педагогічних знань, лекторії, виставки, методичні збори, інститути удосконалення вчителів, педагогічні та виробничі наради, науково-практичні конференції, методичний кабінет, курси перепідготовки, методологічний семінар, відкриті уроки, взаємовідвідування, предметні комісії тощо.
Педагогічна рада- це постійно діючий орган, де розглядаються основні питання педагогічного процесу. Завдання педради: об'єднання зусиль усього колективу, спрямованих на підвищення рівня навчально-виховної роботи, втілення у практику досягнень педагогічної науки і передового педагогічного досвіду, обговорення планів роботи школи, методоб’єднань.
Методичні об’єднання є однією з основних форм методичної роботи у системі підвищення кваліфікації вчителів. Роботу методоб’єднаньспрямовує педагогічна рада. Методична робота зосереджується головним чином на вивченні питань, пов’яааних з підвищенням якості роботи вчителя і класного керівника.
Традиційною формою роботи методичних об’єднань школи є підготовка вчителями доповідей і повідомлень, на основі вивчення психолого-педагогічної та методичної літератури й узагальнення практичного досвіду. На засіданнях шкільних методичних об’єднань, що проводяться разначверть, обговорюються питання щодо науково-методичних проблем; доповіді, які узагальнюють позитивний досвід; повідомлення; огляд загально-педагогічної та методичної літератури.
Складовою частиною плану роботи методичного об’єднання є і організація самоосвіти педагогів, яка передбачає визначення науково-методичної проблематики і кожен учитель обирає тему для самостійної роботи відповідно до своєї спеціальності та наукових інтересів.
Для розв'язування багатьох важливих і складних питань методики викладання корисно проводити відкриті уроки.Мета відкритих уроків – підвищення професійної майстерності вчителів. Основні завдання: втілення в практику вчителів передового педагогічного досвіду і результатів досліджень педагогічної науки, спрямованих на вирішення поставлених перед національною школою завдань.
Вимоги до аналізу і обговорення відкритих уроків: цілеспрямованість обговорення; науковість аналізу; принциповість; вимогливість та доброзичливість під час висловлення критичних зауважень; поєднання аналізу уроку з висновками і практичними рекомендаціями; підбиття підсумків відкритого уроку кваліфікованими спеціалістами.
Взаємовідвідування - ефективний шлях обміну досвідом. Відвідування молодим і недосвідченим учителем уроку, який проводить старший колега, дає йому можливість збагатити професійний досвід. Досвідчений педагог, відвідавши урок у менш досвідченого колеги, зможе порадити йому, яким чином удосконалити рівень викладання предмету. Не виключена можливість, що й досвідчений учитель візьме щось корисне для себе у молодшого колеги. Таким чином, взаємовідвідування завжди приносить користь усім педагогам.
Зміст роботипредметних комісійполягає у заслуховуванні і обговоренні доповідей з найбільш актуальних питань навчання і виховання; огляді новітньої фахової літератури; обговоренні книг, педагогічної преси; організації взаємовідвідування уроків; проведенні і обговоренні відкритих уроків; виготовленні наочності; застосуванні технічних засобів навчання; організації консультацій для молодих учителів; заслуховуванні звітів учителів про виконання індивідуальних планів самоосвіти.
Успіху методичної роботи сприяє діяльність методичного кабінету. У методкабінетах шкіл зосереджені плани роботи, накопичені матеріали з питань самоосвіти створюються картотеки передового педагогічного досвіду. Це дає можливість ознайомлюватисьз досвідом кращих учителів, новинками методичної літератури.
При районних методичних кабінетах працюють районні методичні ради, до яких входять працівники методкабінету, керівники методоб’єднань, заступники директорів шкіл, кращі вчителі. Тут можна дістати кваліфіковану допомогу і консультацію.
Як групові так і індивідуальні форми методичної роботи постійно збагачуються передовим педагогічним досвідом. Серед них виділяємо: школи молодого керівника, вчителя, вихователя; семінари-практикуми для досвідчених керівників, вихователів, учителів; цільові і проблемні семінари; творчі групи; школи педагогічної майстерності під керівництвом творчих учителів, учителів-методистів; консультпункти; опорні школи; авторські школи; клуби для працівників дошкільних дитячих закладів; тижні педагогічної майстерності (дні відкритих дверей педагогів-майстрів, учителів-методистів, старших учителів, відмінників народної освіти); конференції педпрацівників; методичні місячники, тижні.
Розвиток цілісної методичної роботи в школі має відповідати ряду вимог, які випливають із об’єктивних закономірностей, як особливого різновиду процесу навчання, а також із аналізу масового й, особливо, передового досвіду організації методичної роботи. Виділяють наступні вимоги до методичної роботи:
· відповідність системи внутрішкільної методичної роботи сучасному соціальному замовленню суспільства (Закон України “Про освіту”);
· науковість, системність, комплексний характер;
· систематичність, послідовність, безперервність, масовість;
· творчий характер, максимальна активізація діяльності педагогів;
· врахування особливостей конкретної школи, вчителя;
· диференційований підхід до педагогів;
· спрямованість методичної роботи на виділення головного, суттєвого у підвищенні кваліфікації педагогічних кадрів;
· єдність теорії та практики при загальній практичній спрямованості методичної роботи;
· оперативність, гнучкість, мобільність;
· колективний характер при розумному співвідношенні загальношкільних, групових та індивідуальних, формальних і неформальних, обов’язкових й добровільних форм і видів методичної роботи та самоосвіти педагогів;
· створення сприятливих умов для ефективної роботи, творчих пошуків педагогів.
Можна виділити основні критеріїефективності внутрішкільної методичної роботи:
· результативний, який відображає динаміку всього навчально-виховного процесу в школі, тобто позитивні зміни у рівні освіченості, вихованості, розвитку школярів;
· раціональних витрат часу на методичну роботу, тобто відсутність перевантаження педагогів методичною діяльністю;
· зростання задоволеності вчителів своєю працею, творча атмосфера, позитивний морально-психологічний клімат у школі.
Найважливішою ознакою ефективності методичної роботи є використання її результатів для покращення процесу навчання і виховання у школі.
Отже, результат роботи методичних служб проявляється у підвищенні якості навчання, розвитку та виховання учнів на основі впровадження у навчально-виховний процес досягнень науки, передового педагогічного досвіду, підвищення педагогічної майстерності, розвитку педагогічної творчості педагогів.