1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія. Підручник. - К.: Либідь, 1998. – 560 с.
2. Вульфов Б.З., Иванов В.Д. Основы педагогики в лекциях, ситуациях, первоисточниках. – М., 1997. – С.22.
3. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997.
4. Дидактика средней школы / Под. ред Онищука В.А. - К., 1987. – С.34.
5. Ильина Т.А. Педагогика. Курс лекций. – М., 1984. – С.202.
6. Лозова В.І., Москаленко П.Г., Троцко Г.В. Педагогіка. Розділ “Дидактика”. - К., 1993. - С.3-9.
7. Луговий В.І. Педагогічна освіта в Україні: структура, функціонування, тенденції розвитку / За заг. ред. акад. О.Г.Морозова. - К.: МАУП, 1994.
8. Макаренко А.С. Вибрані педагогічні твори. – Т.1. – М., 1977.
9. Общие основы педагогики //Под ред. Ф.Ф.Королёва, В.Е.Гмурмана. – М., 1967. – 390 с.
10. Основы вузовской педагогики //Под ред. Кузьминой Н.В. – Л., 1972. – С. 13.
11. Педагогика / Под ред Ю.К.Бабанского. - М., 1988. - Гл.1. – С.9.
12. Педагогика / Под ред. В.А. Сластенина - М.,1997. – С. 86.
13. Педагогіка / За ред М.Д. Ярмаченка. - К., 1986. - Розд. 1.
14. Педагогіка /За ред. Кондратюка А.П. – К., 1978. – С.9.
19. Подласый В.И.Педагогика. Новый курс: Учебник: В 2-х кн. – М.: Изд. центр ВЛАДОС, 1999. - Кн.1. “Общие основы”. – 576 с.
15. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К., 1999. – 368 с.
16. Смирнов В.И. Общая педагогика в тезисах, дефинициях, иллюстрациях. - М., 1999.
17. Фіцула М.М. Педагогіка. - Тернопіль, 2000.- 544 с.
18. Харламов И.Ф. Педагогика. - М., 1999. – С.79.
Педагогічні задачі
Задача № 1
Аналіз навчальних посібників свідчить про те, що в багатьох з них по-різному тлумачиться сутність процесу навчання. Так, одні автори вважають, що «навчання визначає спільну діяльність учителя і учнів, коли перші передають знання, вміння і навички, … керують процесом їх засвоєння (викладання), а другі засвоюють ці знання, вміння та навички (учіння). Викладання і учіння – дві взаємопов’язані і взаємообумовлені сторони навчання”.
Інші вважають, що навчання являє собою сукупність послідовних дій вчителя і керованих ним учнів, спрямованих на свідоме і міцне засвоєння системи знань, умінь та навичок, внаслідок чого відбувається розвиток пізнавальних сил, оволодіння елементами культури розумової та фізичної праці, формування основ світогляду та поведінки учнів.
Треті стверджують, що навчання – це “активна пізнавальна діяльність, в якій учні під керівництвом учителя оволодівають знаннями, уміннями, навичками, розвивають свої пізнавальні сили і можливості, формують світогляд”.
Співставте ці визначення. Яке з них найбільш повно відображає суттєві ознаки процесу навчання? Обґрунтуйте свою думку?
Задача № 2
У психолого-педагогічній літературі існують різні погляди на визначення процесу розвитку:
1) розвиток – це природні задатки людини, які у процесі життя людини виявляються і визначають можливості і якості її особистості;
2) розвиток – це якісні зміни властивостей і психічних процесів людини, що ведуть з одного боку до вдосконалення процесу відображення нею навколишньої дійсності, а з другого – до ускладнення і активізації її діяльності;
3) розвиток – це процес прогресивних послідовних змін, що характеризуються переходом від нижчих до вищих форм та рівнів всієї життєдіяльності людини.
Яке з наведених вище визначень Ви вважаєте найбільш науково обґрунтованим? Доведіть свою точку зору.
Задача № 3
Один з авторів, піднімаючи питання про виховання естетичних смаків молоді, скаржиться на те, що добра половина молоді, що має музичну освіту, не любить класичну музику. Музична освіта, на його думку, не завжди прищеплює любов до музики. Музичною грамотою можна оволодіти, але в той же час можна залишитися емоційно “глухим”. Причину такого положення він вбачає в тому, що на практиці відбулося змішування двох понять: освіта і виховання.
Як Ви вважаєте, чи правий автор, розрізняючи поняття освіти і виховання? У чому специфіка кожного з них?
Задача № 4
У 9-му класі на уроці хімії йде опитування з теми “Фосфор та його властивості”. Вчителем дане завдання: розкрити властивості цього хімічного елементу.
- Фосфор – слово грецьке, - почав свою відповідь учень. – У перекладі воно означає “той, що несе світло”. Властивість фосфору світитися у темряві вважалася людьми минулого великим дивом і довгий час залишалося непізнанною таємницею. Фосфор отримав назву “холодний вогонь”, продавався іноді дорожче, ніж золото. Дехто вважав, що у фосфорі втілений якийсь “надприродний дух”, “позаземний феномен”. Не знаючи наукових законів, алхіміки намагалися …
- Відповідь не по суті запитання. Я про це не питав, - незадоволеним голосом обірвав учня вчитель. – Більш конкретно!
Учень почав говорити тихіше, переказуючи зміст підручника. Увага у класі теж стала меншою, ніж на початку відповіді товариша. У відповіді учня не відчувалося захопленості, емоційної піднесеності.
У чому помилка вчителя? Чи правильно розуміє він сутність категорії “навчання”, приймаючи рішення в такій ситуації, якщо:
а) учень має середній рівень успішності і відповідає так перший раз.
б) учень має високий рівень успішності.