Психологи вважають, що світогляд особи є форма індивідуальної свідомості, яка має специфічні особливості, зумовлені віковими та індивідуальними відмінностями. Вивчення вікових змін учня, його індивідуально-психологічних особливостей, його поглядів, переконань, ідеалів, соціальної життєвої позиції показало, що світогляд формується в тісному зв’язку та єдності з загальним становленням особистості: з розвитком інтелектуальної сфери (знань, уявлень, понять, умінь оперувати ними і т.п.), збуджуюче-мотиваційної, розкриваючої моральну спрямованість особи (її мотиви, інтереси, ідеали, емоційні особливості), й дійово-практичної, що характеризується активністю в реалізації знань і ставлення учня до його діяльності та поведінки. По суті, ці сфери являють собою три основних компоненти формуючого світогляду, які виступають у нерозривній єдності. Вироблена система наукових поглядів про природу та суспільство й саму людину в кожному віковому періоді має свої специфічні особливості. Значна частина сучасних психологів вважають, що становлення світогляду розпочинається буквально з перших кроків шкільної освіти, однак найбільш інтенсивно цей процес відбувається у старшому шкільному віці, коли виробляється власна світоглядна позиція молодої людини.
Для молодшого школяра та підлітка характерно:
1. Збагачення науковими знаннями, здатність оперувати вміннями в зв’язку з особистим усвідомленням картини світу (природи, суспільства й самої людини з її психічними особливостями);
2. Становлення та розвиток власних особливостей, усвідомлення цих особливостей через оволодіння уміннями бачити себе збоку (самосвідомість);
3. Розвиток і прояв рефлексивних особливостей, що визначаються сформованістю самокритичності, самоконтролю та саморегуляції.
Ці лінії поступово вдосконалюються в процесі навчальної та громадсько-корисної діяльності.
В підлітковому віці учень на більш високому рівні, який ще недавно був йому недоступним, осмислює нові сторони дійсності, прагне виразити своє ставлення до них. Однак розвиток абстрактного мислення, мотиваційної сфери підлітка самі по собі ще не можуть привести до більш інтенсивного процесу формування світогляду на наступному ступені вікового розвитку. Вирішальний поштовх цей процес дістане в зв’язку з необхідністю самовизначення, самосвідомості, контролю за своїм навчанням і поведінкою.
Активізації процесу формування світогляду крім внутрішніх мотивів і потреби самовизначення сприяють також міжпредметні зв’язки в системі навчально-виховної діяльності, які ведуть до того, що фрагментарні уявлення розпочинають у підлітка складатися в загальну картину світу. Таким чином, у 14-15-річному віці в підлітка завершується індивідуально-психологічна підготовка до наступного вікового періоду, коли в основному завершується становлення світогляду.
Юнацький вік у педагогічній і психологічній літературі визначається як вік інтелектуальної та громадянської зрілості. В цей період відбувається вироблення ціннісних орієнтацій і цілісної системи світоглядних поглядів на світ і своє місце в ньому. Розвивається тенденція до узагальнення, глибокого внутрішнього синтезу наявних теоретичних знань, складається ідейна спрямованість людини, її ідеали. Вироблений раніше інтерес до світоглядних проблем поєднується з прагненням настирливо реалізувати свої переконання у практичних справах і вчинках, оскільки діяльність старшого школяра все більше регулюється поставленими цілями та завданнями, звернутими не тільки до сучасного, а й до майбутнього. В індивідуальному стилі поведінки чітко простежується певний спосіб пізнання, ставлення до навколишнього світу й самого себе.
Глибоке оволодіння знаннями – важлива умова формування наукового світогляду; як було вище сказано, в структурі світогляду визначальну роль відіграє взаємозв’язок наукової істини поглядів і переконань. А звідси випливає, що основою, фундаментом, на якому базується світогляд, є знання. Наприклад, при вивченні природничо-наукових предметів уже в початкових класах учням повідомляються знання про живу та неживу природу (наприклад, про використання сили вітру та води в народному господарстві, про місце людини в природі, про її можливості у перетворенні природи). Діти спостерігають за розвитком рослин на пришкільній ділянці, навчаються бачити залежність росту рослин від природних умов (ґрунт, клімат і т.д.)
З 5 (6) класу розпочинається систематичне вивчення основ природничих наук. Кожен курс завершується узагальненням конкретного наукового матеріалу, визначенням внеску даної науки в загальну природничонаукову картину світу. В природничонаукових предметах відображені всі форми існування та руху матерії (від світу елементарних частинок до великих тіл; від найпростіших форм руху матерії – фізичної, хімічної до утворення живих організмів), розкриті їхні взаємозв’язки та перетворення. Зміст предметів природничонаукового циклу спрямований на формування уявлень про єдність світу, його багатогранність.
При вивченні предметів гуманітарного циклу учні оволодівають матеріалом про закономірності, що розкривають соціальну сферу життя людей, виробляють у собі систему соціально-політичних, правових, економічних, моральних, естетичних поглядів, переконань, ідеалів. Кожен з предметів гуманітарного циклу розв’язує завдання властивими йому методами. Цілісність, системність поглядів, переконань та ідеалів забезпечується реалізацією міжпредметних зв’язків.
Світоглядна спрямованість трудового навчання та виховання здійснюється через вироблення в школярів усвідомлення необхідності трудової діяльності, ознайомлення з основами сучасного промислового та сільськогосподарського виробництва, формування у них трудових умінь і навичок, підготовку до вибору професії.
У структуру цілісного світогляду включаються й естетичні погляди та переконання відповідним чином узагальнені в естетичному ідеалі як уявленні про прекрасне, гармонійно розвинуте в естетичному ставленні людини. Розвиток естетичного ставлення до дійсності у процесі формування наукового світогляду повинен формуватися не тільки в сфері пізнавальної діяльності, а й у сфері праці, природи, спілкування між людьми в їхній різноманітній діяльності (художньо-творчій, спортивній, ігровій). Кожна галузь діяльності школярів повинна нести елементи естетичності.
Світоглядна функція естетичного виховання реалізується з допомогою двох органічно взаємопов’язаних діяльностей:
1. Знаходити красу в природі, суспільстві, людських взаєминах;
2. Створювати красу в своїй багатогранній творчій діяльності.
Певна річ, неоціниму роль у формуванні естетичного ідеалу відіграє мистецтво (література, живопис, музика, театр і т.д.). Зачатки світогляду, моральності, права, політики тощо ми знаходимо у фольклорі. Світоглядним елементом системи естетичного виховання є й образотворче мистецтво.
Не можна не враховувати в формуванні наукового світорозуміння учнівської молоді й ролі в цьому процесі позаурочної громадсько-практичної діяльності школярів: взаємозв’язку змісту навчання й позакласної та позаурочної роботи (пізнавальної, трудової, суспільно-корисної); спільність принципів організації та методики керівництва усіма видами діяльності учнів та їхнього спілкування; наступність у вихованні з урахуванням віку, рівня розвитку дітей, їхніх індивідуальних особливостей; взаємозв’язок школи та позашкільних дитячих закладів у вихованні дітей, у розвитку їхніх поглядів, переконань, громадської активності. Певна річ, дуже важливо забезпечити в роботі з формування наукового світорозуміння учнівської молоді єдність у діяльності школи та сім’ї.