Основні положення
Трудове виховання в Україні завжди ґрунтувалось на трудовому характері сім’ї та виробництві, на образі життя ідеальної працелюбної людини. Народ України був завжди впевнений у тому, що тільки праця є основою добробуту і благочестя. Ще за часів Володимира Мономаха фізична і розумова праця не протистояли, а перша розглядалась як необхідна передумова для успіху другої. Розумова праця була ніби облагородженням фізичної, робила людину сильною і впевненою в собі.
Тому, виходячи з Державних документів освіти України, трудове й економічне виховання школярів мають особливе значення в сучасній національній школі. Ще на початку 60-х років минулого століття в сучасній педагогіці з’явився термін “трудова підготовка”, тобто підготовка до певного виду праці, до набуття певної професії. У процесі трудової підготовки у школярів розвиваються, збагачуються інтелектуальні сили, формуються моральні риси, пізнається радість творчості, краса зробленого своїми руками. Праця сприяє розумовому та фізичному розвитку дитини. Передові представники філософської та педагогічної думки бачили в праці велику силу, що забезпечує прогресивний розвиток як суспільства в цілому, так і кожної окремої людини.
Багатолітня практична робота Й.Г.Песталоцці, К.Д.Ушинського, А.С.Макаренка, С.Ф.Русової, В.О.Сухомлинського та багатьох інших сучасних педагогів підтверджують, що в систему трудової підготовки входять трудова освіта та трудове виховання, екологічна освіта та екологічне виховання, профорієнтаційна робота.
В умовах розбудови нашої держави, в ході докорінних змін усієї шкільної роботи, які пов’язані з переходом на 12-річну систему навчання, соціально-політичні, економічні, гуманістичні фактори та їхні процеси, що відбуваються у нашому суспільстві, ставлять вимоги до виховання в школі працівника нового типу. У “Національній доктрині освіти України ХХІ століття”, у Державній програмі “Україна ХХІ століття: стратегія освіти” зазначено, що основними рисами трудівника мають бути такі: здатність мислити, вирішувати нові нетипові завдання, пристосовуватись до унікальних умов, застосовувати на практиці набуті знання, оволодівати універсальними засобами продуктивної раціональної діяльності. Трудова підготовка учнів націлена на осмислення дітьми, підлітками, юнацтвом цінностей трудового життя.
Під процесом праці у школі розуміють такі взаємовідносини і відносини школярів між собою, дітей і дорослих, за яких для досягнення мети реалізуються умови особистості та не тільки досягається запланований результат, а й відбувається розвиток внутрішнього світу дитини.
Праця– основне джерело духовного, матеріального багатства суспільства, головний критерій соціального престижу людини, її священний обов’язок, фундамент особистісного розвитку.
Успішне формування особистості може здійснюватись на основі розумно організованого поєднання навчально-виховної роботи з практичною трудовою діяльністю. Правильно організоване трудове виховання, участь школярів у суспільно-корисній праці, є дійсним чинником громадської дорослості, її фізичного розвитку.
Виховна роль праці залежить від відображення цих трудових відносин у духовному житті школярів, в їх думках і почуттях.
Трудове виховання – це цілеспрямований, організований систематичний педагогічний процес залучення і стимуляції школярів до різноманітних видів праці з метою формування певних виробничих знань, умінь, навичок, розвитку творчого мислення, інтелекту, працьовитості, усвідомлення необхідності праці як основи життєдіяльності кожної людини.
Праця – це цілеспрямована діяльність людей на задоволення своїх потреб, необхідна умова існування та розвитку суспільства, основа життєдіяльності людини.
Виховна роль праці залежить від відображення певних трудових відносин у духовному житті дітей та молоді, в їхніх думках і почуттях. Виховання любові до праці, усвідомленості необхідності праці як основи трудового виховання в цілому, можливе лише за умови, коли дитина усвідомить красу відносин між людьми, які виникають у процесі праці. Більшість педагогів (С.Русова, Г.Ващенко, А.Макаренко, В.Сухомлинський та ін.) пов’язували трудову діяльність з розвитком громадянської свідомості школярів, формуванням патріотичних почуттів і розумінням свого суспільного обов’язку.
Кожен вихованець готується стати членом трудового колективу. Його значення і цінність як громадянина будуть залежати саме від його вміння працювати і приносити користь собі та людям. А.Макаренко відмічав, що тільки участь у колективній праці дозволяє людині виробити правильні взаємостосунки з іншими людьми. В той же час від трудової підготовки і особистого внеску людини в суспільну справу залежить і її матеріальне становище.
Основна мета трудового виховання школярів – сформувати особистість людини як будівничого-творця, що діє в ім’я гуманних ідеалів.
Основні завдання трудового виховання:
· формування любові, поваги до праці як до першої життєвої необхідності;
· формування трудових умінь, навичок культури розумової та фізичної праці;
· формування пізнавального інтересу, інтелектуальних умінь та навичок в активній пізнавальній трудовій діяльності
· підготовка та виконання необхідних та доступних видів трудової діяльності;
· формування працелюбної особистості.
Працелюбність є результатом трудового виховання і виступає як особистісна якість, для якої характерна потреба в соціально та особистісно мотиваційній сфері, глибоке розуміння сили праці, уміння і бажання якісно виконувати будь-яку трудову діяльність, наявність трудових умінь і навичок та їх постійне удосконалення, прояв вольових зусиль при подоланні певних труднощів у процесі трудової діяльності.
Трудове виховання здійснюється в усіх видах навчально-виховної роботи з учнями і вивчення основ наук, трудове і професійне навчання, факультативні заняття, суспільно-корисна праця, праця на виробництві, діяльність добровільних трудових об’єднань, кооперативів, професійна орієнтація, технічна творчість, різні заходи трудового характеру.
К.Д.Ушинський наголошував, що навчальна праця є найскладнішим й найважчим видом праці. Навчання формує трудові якості людини при наявності мети, мотиву, конкретних завдань, напруження у розумовій діяльності, самоконтролю.
Трудова освіта або трудове навчання є частиною системи трудового виховання. Вона є основою трудової культури, творчої, продуктивно осмисленої праці.
Компонентом базової трудової культури є політехнізм, який складається з теоретичної і практичної частини.
Теоретична частина навчання передбачає ознайомлення учнів з характером праці на виробництві, з прогресивними технікою та технологіями, інтелектуалізація всіх видів трудової діяльності і т.д.
Практична частина навчання спрямована на засвоєння трудових прийомів, операцій, процесів, набуття навичок праці, творчу участь у ній і т.д.
Трудове навчання здійснюється від першого класу до закінчення школи. Його зміст визначається програмою з трудового навчання для кожного класу.
У початкових класах учні набувають елементарних навичок у роботі з папером, картоном, пластиліном, природними матеріалами, вирощують сільськогосподарські рослини. Квіти на пришкільних ділянках, доглядають домашніх тварин, ремонтують наочні посібники, виготовляють іграшки тощо. Учні 5-9 класів здобувають знання, уміння, навички з обробки металу, дерева, основ електроніки, вивчають технічну, обслуговуючу, сільськогосподарську працю. В старших класах трудове навчання має професійно орієнтований характер. Профіль трудової підготовки визначається потребами народного господарства в даному регіоні та наявною навчально-технічною та виробничою базою.
Складовою системи трудового виховання школярів є також організація суспільно-корисної праці. За суспільною значущістю її поділяють на продуктивну, суспільно-корисну і побутову.
Важливою в системі трудового виховання є праця з побутового самообслуговування. Завдання кожного виду праці – сприяти фізичному, розумовому і моральному вихованню школярів.
На сучасному етапі великого значення набуває економічне виховання. Економічне виховання - систематичний, цілеспрямований, організований вплив з метою формування в учнів економічних знань, умінь, навичок, потреб, інтересів, стилю мислення, які відповідають нормам господарювання і принципам моралі.
Основними завданнями економічного виховання є:
· засвоєння знань об'єктивних законів, закономірностей розвитку і механізму виробництва;
· формування особистості, яка добре знає економічну теорію, шляхи та методи практичного вирішення завдань прискореного розвитку виробництва, яка вміє досягати високих результатів у навчально-виробничій діяльності;
· вироблення початкових умінь, які дають змогу брати активну участь в економічній діяльності на виробництві.
Формами економічного виховання можуть бути урок, лекція, бесіда, семінари, лабораторно-практичні заняття, виробничі екскурсії, індивідуально-творчі завдання. А в позакласній роботі це класні години, диспути, конференції, збори, економічні тижні, вечори запитань і відповідей, свято праці, економічне навчання батьків, створення шкільних кооперативів, економічна гра-естафета "Школа - місто - завод - сім’я" з метою зацікавити дітей життям свого району, оренда підприємств і т.ін.
Забезпечити умови для самовираження школяра покликана така складова трудового виховання, як профорієнтація.
Профорієнтація - це науково обґрунтована система соціально-економічних, психологічних, виробничо-технічних та індивідуальних заходів, спрямованих на надання допомоги учням у професійному самовизначенні згідно з особистими здібностями, можливостями, покликанням і потребами суспільства.
Студенти мають проаналізувати основні напрямки профорієнтації: професійну освіту, професійневиховання, профконсультацію, профвідбір, профадаптацію, профдіагностику.
Профорієнтаційна робота у класі - один з видів спільної позакласної діяльності класного керівника і учнів щодо ознайомлення останніх з професіями.
У своїй роботі класний керівник повинен враховувати вікові особливості учнів і відповідно до цього планувати форми діяльності.