Основна мета народної педагогіки в галузі естетичного виховання – навчити людину жити за законами краси, гармонії, благородства; формувати у підростаючого покоління естетичне ставлення до життя, природи, мистецтва, праці, громадської діяльності, особистої поведінки. Народний виховний ідеал досконалої людини – це гармонійне поєднання зовнішньої і внутрішньої краси і привабливості.
Народна мудрість про залучення дітей до прекрасного керується такими постулатами:
- виховання у дітей почуття прекрасного має відбуватися якомога раніше, з маминої колискової пісні, казок, дитячих іграшок;
- у пробудженні естетичних проявів дитячої душі велике значення має природно-побутове оточення;
- народна практика виховання “імунітету” у дитини від неестетичного, цинічного, антигуманного, брутального полягає не в ізолюванні, а у розкритті непривабливості;
- в основі всього вічного і нетлінного є краса, яка досягається натхненною працею духовно розвинених людей;
- народні обряди, звичаї, народна творчість, народні ремесла – засоби формування естетичної культури дитини.
Уміле застосування засобів, форм і методів педагогіки в естетичному вихованні дає змогу дитині змалку засвоювати основи естетичних уподобань, смаків, навчитися бачити прекрасне, розуміти і цінувати твори народного мистецтва, прилучитися до художньої творчості, жити і творити за законами краси. До цього завжди прагнув і прагне наш народ. Завдання школи у питаннях естетичного виховання дитини полягає у тому, щоб на основі закладених у сім’ї естетичних поглядів далі збагачувати і розширювати естетичний досвід дитини.