Мета: перевірити, як розуміють вихованці слова „ввічливість” та „чуйність”.
Хід виконання. Дітям пропонується для вирішення наступне завдання: „У таборі було 20 хлопчиків і 20 дівчаток. Пішли вони на річку. Підійшли до купальні, а вона невелика – всього на двадцять осіб розрахована. Сонце пече. Жарко. Кожному скоріше хочеться у воду. Як тут бути? Хтось запропонував кинути монетку.
– Старе це, – сказав Коля, учасник і переможець математичних олімпіад, – Давайте краще застосуємо математичний метод.
Поставив він усіх у коло і почав рахувати. Почав він з себе: один, два, три, чотири... дванадцять. Дванадцятий йде у воду. Потім продовжується рахунок спочатку і новий дванадцятий теж йде у воду. Так повторювалося двадцять разів.
„Як Колі треба було розставити дітей, щоб проявити себе чуйною людиною?”.
Після спроб вирішити цю задачу соціальний педагог розкриває відповідь: Коля розставив дітей так, щоб у купальні опинилися одні... дівчатка. Як бачите, він показав себе чуйною і ввічливою людиною, і в цьому йому допомогла математика. Він провів наступну розстановку. Від себе за ходом годинникової стрілки Коля ставить 1 дівчинку, 4 хлопчики, 2 дівчинки,
1 хлопчика, 3 дівчинки, 1 хлопчика, 2 дівчинки, 2 хлопчики,
1 дівчинку, 2 хлопчики, 2 дівчинки, 1 хлопчика, 1 дівчинку,
2 хлопчики, 1 дівчинку, 3 хлопчики, 2 дівчинки, 1 хлопчика,
5 дівчаток, 2 хлопчики. Коля починає розрахунок з себе й веде його за ходом годинникової стрілки.
Обробка отриманих даних. У процесі обговорення вирішення задачі соціальний педагог фіксує вислови учнів і за ними визначає ступінь розуміння категорії „чуйність”, яка в даній ситуації виявляється у ввічливому ставленні до дівчаток.
Узагальнення всіх даних, отриманих за допомогою описаних вище методик, дає можливість встановити рівень усвідомлення учнем тих або інших етичних норм.
Проте знання дитиною етичних норм ще не свідчить про його етичну вихованість. Не можна, наприклад, назвати етичною поведінку учня, який, добре знаючи про те, що не можна брехати, проте готовий сказати неправду, якщо йому це вигідно. Важливо, щоб добре усвідомлювані етичні норми стали мотивами поведінки. Інакше кажучи, неодмінним критерієм етичної вихованості є активно-позитивне, стійке ставлення до етичних норм з боку дитини.
Для виявлення цього ставлення соціальний педагог може використовувати методики на визначення етичного ідеалу особистості. За допомогою їх можна виділити ті етичні норми, які входять в структуру ціннісних орієнтацій та установок школяра.
1.6. Методика „Що таке щастя?” [2]
Мета: вивчення етичних ідеалів особистості.
Хід виконання. З учнями (VII-X класів) проводиться диспут про щастя. На початку диспуту їм пропонуються аркуші з текстом, в якому наведені різні „формули щастя” у вигляді афоризмів:
1. Щастя – бути самим собою.
2. Щастя – це коли тебе розуміють
3. Щастя – в праці.
4. Щастя – бути таким, як всі.
5. Найщасливіша людина та, яка потрібна людям.
6. Щастя – в подоланні себе, в самовдосконаленні.
7. Щоб бути щасливим, треба жити правильно.
8. Щастя – в боротьбі.
9. Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, чи щасливий ти.
10. Якщо хочеш бути щасливим – будь їм. І таке інше.
Кожному учасникові диспуту пропонується підкреслити (або записати) три формули (послідовно), які він готовий захищати, особливо виділивши те, що найбільше йому імпонує. Після цього проводиться диспут, що виявляє велику різноманітність індивідуальних думок. На закінчення листки з обраними „формулами” пропонуються здати на зберігання вчителеві. Мотивувати це можна, наприклад, тим, що в кінці року багатьом буде цікаво порівняти свої нові погляди з первинними.
Обробка отриманих даних. На підставі обраних афоризмів можна визначити етичні ідеали кожного школяра та їхню стійкість, виявити сполучуваність або суперечність мотивів поведінки, встановити, яке місце в спрямованості особистості учня займає його прагнення приносити користь людям, чи стало воно його головною потребою в житті. Про перетворення етичної норми на ідеал особистості можна судити за наступними ознаками:
· відсутність в учня суперечностей у різноманітних думках (стійкість ідеалу);
· активний захист переваг якості, яка йому імпонує, при зіткненні з протилежними поглядами (активність ідеалу).
Далі слід співвіднести дані, отримані при аналізі, з характеристикою кожної з наступних чотирьох стадій.
I стадія. Сформованого ідеалу на цьому ступені ще немає. Він існує у вигляді потенційної можливості та поки не робить дієвого впливу на етичний розвиток особистості. У свідомості учня періодично виникає конкретний або узагальнений образ, що втілює в своїй поведінці дану етичну норму. Він стикається, зіставляється, поєднується з багатьма іншими образами. Для цієї стадії характерне нестійке ставлення до етичних норм.
ІІ стадія. Для неї є характерним зіставлення своїх можливостей з якостями бажаного образу. З багатьох людей учень вже віддає перевагу тим, етичні якості яких йому особливо подобаються. Проте прагнення бути схожим на таких людей виступає у вигляді мрії, поки що далекої, малоздійсненної, але такої, що вже примушує учня замислюватися над своїми вчинками. Ця мрія ще не керує поведінкою учня, не визначає собою його основних дій, але вона вже зачепила сокровенні думки і відчуття, торкнулася вольової сфери особистості. У цей період відбувається зародження ідеалу. Проте нове ставлення до людей ще потребує значного підкріплення. Тому в цілому ставлення до етичних норм тут є недостатньо стійким, пасивним.
III стадія. Поступово стає пануючим переконання в тому, що сенс життя – в творчій праці, що приносить радість людям, у самовдосконаленні, колективізмі і таке інше. Ідеал тепер є путівником школяра, внутрішнім голосом, що владно кличе до нового способу життя. Учень починає активно діяти в цьому напрямку. Але йому ще рідко вдається наблизитися до свого ідеалу, оскільки є сильними колишні звички, колишні способи дій. Тому ставлення до етичних норм є активним, але недостатньо стійким.
IV стадія. Школяр все частіше прагне від себе необхідних вчинків, результатів роботи. У нього яскраво виражена потреба у вдосконаленні. Це час від часу викликає незадоволеність собою та своїми успіхами, народжує високі перспективи, прагнення до їх здійснення. При цьому яскраво виражене стійке ставлення до етичних норм.
У результаті соціальний педагог встановлює стадію сформованості окремого ідеалу учня, основу якого складає та або інша етична якість (самостійність, чуйність, працьовитість, скромність, суспільна спрямованість, самокритичність, дисциплінованість і т.ін.). Далі слід розробити серію індивідуальних педагогічних дій (бесід, доручень, організаційних класних заходів і т.ін.) для того, щоб, виходячи з описаних показників, допомогти учневі піднятися на вищу стадію сформованості етичного ідеалу.