1. Бідність – не порок.
2. Гусак свині не товариш.
3. Час – гроші.
4. Усякий цвіркун знає свою жердину.
5. Говорити правду – втрачати дружбу.
6. Горбатого могила виправить.
7. Дають – бери, б’ють – біжи.
8. Дві собаки гризуться – третя не пристає.
9. Роботи не роби, а від роботи не бігай.
10.Робота не вовк – у ліс не втече.
11.Дружба дружбою, а служба службою.
12.Друзі пізнаються в біді.
13.Золото і в грязі блищить.
14.Краще синиця в руці, ніж журавель у небі.
15.Моя хата скраю, нічого не знаю.
16.Не у грошах щастя.
17.Не у свої сани не сідай.
18.Не май сто рублів, а май сто друзів.
19.Не місце красить людину, а людина – місце.
20.Правда у вогні не горить і у воді не тоне.
21.Правда – добре, а щастя – краще.
22.Простота гірша за крадіжку.
23.Робота дурнів любить.
24. Ризик – благородна справа.
25. Риба шукає де глибше, а людина – де ліпше.
26 З вовками жити – по-вовчому вити.
27.Своя сорочка ближча до тіла.
28.Скупість – не дурість.
29.Старий друг краще нових двох.
30.Сором – не дим, очей не виїсть.
31.З ким поведешся, від того й наберешся
32.Рубай дерево по собі.
33.Худий мир кращий за добру сварку.
34.Що наша честь, якщо нічого нема.
35.Чуже добро про запас не йде.
36. Яблуко від яблуні недалеко падає.
37.Від праць праведних не наживеш палат кам’яних.
38.Закон – що дишло: куди повернув, туди й вийшло.
Результати оцінок повідомляються учням, і соціальний педагог просить школярів обґрунтувати свою думку по тих висловах, оцінки по яких у всіх (або майже всіх) співпали. Потім соціальний педагог спеціально „зіштовхує” тих школярів, які по-різному оцінили істинність народної мудрості. Обговорення переростає в диспут про колективістські й етичні цінності, підсумки якого обов’язково повинні бути підведені соціальним педагогом.
Після спільного обговорення учні переглянули своє ставлення до справедливості прислів’їв. Соціальний педагог пропонує знову оцінити справедливість цих тверджень. Проте цього разу опитування проводиться інакше.
Заздалегідь готується аркуш із списком цих же прислів’їв. Але тепер проти кожного з них проставляється певна кількість плюсів і мінусів.При цьому у 10 прислів’ях, з якими всі (або майже всі) учні були згодні, соціальний педагог сам ставить переважну більшість мінусів (знаків незгоди), і навпаки, проти тих тверджень, з якими переважна більшість школярів були не згодні, ставить в основному плюси (знаки згоди). Таким чином, на цьому аркуші стоять помилкові оцінки, що явно суперечать результатам першого опитування, висловленим думкам і підсумкам диспуту (так званий „тиск підставної групи”). Останні 28 відповідей співпадають результатами першого опитування й диспуту.
Соціальний педагог в індивідуальній формі пропонує школяру цей аркуш і пояснює, що на ньому значками „+” (згоден) або „–” (не згоден) висловили свою думку його однокласники. Тепер він повинен проставити свої оцінки справедливості вказаних висловів. Після соціальний педагог за необхідності виправляє проставлені ним оцінки так, щоб вони відповідали новій помилковій думці, і пропонує дати оцінку прислів’ям наступному школяру. Щоб учні не обмінювалися думками, доцільно повторне оцінювання пропонувати їм напередодні суботи або під час канікул.
Обробка отриманих даних. Порівняння результатів останнього оцінювання справедливості народної мудрості з підсумками першого опитування та диспуту дозволяє встановити наявність або відсутність колективістського самовизначення серед учнів класу. Якщо, не дивлячись на „тиск” („думка” решти однокласників) школярі протистоять у цій конфліктній ситуації помилковій думці членів колективу, тобто вирішальним для них є не „тиск” групи, а керування вищими ідеалами, колективістським і етичним цінностям, якщо вони виявляються здатними захищати ці цінності, то можна говорити про наявність у класі колективістської орієнтації, про колективістське самовизначення. Інакше в класі панує конформізм (безпринципність, пристосовництво, відсутність власної позиції у вирішенні даного питання).