Мета: визначення емпіричного показника дієвої групової емоційної ідентифікації (ДГЕІ).
Хід виконання. Кожному учневі дається олівець та аркуш паперу, на якому накреслено коло заданого радіусу. Школярам, нібито для перевірки уміння або навчання правильному викреслюванню кола, пропонується вести своїм олівцем по колу в напрямі зліва вниз. За певну кількість помилок (виходів за межі) діти караються – їх виключають з гри й отриманий ними результат (довжина викресленої дуги) не зараховується. Але в одному випадку карається той, хто допустив помилки (і його результат не зараховується в результат команди), в іншому – призначений відповідальним (що допустив помилки залишається в команді та продовжує грати, але його результат не входить в залік, а відповідальний при певній кількості помилок членів команди може бути і виключений з гри). До початку кожної серії експерименту соціальний педагог попереджає: „Зараз помилки зараховуються кожному з вас”, і школярі одночасно, по загальній команді, починають вести олівцем по колу. Через 10 секунд соціальний педагог їх перериває, і діти відзначають те місце, де вони зупинилися. Потім дається нова інструкція: „Зараз усі помилки зараховуються тільки відповідальному”, і робота поновлюється. Досвід проводиться в декілька серій (6-8 разів).
Обробка отриманих даних. Після закінчення роботи вчитель збирає аркуші, вимірює та підсумовує довжини всіх дуг, проведених членами кожної команди в першому і другому випадках. Якщо в другому випадку, коли карається тільки відповідальний, довжина викресленої учнями дуги виявиться помітно більшою, ніж у першому випадку (коли карався кожен учасник, а отже, і вся команда), то це свідчить про емоційне відчуження в групі. Якщо ж в обох ситуаціях довжини дуг кіл будуть приблизно однаковими, то можна говорити про наявність ДГЕІ. Порівняння підсумованих емпіричних показників довжин дуг в кожній серії експерименту дозволяє прослідкувати динаміку цього процесу, пов’язану з можливою боротьбою мотивів у школярів. Наочно ця динаміка може бути представлена графіком, на якому по осі абсцис наголошуються номери серій експерименту, а по осі ординат – сума довжин дуг.
3.4. Методика „Який у нас колектив?” [2]
Мета: виявити ступінь задоволеності учнів своїм колективом, визначити, наскільки вони вважають його згуртованим, міцним, єдиним при виконанні суспільно значущих завдань.
Хід виконання. Соціальний педагог пояснює таким учням, що у своєму розвитку будь-який колектив проходить ряд ступенів і пропонує школярам образні описи різних стадій розвитку колективів. Далі соціальний педагог просить хлоп'ят визначити, на якій стадії розвитку знаходиться їх клас, звернути увагу на те, до яких ступенів розвитку всім треба ще прагнути.
Образний опис стадій розвитку колективу.
1 ступінь. „Піщаний розсип”. Не так вже рідко зустрічаються на нашому шляху піщані розсипи. Подивишся – скільки піщинок зібрано разом, і в той же час кожна з них сама по собі. Подує вітерець – віднесе частину піску, що лежить з краю подалі, дутиме вітер сильніше – рознесе пісок у сторони, поки хто-небудь не згребе його до купи. Буває так і в людських групах, спеціально організованих або тих, що виникли за певних обставин. Ніби всі разом, а в той же час кожна людина сама по собі. Немає „зчеплення” між людьми. В одному випадку вони прагнуть піти один одному назустріч, в іншому – не бажають знаходити загальних інтересів, спільної мови. Немає тут того стрижня, авторитетного центру, навколо якого відбувалося б об’єднання людей, де б кожен відчував, що він потрібний іншому і сам потребує уваги інших. А поки „піщаний розсип” не приносить ні радості, ні задоволення тим, хто його складає.
2 ступінь. „М’яка глина”. Відомо, що м’яка глина – матеріал, який порівняно легко піддається дії і з нього можна ліпити різні вироби. У руках хорошого майстра цей матеріал перетворюється на красиву судину, у прекрасний виріб. Але якщо до нього не докласти зусиль, то він може залишатися і простим шматком глини.
На цьому ступені помітніші зусилля по об’єднанню колективу, хоча це можуть бути тільки перші кроки. Не все виходить, немає достатнього досвіду взаємодії, взаємодопомоги, досягнення якої-небудь мети відбувається насилу. З’єднуючою ланкою часто є формальна дисципліна та вимоги старших. Стосунки в основному доброзичливі, хоча не скажеш, що хлоп’ята завжди бувають уважні один до одного, попереджувальні, готові прийти один одному на допомогу. Якщо це і відбувається, то зрідка. Тут існують замкнуті приятельські угрупування, які мало спілкуються між собою. Сьогодення хорошого організатора поки немає або він не може себе проявити, або просто йому важко, оскільки нікому підтримати його.
3 ступінь. „Мерехтливий маяк”. У морі, що штормить, мерехтливий маяк і початкуючому і досвідченому мореплавцеві приносить впевненість, що курс обраний правильно. Важливо тільки бути уважним, не втратити світлові сплески із виду. Відмітьте, маяк не горить постійним світлом, а періодично викидає пучки світла, ніби кажучи: „Я тут, я готовий прийти на допомогу”.
Колектив, що формується в класі, теж подає кожному сигнали „так тримати” і кожному готовий прийти на допомогу. У такій групі переважає бажання трудитися спільно, допомагати один одному, дружити. Але бажання – це ще не все. Дружба, взаємодопомога вимагають постійного горіння, а не поодиноких спалахів. У той же час у групі вже є на кого спертися. Авторитетні „доглядачі маяка” – актив. Можна звернути увагу й на те, що група виділяється серед інших груп своєю „несхожістю”, індивідуальністю.
Труднощі, що проте зустрічаються, часто припиняють діяльність групи. Недостатньо виявляється ініціатива, рідко вносяться пропозиції з поліпшення справ не тільки у себе в групі, але й у школі. Активність проявляється сплесками, і то не в усіх.
4 ступінь. „Яскраво-червоне вітрило”. Яскраво-червоне вітрило – символ спрямованості вперед, дружньої вірності, боргу. Тут живуть і діють за принципом „один за всіх і всі за одного”. Дружня участь та зацікавленість справами один одного поєднуються з принциповістю і взаємною вимогливістю. Командний склад парусника – знаючі та надійні організатори. До них ідуть за порадою, звертаються за допомогою. У більшості членів „екіпажа” виявляється відчуття гордості за колектив, всі переживають, коли когось спіткає невдача. Група живо цікавиться тим, як ідуть справи в сусідніх класах, загонах, іноді її члени приходять на допомогу, коли їх просять про це.
Хоча група згуртована, проте вона не завжди готова йти наперекір „бурям”, не завжди вистачає мужності визнати помилки одразу, але це положення може бути виправлене.
5 ступінь. „Факел, що горить”. Факел, що горить, – це живе полум’я, горючим матеріалом якого є тісна дружба, єдина воля, відмінне взаєморозуміння, ділова співпраця, відповідальність кожного не тільки за себе, але й за інших. Тут яскраво виявляються всі якості колективу, які характерні для „Яскраво-червоного вітрила”. Справжнім колективом можна назвати лише таку групу, яка не замикається у вузьких рамках хай і дружного, згуртованого об’єднання. Справжній колектив – той, де люди самі бачать, коли вони потрібні, і самі йдуть на допомогу; той, де не залишаються байдужими, якщо іншим групам погано.
Обробка отриманих даних. На підставі відповідей учнів соціальний педагог може визначити за п’ятибальною шкалою ступінь їх задоволеності своїм класним колективом, дізнатися, як оцінюють школярі його згуртованість, єдність у досягненні суспільно значущих цілей. Разом з тим вдається визначити учнів, які недооцінюють або переоцінюють (у порівнянні з середньою оцінкою) рівень розвитку колективістських відносин, задоволених і незадоволених ними.