Методика „Наша дитина” [2].

Мета: визначити рівень етичної поведінки учня в уявленні його батьків (дисциплінованість, чуйність, працьовитість, скромність, принциповість, самокритичність, відповідальність).

Хід експерименту. Батьків просять відповісти на питання анкети, записавши на аркуші номер запитання (I-X) і номер відповіді (1-4) на кожне запитання.

Необхідно відзначити, що при такій системі обробки порушуються деякі вимоги до статистичного аналізу, оскільки чисто якісним відповідям довільно приписуються цифрові значення інтервальної шкали (1-5). Адже ясно, що „відстань”, наприклад, між відповідями а) та б) не рівні „відстані” між відповідями г) та д), хоча в результаті приписування балів це явно або неявно передбачається. Тому цю й аналогічні за системою обробки методики не можна використовувати в наукових дослідженнях. У той же час певну інформацію для вчителя вони дають, оскільки фіксують увагу хоч би на дуже високих і дуже низьких результатах.

Є й інша складність. Отримувана в результаті оцінка „етичної поведінки” носить формально-числовий характер і не може служити підставою для конкретних висновків щодо якогось учня. При некритичному ставленні вчителя до неї оцінка може приводити до формалізму в такій тонкій області виховання й бути в тій же мірі аморальною, як і формалізм.

До цієї й інших аналогічних методик варто ставитися лише як до певних джерел інформації і, головне, як до засобів, які спонукають дітей задуматися про життя класу і свого власного.