Сучасні інтеграційні процеси в Україні зумовлюють впровадження європейських норм і стандартів в освітньо-виховний процес, перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фахівців, зокрема педагогів.
Системна діяльність педагога базується на глибокому проникненні в особистість суб’єкта, на розумінні сутності соціально-психологічних закономірностей розвитку особистості в групі, в процесі міжособистісних стосунків. Саме тому вивчення курсу «Соціальної психології» є необхідним при підготовці студентів до професійної педагогічної діяльності.
Вивчення курсу «Соціальної психології» є одним із складових компонентів психолого-педагогічної підготовки майбутнього вчителя. Повне і якісне засвоєння студентами змісту соціальної психології створює необхідні методологічні передумови для подальшої професійної діяльності. Оволодіння знаннями із соціальної психології надає можливість осмислювати сучасну різноманітність системи людських стосунків, знаходити адекватні способи вирішення конфліктних ситуацій, що виникають у комунікативній, організаторській сферах міжособистісної та міжгрупової взаємодії.
Соціальна психологія має за мету дослідження психологічних явищ, зумовлених міжособистісними і міжгруповими формами взаємодії людей, вивчення механізмів утворення і функціонування груп, формування соціально-психологічних властивостей особистості.
Специфіка вивчення соціальної психології в педагогічному університеті полягає у дослідженні соціально-психологічних закономірностей спілкування, міжособистісних стосунків у соціальних групах, розвитку особистості у групі під впливом педагогічної взаємодії, а також передбачає створення теоретичної бази для усвідомлення студентами сутності соціально-психологічних явищ, зумовлених міжособистісними і між груповими формами спілкування людей, вивчення механізмів утворення і функціонування груп, закономірностей розвитку особистості у групі, формування умінь та навичок практичного використання психологічних знань майбутніми вчителями у педагогічній діяльності.
У навчальному курсі висвітлюються різні напрямки та школи соціально-психологічної думки, які спрямовують сучасну соціально-психологічну теорію та практику соціальної реальності.
Провідною ідеєю методики викладання курсу «Соціальної психології» є ідея активізації пізнавальної діяльності студентів, що забезпечує розвиток самостійності і осмисленості розумової діяльності, цілеспрямованості науково-дослідницької роботи. Відповідно до даного положення запропонована нами структура лабораторно-практичного заняття враховує три рівні підготовки:
1. Репродуктивний рівень (обов’язковий програмний мінімум, що включає основні теоретичні питання соціальної психології та достатнє володіння понятійним апаратом);
2. Евристичний рівень (проблемні питання, що потребують поглибленого вивчення теми і зумовлюють переростання обговорення у дискусію);
3. Творчий рівень (завдання для пошуково-дослідницької діяльності студентів, результати якої мають обговорюватися на занятті).
Своєрідне положення соціальної психології у системі наук, складний характер її предмета, чисельність напрямків і теорій, великі обсяги емпіричних даних – все це вимагає від студентів цілеспрямованої і систематичної самостійної роботи.
Структура кожного практичного заняття передбачає
· самостійну роботу студентів з навчальною літературою та першоджерелами,
· реферування літератури,
· складання схем,
· роботу із психодіагностичними методиками,
· виконання досліницько-пошукової роботи тощо.
Завдання для самостійного опрацювання, наведені у методичному комплексі, допоможуть студентам структурувати самостійне вивчення проблемних питань соціальної психології.
Методичні рекомендації включають також завдання психологічного практикуму та питання для програмованого контролю знань, що сприятиме відпрацюванню у студентів умінь та навичок використання теоретичних знань при вирішенні практичних задач міжособистісної взаємодії у соціальних групах.
Така логіка вивчення курсу «Соціальної психології» допомагає викладачеві оптимально організувати хід лабораторно-практичного заняття, уникаючи дублювання матеріалу лекції, реалізувати принцип єдності теорії і практики, актуалізувати професійно значимі знання, уміння та навички студентів.