Соціологія вільного часу- галузь соціології, яка вивчає життєдіяльність, відносини й орієнтації людей у сфері вільного часу.
Соціологічний аналіз вільного часу, як соціального і духовно-морального феномена, дозволяє не лише теоретично поставити, але й практично вирішити питання, пов'язані з розробкою загальнонаціональних програм раціонального використання вільного часу, подолавши невиправдану в недалекому минулому ідеалізацію характеру його засвоєння людьми.
Соціальний час є часом існування, функціонування і розвитку сукупності систем, часом зміни якісних станів суспільства та його підсистем, свого роду ресурс, яким володіє будь-який соціальний суб'єкт. Соціальний час- це єдність обсягу діяльності людей та їх результатів у вигляді явищ, подій, процесів, предметів.
Сутність вільного часу полягає у вільній діяльності, яка означає, насамперед, наявність часового простору, вільного від необхідних, невідкладних справ, свідоме прагнення людини опанувати цей час, самостійно (з певною мірою розумності), вибрати варіант імовірної дії, вміння досягти поставленої мети і, безумовно, саму дію, що є об'єктивним змістом діяльності.
З - із вищеназваного випливає наявність певної соціальної структури - це різні соціальні утворення, зв'язки, відносини, соціальні спільності, соціальні інститути тощо.