Методу соціології - це системний спосіб досягнення теоретичного та практичного результату, вирішення проблем з метою одержання нової інформації, усвідомлення специфіки предметної сфери і законів про функціонування її об'єктів. Це спосіб побудови та обґрунтування соціологічних знань, сукупність прийомів, процедур і операцій емпіричного, досвідного та теоретичного пізнання соціальної реальності. Метод у соціології залежить не тільки від дослідження соціологічної проблеми та побудови теорії, а й від загальної методологічної орієнтації. Метод включає певні правила, що забезпечують надійність і достовірність знання.
При вивченні соціальних процесів застосовуються такі принципи матеріалістичної діалектики, як об'єктивність, історизм та системний підхід, а також використовуються підходи до аналізу і розуміння суспільства, механізмів його функціонування та розвитку, функціоналізм, теорії конфлікту, індивідуалізм тощо.
Принцип об'єктивностіозначає вивчення об'єктивних закономірностей, що визначають процеси соціального розвитку. Кожне явище розглядається як багатогранне і суперечливе. Вивчається вся система фактів, явищ, подій - позитивних І негативних. Об'єктивність соціологічних знань передбачає, що процес їх пошуку відповідає об'єктивній реальності і не залежним від людини і людства законам пізнання. Об'єктивність наукових висновків ґрунтується на їх достовірності, науковій аргументації.
Принцип історизмув соціології передбачає вивчення соціальних проблем, соціальних інститутів, процесів у виникненні, становленні та розвитку розуміння специфіки відповідних історичних ситуацій, сприйняття загальних тенденцій розвитку та своєрідності конкретних обставин. Історизм тісно зв'язаний із розумінням суперечностей як рушійних сил відносин, що складаються і виявляються у взаємодії потреб та інтересів відповідних соціальних спільностей. Історизм дає можливість здобувати знання з минулого досвіду, обґрунтовувати сучасну політику, соціальні дії. Використовуючи принцип історизму, соціологія має можливість досліджувати внутрішню динаміку соціальних явищ та процесів, визначати рівень і напрям розвитку та пояснювати ті їх особливості, що обумовлені їх історичним зв'язком з іншими явищами та процесами. Застосовується також при аналізі елементів суспільства принцип індивідуалізму,основна ідея методології якого полягає в тому,
що суспільство, його функціонування може пояснюватись тільки через сукупність індивідуальних дій, їх взаємодією.
Системний підхід- спосіб наукового пізнання і практичної діяльності, де окремі частини якогось явища розглядаються в тісній єдності з цілим. Основним поняттям системного підходу виступає система, що означає певний матеріальний або ідеальний об'єкт, що розглядається як складне цілісне утворення. Системний підхід передбачає виділення певного системоутворюючого параметра, тобто властивості, що обумовлює пошук сукупності елементів системи, сітку зв'язків І відносин між ними, її структуру. Слід враховувати, що кожна система виступає підсистемою іншої, великої системи. І, навпаки, можна виділяти в ній менші підсистеми, які в іншому випадку можуть розглядатися як система. Системний підхід в соціології обов'язково передбачає з'ясування принципів ієрархії елементів між ними, способів їх впливу один на одного. Вивчення суспільної свідомості, суспільної думки, різних соціальних спільностей, їх потреб тощо, передбачає використання методів аналізу документів, опитувань, спостереження тощо. Для дослідження міжособових відносин всередині малих груп, соціальних спільностей, ставлення особи до тих або інших суспільних явищ, життєвих та ціннісних орієнтацій і установок використовуються методи соціометрії, соціальної психології тощо, методи статистики, факторного, латентно-структурного, корекційного аналізу, використання математики та ін.
Структурний функціоналізм,теорію якого запропоновано соціологами Г.Спенсером, Т.Парсонсом та ін. передбачає розглядати суспільство як цілісний організм, що складається з частин, елементів, які виконують певні функції. Суспільні процеси і явища можна пояснити, аналізуючи їх функції в суспільній системі. Суспільство зберігає стійкість, оскільки реалізуються всі необхідні для соціального організму функції, в тому числі функція соціального контролю.