В основу побудови типології особистостей у соціології покладений аналіз особистості через життєдіяльність, через її спосіб життя. Найважливішим типологічним критерієм при цьому є рівень активності, міра суб'єктивності, що проявляється в організації життя.
Перший типумовно називається „гармонійний".Основними його характеристиками є широка гама зв'язків із соціальним середовищем, що забезпечується включенням в основні сфери життєдіяльності та широким спектром соціальних ролей. Такі особистості мають чітко виражені цілі, вміють підпорядковувати своє життя реалізації цих цілей, керувати своїм життям. Головними життєвими орієнтаціями у таких людей є цікава робота, гармонійні взаємовідносини в сім'ї, широкі громадські інтереси.
Другий тип (традиційний).Для людей цього типу особистості характерна середня за рівнем включеність у соціальне середовище. Це проявляється і через досить обмежене коло соціальних ролей, які вони реалізують. При певній професійній спрямованості сім'я та її благополуччя є головним орієнтиром у їх житті.
тобто формують свою культуру, яка відрізняється від загальної і називається субкультурою.У субкультурі зберігається загальна культура, але виникають додаткові елементи, які забезпечують регулювання зв'язків у відповідних соціальних інститутах - військова, лікарська, сімейна. Субкультура не відмежовується і не протистоїть пануючій культурі, а співіснує паралельно з нею.
Контркультура- це субкультура, цінності ті норми якої суперечать цінностям і нормам пануючої культури. Даний термін був запроваджений Т.Роззаком після студентських бунтів 60-х рр. XX ст., а теоретиками контркультури можна вважати таких філософів, як Г.Маркузе та Ж.-П.Сартр. Характерними ознаками контркультури були критика репресивності сімейного життя, буржуазних цінностей, заклик дати людині можливість робити те, що вона хоче і т.п.
Паралельно із контркультурою вживається і поняття „антикультура" - такі суспільні явища, процеси та ідеї, які суперечать принципам гуманізму. Прикладом антикультури є фашистська політика, різні прояви расизму, тероризму.
Елітарнакультура - це сукупність зразків, які належать до класичних взірців витончених мистецтв, музики, літератури, призначених для культурної еліти суспільства. Створюється вона фахівцями високого класу.
У сучасному суспільстві під впливом засобів масової інформації виникає масова культура- особливий спосіб буття культури, що продукується і відтворюється за допомогою засобів масової комунікації, які культивують спрямованість на стандартизацію системи домінуючих матеріальних і духовних цінностей, типів соціальної поведінки, уявлень, думок тощо. Вона з'явилась у середині XX ст., коли засоби масової інформації стали доступними усім прошаркам населення. Масова культура витісняє як елітарну, так і народну. їй властива зорієнтованість на масове невибагливе сприйняття, поверховість і стандартизація.
Народнакультура (аматорська) створюється людьми, що не мають професійної підготовки і пов'язана з життям народу. Це - казки, легенди, міфи, пісні, танці.