До складу приміщень житлового поверху готелів відносяться: житлові номери, номери-апартаменти, приміщення обслуговуючого персоналу, ліфти та сходи для клієнтів та для персоналу, площі під електрощитові, телефонні вузли та управління автоматизованими системами, поверхові холи або салони-вітальні.
Визначення конфігурації плану житлових поверхів готелів – один з перших етапів його проектування. Планувальну структуру житлової частини готельних споруд можна звести до п’яти основних типів, які можуть у свою чергу розподілятися на окремі під-варіанти: галерейна, коридорна, вузлова, баштова та атріумна. Зупинимося на особливостях окремих типів планувальної структури таких поверхів.
Галерейна планувальна структура. Таке рішення забезпечує невелику ширину корпусу, та водночас максимальну протяжність зовнішніх огороджувальних конструкцій на одиницю житлової площі номерів. За техніко-економічними показниками такі готелі, як правило, виявляються малоефективними, а тому виправданим таке рішення може бути при умові, якщо з якихось причин обмежена ширина будівлі готелю, або ж бажана орієнтація всіх житлових номерів на якийсь один бік, а також у місцевостях із спекотним кліматом.
Вертикальні комунікації у більшості випадків розміщуються по інший бік від готельних номерів. На поверсі зазвичай розміщується від 15 до 30 номерів. Ширина будівлі готелю при такій конфігурації складає приблизно 10 м.
Коридорна планувальна структура. Найбільш поширена та традиційна структура житлових поверхів готелів, при якій житлові номери розміщуються по обидва боки від коридору загального користування. Можливе рішення таких готелів з конфігурацією у вигляді літер “L” та “T” (Таб.7.6-7). А також по двохкоридорній та коридорно-кільцевій схемі (Таб.7.8-9). Останні використовуються при великій місткості та поверховості готелів. При такому рішенні вздовж зовнішніх стін розміщуються житлові номери та евакуаційні сходи, а інші вертикальні комунікації, ліфтові холи та обслуговуючі приміщення розташовуються між коридорами. Для покращення орієнтації житлових номерів та збагачення об’ємно-планувального рішення номерів та готелів вцілому, номери іноді розташовують під певним кутом до коридору (Таб.7.5).
На житловому поверсі при такій конфігурації зазвичай розташовують від 16 до 40 номерів. Орієнтовна ширина корпусу при цьому – 18 м, при двохкоридорній та коридорно-кільцевій схемі – 24 м.
Вузлова планувальна структура. Така схема приймається у багатоповерхових готелях великої місткості. Для неї характерним є розміщення основного комунікаційного вузла, від якого розходяться протяжні гілки з коридорною або галерейною структурою. Загальна композиційна схема таких готелів відрізняється великою різноманітністю, що зумовлюється загальною містобудівною ситуацією, орієнтацією, образним та композиційним рішенням.
На одному поверсі розміщується 24-40 номерів і більше.
Баштова схема. Як правило така схема використовується при проектуванні багатоповерхових готелів в умовах щільної міської забудови. Для даної планувальної структури найбільш характерними бувають: квадратна, кругла та трикутна форма плану. Складні в плані готелі-вежі зустрічаються рідше.
Основний вузол вертикальних комунікацій з ліфтовим холом займає, як правило, центральне острівне положення в оточенні кільцевого коридору загального користування. ( При цьому важливого значення набуває нормативна документація щодо освітлення та провітрювання вертикальних шляхів евакуації.
При зменшенні зовнішнього периметру значно ускладнюється рішення внутрішнього ядра будівлі, при його збільшенні ( у круглих за конфігурацією в плані) – виникає проблема з надмірною протяжністю зовнішніх стін житлових одиниць. При проектуванні квадратних та прямокутних в плані веж найбільші ускладнення виникають при рішенні кутових номерів, в той час як при трикутній формі плану - кутові номери вирішуються легко, але значно зважчується проектування центрального комунікаційного вузла. Готелі-вежі з круглою формою плану вирішуються як з радіальним, так і з ортогональним розміщенням номерів. Але, як показує практика, радіальне рішення видається більш раціональним.
При квадратній (прямокутній) формі плану на житловому поверсі важного типу готелів розміщується 16-24 номери. При цьому рекомендовані розміри в плані – 34х34 м. При круглій формі плану, з розміщенням 16-24 номерів, діаметр споруди коливається від 27 до 40 м., а відповідно периметр зовнішніх стін на один номер варіюється від 4,9 до 5,8 (при радіальному розміщенні житлових одиниць). Трикутні в плані башти значно різняться своїми розмірами, але вцілому мають більшу площу в плані порівняно з круглими та квадратними рішеннями, та нараховують більшу кількість житлових номерів – 24-30.
Атріумна планувальна схема. При даній планувальній схемі житлові номери розташовуються навкруги внутрішнього “дворового” відкритого або перекритого простору. Атріумна схема вирішення готелів з внутрішнім відкритим двором застосовувалась у будівництві з давніх давен. Перекриті внутрішні атріумні простори у будівлях готелів були вперше використані наприкінці ХІХ сторіччя в Америці в готелях “Браун-Пелес” у Денвері та “Пелес” у Сан-Франциско. Схема ж багатоповерхового готелю з критим заскленим внутрішнім простором, на який виходять відкриті (рідше засклені) галереї житлових поверхів, була вперше запропонована (а потім одержала широке розповсюдження по всьому світові) у США у 1967 році архітектором Джоном Портманом у його проекті знаменитого готелю “Хайат-Редженсі” в Атланті.
Споруди з атріумною структурою можуть мати різну конфігурацію: пустотілої піраміди, циліндра, призми чи паралелепіпеда. Внутрішній простір займає атріум, а зовнішній – створюють житлові номери. Зустрічаються також змішані планувальні схеми вирішення готелів, в тому числі такі, що поєднують атріумний простір, від якого відходять окремі “крила” житлових поверхів, які мають традиційну систему розміщення номерів по обидва боки від коридору.
Атріум може бути відкритим, перекритим над першим або другим поверхом, або ж перекритим на останньому поверсі. У першому випадку житлові поверхи можуть мати галерейну або коридорну схему рішення. У випадку перекриття атріума на рівні першого або другого поверхів – його простір використовується для різних приміщень громадського призначення: вестибулі, холи, вітальні, ресторани, танцзали і т.д. При перекритті атріума у рівні останнього поверху – створюється цікавий внутрішній простір, куди виходять галереї житлових поверхів, внутрішні засклені панорамні ліфти. Простір атріума у таких випадках зазвичай розбивається на зимові сади, вітальні, салони, бари, куточки відпочинку, розташовані у різних рівнях.
При всій виразності та багатстві внутрішнього простору, при проектуванні готелів із критим заскленим атріумом виникає ряд проблем, пов’язаних насамперед із складністю конструктивного рішення, інженерних комунікацій, протипожежними заходами (зв’язку з можливістю швидкого задимлення і складностями димовидалення та евакуації людей) та обґрунтуванням раціональності використання об’ємно-просторової структури будівель.
Як показує практика, одним з найбільш раціональних шляхів використання готелів із атріумною схемою може виступати їх рішення як готелів, всі номери яких мають зону вітальні (“суїт-готелі”). В такому випадку номери виступають у ролі “студій”, що мають значну глибину, причому у бік заскленого атріуму виходять вітальні їх частини, а до зовнішнього боку –спальні зони ( у деяких країнах – навпаки,-в залежності від нормативної бази). Таке рішення дозволяє значно покращити техніко-економічні показники та спрощує рішення інженерних комунікацій, розташованих між номерами “суіт”.
На житлових поверхах готелів з атріумною схемою розташовують 24 та більше номерів, орієнтовна ширина таких споруд приймається від 27 м.
Наведемо схему типового житлового поверху міського готелю.
(Див. Рис.2)