Теоретичне обґрунтування структурних змін в економіці як фактора екном. зростання було викладено в роботі Й. А. Шумпетера «Теорія економічного розвитку», який усебічно проаналізував проблему вилучення ресурсів із традиційних галузей з метою ефективнішого використання в нових видах екон. діяльності. Роль фін. посередництва в теорії екон. розвитку Шумпетера полягає не тільки в забезпеченні кількісного приросту інвестицій, скільки в поліпшенні якості інвестицій. Не власник капіталу, а підприємець з новими ідеями щодо ефективнішої комбінації ек факторів є рушійною силою розвитку. Забезпечувати ці нові комбінації фін ресурсами покликана система фін посередництва. Це і є концепція інноваційного фінансування.
Й. Шумпетер вважає, що інновац. фінансування екон. зростання забезпечується шляхом створення грошей (квазігрошей), у т.ч. й специфічних фін. інструментів, які використовуються в плат. обігу. Теорії Шумпетера бракує глибокого аналізу механізмів залучення фін. ресурсів.