Роль фінансового посередництва в економічному зростанні в концепції А. С. Пігу

Роль фінансового посередництва в економічному зростанні в концепції А. С. Пігу.

Власник капіталу, як правило, не володіє інформацією про його найефективніше застосування. Ризики інвестування з позицій інд. інвесторів є занадто… Пігу на теоретичному рівні довів доцільність розподілу ризиків інвестування…

Підприємницька місія фінансового посередництва в концепції інноваційного фінансування Й. А. Шумпетера.

Й. Шумпетер вважає, що інновац. фінансування екон. зростання забезпечується шляхом створення грошей (квазігрошей), у т.ч. й специфічних фін.…    

Фінансовий фактор економічного зростання згідно “теорії фінансового поглиблення” (дослідження Р. Голдсміта та Р. Дж. Маккінона).

Р. Голдсміт у своїй роботі «Фінансова структура і розвиток» (60-ті роки) вперше зафіксував факт існування зв’язку між розміром фін. с-ми (визначався як відношення сукупних активів фін. посередників до ВВП) і ек. зростанням у 35 країнах. Він зробив висновок, що темпи екон. зростання вищі в тих країнах, де роль фін посередників більша.Механізм непрямого фінансування був ефективнішим ніж прямого.

Теорія фін. фактора екон. зростання дістала подальший розвиток у дослідженнях америк. економіста Р Дж. Маккіонона, який запровадив термін «фін. поглиблення» (зростання частки фін. активів національному багатстві). Маккінон довів, що в міру фін. поглиблення в різних країнах спостерігаються порівняно вищі темпи зростання.Цей показник є зручним для оцінки впливовості фін посередництва в ек. с-мі.

Р.Голдсміт, розвиваючи теоретичні основи фінансового посередництва, спробував дати відповідь на питання: що є причиною розвитку фінансових посередників та які наслідки має такий розвиток для економіки в цілому?

Він довів, що з точки зору індивідуального інвестора більш привабливим є інвестування у “вторинні зобов’язання”, які випускають фінансові посередники (тобто через систему фінансового посередництва), в силу їх меншої ризикованості. Це сприяє розвитку фін. посердеництва. Розвиток системи фінансового посередництва, в свою чергу, сприяє розширенню кола інвесторів і залученню в господарський оборот грошових коштів тих осіб, які не схильні інвестувати в первинні зобов’язання.

Таким чином, в концепції Р. Голдсміта система фінансового посередництва виступає, по-перше, як необхідна форма розв’язання наявного протиріччя між потребами економіки в додаткових фінансових ресурсах та обмеженістю їх пропозиції, по-друге, як певний механізм, який сприяє не тільки акумуляції необхідних ресурсів, але і їх раціональному розміщенню.

 

Концепція фінансових інновацій Дж. Герлі та Є. Шоу.

Реалізація зацікавленості власників заощаджень досягається за наявності пропозиції різноманітних фінансових послуг та їх розвитку, адекватному… Роблячи висновок про віддання переваги інвестуванню у “вторинні зобов’язання”,… Ідея Дж. Герлі та Є. Шоу про зростаючу в міру зростання доходів схильність населення до непрямих інвестицій та…

Фінансові інвестиції - це про вкладення фінансових ресурсів у фінансові активи.

- акції та інші корпоративні права, що засвідчують внески до статутного фонду підприємств; - боргові зобов’язання (облігації, казначейські зобов’язання, векселі тощо); … - депозити в банківських установах;

Фінансові інструменти як елемент інвестиційного середовища та їх класифікація.

Перш ніж дати характеристику найпоширенішим інструментам фондового ринку, спробуємо їх класифікувати за основними ознаками. Головною ознакою, яка… а) інструменти власності (прості акції), які надають власнику право управління… б) інструменти позики (найпоширенішими з яких є облігації підприємств та державні, ощадні сертифікати, казначейські…

Депозитарні установи– здійснюють облік, збереження та фіксування переміщення цінних паперів від одного власника до іншого. До них належать власне депозитарії, зберігачі та реєстратори

- інвестиційні консультанти– суб’єкти, які здійснюють інформаційно-консультаційне забезпечення учасників (у тому числі – потенційних) фондового ринку.

- аудитори– спеціалізовані фірми, покликані здійснювати незалежний контроль за достовірністю інформації, яку оприлюднюють учасники фондового ринку.

Класифікація фінансових посередників:

- депозитні інститути - це установи, в основі діяльності яких – надання кредитів і залучення депозитів від клієнтів та учасників, а до їх складу відносять комерційні й ощадні банки, інші різноманітні ощадні та кредитні установи;

- договірні ощадні інститути - установи, які в процесі своєї діяльності здійснюють на договірній основі довготермінове накопичення активів клієнтів або учасників з метою здійснення надалі на користь останніх виплат цільового характеру; до таких інститутів відносять страхові компанії зі страхування життя та пенсійні фонди (окремі економісти до цієї групи зараховують також накопичувальні доброчинні фонди, наприклад, так звані «університетські» чи «спонсорські»);

- під інвестиційними посередниками – установи, діяльність яких полягає в об’єднанні коштів індивідуальних інвесторів (клієнтів) та розміщенні цих коштів у різноманітних фондових активах з метою отримання прибутку: так звані інститути спільного інвестування – різноманітні інвестиційні фонди (за іншою термінологією – інвестиційні компанії та інвестиційні банки).

 

24. Класифікація фінансових посередників виходячи із особливостей їх функціонування.

1. Депозиторські установи — кредитно-фінансові установи, що мають право залучати внески на депозитні рахунки. До складу таких установ входять:

а) комерційні банки — кредитні установи, що надають клієнтам універсальні банківські послуги. Джерелом залучення коштів є внески клієнтів на депозитні рахунки. Кошти позичкового фонду, що є у кожному комерційному банку використовуються для надання банківського та споживчого кредиту, для придбання державних і муніципальних облігацій;

б) ощадні установи, що розподіляються на:

— позиково-ощадні асоціації — кредитно-фінансовий, що акумулює кошти, які зберігаються на ощадних, термінових і чекових депозитах. Кошти, що зберігаються у цих установах, використовуються для надання кредиту під заставу нерухомості;

— кредитні спілки — невеликі фінансові установи, що утворюються на кооперативних засадах певній соціальній групі для надання кредитів членам цієї групи.

Джерелами залучення коштів є внески учасників спілки, а використовуються вони дія надання споживчого кредиту.

2. Ощадні установи контрактного типу — це кредитно-фінансові установи, які залучають довготермінові заощадження на контрактних засадах. Фонди свої формують завдяки періодичним внескам згідно з контрактами. Ощадні установи поділяються на:

а) компанії із страхування життя, страхування від пожеж і нещасних випадків. Кошти цих компаній формуються за рахунок внесків юридичних і фізичних осіб, а використовуються для довготермінового кредитування і фінансування, завдяки купівлі державних облігацій, акцій та облігацій корпорацій.

б) пенсійні фонди створюються фірмами для сплати пенсій робітникам і службовцям. Створення таких фондів дозволяє знизити податкові платежі фірм і використати їхні кошти для придбання акцій та облігацій корпорацій.

3. інвестиційні посередники до складу яких долучаються:

а) інвестиційний банк, який провадить довготермінове кредитування, завдяки чому імовірне втілення великих науково-технічних проектів. Розподіл функцій між комерційними та інвестиційними банками, наприклад в США, стався після кризи 1929 - 1933 років. Спеціалізація у сфері довготермінового кредитування має сенс, тому що впровадження великих інвестиційних проектів пов'язане із значним ризиком. Інвестиційний банк мобілізує довгостроковий позичковий капітал і передає його позичальникам завдяки випуску та розміщенню облігацій або інших боргових зобов’язань;

б) іпотечний банк — банк, що спеціалізується на видачі довготермінової позики під іпотеки (тобто, ресурси за рахунок випуску та розміщення іпотечних облігацій);

в) фінансова компанія — отримує фонди шляхом продажу комерційних паперів, випуску акцій та облігацій. Залучені кошти надає споживачам у вигляді позик або кредитів на придбання споживчих товарів довготермінового користування, для ремонту будинків, на потреби малого бізнесу.

25.Поняття інституційних інвесторів та їх місце на сучасних фінансових ринках.

До інституційних інвесторів відносять юридичних осіб, які активно інвестують власні кошти та кошти клієнтів в акції та інші фінансові активи на професійній основі.

До інституційних інвесторів відносять: пенсійні фонди;

страхові компанії; інститути колективного інвестування (ІКІ), що, у свою чергу, включають інвестиційні компанії (фонди) різних типів, хедж-фонди, довірчі департаменти банків.

Недержавні пенсійні фонди є установами сфери недержавного добровільного пенсійного забезпечення, які спеціалізуються виключно на операціях з накопичення, розміщення та управління пенсійними внесками, а також здійсненні пенсійних виплат учасникам пенсійних фондів. Мають правовий статус неприбуткових (непідприємницьких) організацій.

Види недержавних пенсійних фондів залежно від кола можливих учасників: корпоративні або виробничі фонди; професійні фонди;

відкриті фонди.

Поділ недержавних пенсійних фондів залежно від методу фінансування пенсійних виплат.

-Накопичувальна система пенсійного забезпечення (методвиплат пенсій за рахунок резерву)

- Система солідарного пенсійного забезпечення (метод покриття поточних виплат)

- Метод послідовного створення резерву.

Страхові компанії зі страхування життя: статус та предмет діяльності
- Напрям страхування, який прийнято узагальнено називати страхуванням життя охоплює всі види страхування від подій, які неминуче колись настануть.

Взаємовідносини між страховою кампанією та страхувальником визначаються договором страхування життя.

- Договори страхування життя– це договори змішаного страхування життя, страхування дітей до повноліття і вступу в шлюб, страхування додаткової пенсії та ренти, довічне страхування тощо.

- Види договорів зі страхування життя (страхових полісів зі страхування життя)

1) безперервне страхування життя(на все життя)

2) строкове страхування життя (на певний термін)

Інвестиційні посередники: інститути спільного інвестування

Причини стрімкого зростання частки інвестиційних посередників у розподілі фінансових активів:

- зростає пропозиція довгострокових фінансових ресурсів – загальне зростання добробуту в країнах з ринковою економікою та зростання доходів широких верств населення;

- інвестиційні посередники, конкуруючи з іншими фінансовими інститутами (банками, страховими компаніями тощо), пропонують вищий рівень доходу від вкладеного капіталу та забезпечують належний контроль за інвестиційними ризиками.

Закритий інвестиційний фонд– це інвестиційна компанія, акції якої обертаються на ринку за загальними правилами, встановленими для акцій звичайних підприємств-емітентів

- Закриті фонди випускають в обіг фіксовану кількість власних акцій та займаються виключно інвестиційною діяльністю – вкладають кошти в цінні папери та управляють сформованим інвестиційним портфелем.

- Закритий фонд не бере на себе зобов’язань щодо викупу акцій власної емісії в учасників, тобто всі залучені кошти перебувають у його розпорядженні.

- Згодом акції закритих фондів включаються в лістинг і котируються на фондових біржах. Ціна на акції встановлюється залежно від попиту й пропозиції на ринку.

Відкриті інвестиційні (взаємні) фонди

- Взаємні фонди строюються у формі відкритих акціонерних товариств особливого типу

- взаємні фонди зобов’язуються викуповувати власні акції за ціною, яка визначається вартістю чистих активів на одну акцію

- інвестор має право в будь-який момент обміняти акції на гроші за ціною чистих активів фонду

- підписка на акції взаємних фондів не обмежена у часі і триває постійно

 

 

Інвестиційні заощадження населення – визначальний фактор розвитку фінансового посередництва.

Якщо формування заощаджень уповільнюється чи зовсім зупиняється, починаються скорочення інвестицій та “проїдання” раніше нагромадженого капіталу.… Зростання обсягу заощаджень створює верхню межу нарощування інвестицій у… Проте зростання обсягу інвестицій, як правило, не досягає цієї верхньої межі. Частину коштів, що надійшли на грошовий…

Вплив типу фінансової системи країни на структуру фінансового посередництва

1. Макроекономічні передумови: Макроекономічна стабільність Економічне зростання

Інфраструктура фінансового ринку

       

Недержавні пенсійні фонди, їх статус та предмет діяльності.

-пенс-ми фондами через укладення пенс-х контрактів; -страх-ми організ-ми через укладення договорів страх-ння довічної пенсії та… -банк-ми установами через укладення договорів про відкриття пенс-х депоз-х рахунків для накопичення пенс-х…

Правила максимізації доходності та уникнення ризику.

При порівняльному аналізі застосовуються такі загальні логічні правила. 1) Правило уникнення ризику. Якщо альтернативні портфелі з однаковою… 2) Правило максимізації доходності. Якщо алтернативні потрфелі з однаковим ступенем ризику мають різну очікувану…

Теоретико-імовірнісна формалізація понять “доходність” та “ризик” для цілей вибору оптимального портфеля.

При порівняльному аналізі застосовуються такі загальні логічні правила. 3) Правило уникнення ризику. Якщо альтернативні портфелі з однаковою… 4) Правило максимізації доходності. Якщо алтернативні потрфелі з однаковим ступенем ризику мають різну очікувану…

Криві байдужості індивідуальних інвесторів

Криві байдужості не можуть пересікатись; завжди існує можливість побудування між двома кривими байдужості третьої. У випадку, коли інвестор не бажає…  

Зміст аналізу цінних паперів як етапу інвестиційного процесу.

Інвестиційний процес - це прийняття інвестором рішення щодо вибору об’єктів, обсягів та строків інвестування. Інвестиційний процес може бути представлений як послідовність п’яти основних етапів:

Þ 1. Вибір інвестиційної політики;

Þ 2. Аналіз ринку цінних паперів;

Þ 3. Формування портфелю цінних паперів;

Þ 4. Перегляд портфелю цінних паперів;

5. Оцінка ефективності портфелю цінних паперів

На другому етапі, фінансовими аналітиками компанії з управління активами фондів (інвестиційних або пенсійних) або спеціалізованого департаменту страхової компанії або банку проводиться аналіз ринків тих категорій цінних паперів, які відповідають затвердженим принципам інвестиційної політики. В результаті такого аналізу робляться оцінки інвестиційної привабливості цінних паперів, складається прогноз доходності і визначається перелік можливих об’єктів інвестування.

На п’ятому етапі проводиться періодична оцінка доходності інвестиційногопортфелю та пов’язаних з ним ризиків. Фактична доходність інвестиційного портфелю порівнюється з доходністю еталонного інвестиційного портфелю (альтернативного портфелю, який міг би бути сформованим в рамках інвестиційної політики, типової для даного фінансового посередника). Проведені розрахунки і оцінки виконують контрольну функцію - при недостатній ефективності управління інвестиційним портфелем керівництвом може бути прийняте рішення про відмову від послуг компанії з управління активами.

76. Гіпотеза про ефективність ринку цінних паперів.

 

Гіпотеза про ефективність ринку трактується як явище, що базується на припущенні про наявність відповідності між курсом кожного ЦП, який фактично склався, та його інвестиційною вартістю, під якою розуміється вартість ЦП на даний момент з урахуванням перспективної оцінки рівня ціни попиту на неї та доходів по ній в майбутньому, розраховану аналітиками. Абсолютно ефективний ринок - це такий, на якому ціна на кожний ЦП завжди є рівною його інвестиційній вартості, тобто при якому уся суттєва інфо про ринок повністю та миттєво відображається у ринкових цінах. Саме кількість інформації, що відображається в ринкових цінах, є критерієм, за яким здійснюють градацію ступеня ефективності ринку.

s = [Х1X1 s 11 + Х1X2 s 12+ ...+ Х1Xn s 1n+Х2X1 s 21+ Х2X2 s 22+ ...+ Х2Xn s 2n+ХnX1 s n1+ ХnX2 s n2+ ...+ХnXn s nn]1/2

Ю. Фама виділяє три ступеня ефективності ринку: слабкий, середній та сильний. При слабкій ефективності ринку в ціні ЦП відображається лише інформація про курси ЦП та інші статистичні дані про угоди на ринках за минулі періоди. Середня ефективність ринку пов’язується із відображенням в ціні ЦП усієї публічної (загальнодоступної) інформації. Ефективність ринку визнається сильною за умови відображення у вартості ЦП усієї інформації, незалежно від того чи є така інформація загальнодоступною, чи приватною. На практиці ж навіть найрозвиненіші фінансові ринки західних країн у кращому випадку визначаються як середньоефективні, однак більшість спеціалістів в галузі інвестиційного менеджменту схильна вважати їх слабоефективними. Ринки ж країн з перехідною економікою ( до яких можна віднести ринок України), на яких зазвичай курси цінних паперів не пов’язані із їх інвестиційною вартістю, прийнято іменувати неефективними або ірраціональними.Якщо інвестиційний менеджмент схиляється до гіпотези про ефективність фінансових ринків, інвестиційні рішення слід приймати виходячи із загальноприйнятої оцінки ризику і доходності, не здійснюючи пошуку невірно оцінених паперів.

Рівні повноти інформаційної множини, якою оперує ринок (градація ступеня ефективності ринку, запропонована Ю. Фамою).

Ю. Фама виділяє три ступеня ефективності ринку: слабкий, середній та сильний. При слабкій ефективності ринку в ціні ЦП відображається лише… Якщо ринок є достатньо ефективним, то очевидно втрачає сенс прикладати… Якщо інвестиційний менеджмент схиляється до гіпотези про ефективність фінансових ринків, інвестиційні рішення слід…

Боргові цінні папери та їх класифікація за типами емітентів

Державні казначейські зобов'язання - вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення,… Ощадні сертифікати - це письмові свідоцтва банку про депонування грошових… Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку…

Характеристики боргових цінних паперів, що складають структуру їх дохідності.

◘ термін до погашення, який визначає часові характеристики очікуваного грошового потоку, що обіцяний утримувачу цінного паперу, ◘ процентна (купонна) ставка, яка визначає розміри очікуваного… потоку,

Пайові цінні папери (акції), категорії акцій за рівнем дохідності та притаманного ризику.

Акція - це цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство… Акції на предявника випускаються баз зазначення імені її власника, вони не… Звичайні акції продаються та засвідчують право власника на участь в управління справами АТ, на одержання дивідендів,на…

Поняття та вимір очікуваної дохідності фінансових інструментів.

Визначивши очікувану доходність потенційного інвестиційного портфелю, необхідно врахувати ймовірність того, що доходність буде меншою від очікувної…   де n - кількість цінних паперів у портфелі,

Поняття ризику фінансового інвестування та його оцінка.

Розрізняють загальноекономічний ризик, що походить від несприятливих умов в усіх сферах економіки, та індивідуальний ризик, пов’язаний з умовами… Залежно від чинників виділяють такі види інвестиційного ризику :♦… ♦ правовий ризик; ♦ технічний ризик; ♦ ризик учасників проекту;♦ фінансовий ризик;♦…

Альфа (a) вираховується за формулою

Несистематичний параметр— «альфа» інтерпретується в ринковій моделі таким чином. «Альфа»представлятиме несистематичну дохідність фінансового активу,…   100. Ринкова лінія цінного паперу та проблеми її побудови.

Коефіцієнт Шарпа

ra = raf + (ram- raf) х s /sm raf - середня безризикова процентна ставка; ram -середню доходність ринку; s -… Формула дає можливість розрахувати еталонну доходність портфелю з урахуванням загального ризику портфеля.

Ra - re;де

ra - середня дохідність портфеля; re – дохідність еталонного портфеля. Якщо значення цього коефіцієнта є більшим від нуля, це означає, що середня дохідність інцест-го портфеля перевищувала…