Нар. 27 серпня 1856 р. в с.Нагуєвичі. Освіту розпочав у дворічній початковій школі в Ясениці Сільній. Навчався у Дрогобицькій гімназії. 1875 року вступив на філософський факультет Львівського університету. Як студент був у редакції журналу «Друг». Тричі ув’язнювали *1887, 1880, 1889). 1887 року одружився з О.Хоружинською. 1887-1897 рр – працював в газеті «кур’єр львівський». 1894-1897 рр – виходив журнал Франка «Життє і слово».
Збірки: «Баляди і розкази», «З вершин і низин», «Зівяле листя» «Мій ізмарагд», «Із днів журби», «Семепр тіро», «Давнє і нове», «Із літ моєї молодості».
Героєм громадянської лірики І.Франка стає людина-борець, що піднялася на боротьбу за свою волю та незалежність. Класичними зразками революційно-політичної лірики є його вірші „Товаришам із тюрми”, „Гімн”, „Каменяри”, „Беркут” та інші. Це була поезія, сповнена передчуттям соціальної бурі, вірою в світле майбутнє свого народу. З таких віршів склалася збірка „З вершин і низин”. Вона звучала як голос болю, гніву, правди. Для громадянської лірики Франка характерні тематичне багатство і жанрова різноманітність. Зміст поезії збірки наповнюють різні за характером почуття ліричного героя. Тут і заклики до боротьби, і радість передчуття благодатних змін у суспільстві, роздуми над долею народу, мотиви смутку, викликані народним горем. Залежно від змісту та жанрових ознак поезії збірки об*єднаються в ідейно-тематичні цикли.
Одним з найкращих поезій є „Гримить” із циклу „Веснянки”. У ній відтворено очікування соціальних змін. Він побудован за художнім прийомом паралелізму. Спочатку малюється картина весняного передгроззя. Земля жде плодотворної зливи, яку віщує грім. Як земля потребує дощу, так і народ – коренних змін у суспільстві. Звідси і паралелізм – зіставлення явищ природи і людського життя. Образи хмар і грому – провісники революційної бурі. Франко один із перших змалював страждання, боротьбу і сподівання пролетаріату. У вірші „Каменярі” він змальовує символічний образ невтомних працівників-каменярів, серед яких і сам автор. Справа відбувається уві сні. Усі каменярі скуті ланцюгами і якийсь громовий голос закликає їх:” Лупайте сю скалу...” і говорить також, що їм призначено цю скалу розбити. Автор мав на оці працівників во ім*я прекрасного майбутнього. Праця каменярів важка, але Франко зазначає, що їх труд принесе людям щастя. Іван Франко – геніальний поет, що залишив своїм нащадкам свої чудові вірші громадянської та патріотичної лірики. У багатогранній творчій спадщині І.Франка визначне місце належить його ліриці, значна її частина належить до найкращих надбань світової поезії. Його поезія проста і глибока.
Поезії збірки „З вершин і низин” об’єднаються в ідейно-тематичні цикли. Цикл поезій „Україна” пройняті ідеєю боротьби за національні та загальнолюдські ідеали. Вони закликають рвати кайдани національного і соціального гноблення, які сковують природний розвиток людських сил. Ідейна основа – любов до рідного народу, поневоленої України, прагнення бачити її вільною і щасливою, незалежною державою. Цикл „Веснянки”. Використовуючи традиційні народнопісенні форми, Франко написав свої веснянки, наповнивши їх визвольними прагненнями народу. У цьому циклі 15 поезій, що створюють єдину картину оновлення природи, настрій чекання корінних змін у суспільному житті. Цикл „Гріє сонечко”- поетичний заклик, звернений до демократичної інтелігенції, бути сіячами революційних ідей серед народу.
«Гімн» - є образ вічного революціонера: «Він не вмерр, він ще живее, Хоч від тисяч літ родився, Та аж вчора розповився, І о власній силі йде». «Не ридать, а добувати, хоч синам, а не собі, кращу долю в боротьбі».
«Гріє сонечко» - Сійте в головах думи вольнії, вв серцях жадобу до братолюбія, В серцях смміливість до великого бою за добро, щастя та волю всіх».
«Гримить» - очікування змін у суспільному житті.
«Земле мооя, всеплодющая мати» - кредо «Працювати, працювати, працювати і в праці сконати».
«Вівере мементо» (пам'ятай, що живеш) - «Лиш боротись значить жить». «Люди, люди я ваш брат і для вас рад житии. Серця свого кров'ю рад ваше горе змити».
«Каменярі» «за ними прийде новее життя, добро новее у світі».
«Не пора, не пора» - «У завзятій важкій боротьбі Ми поляжем щоб волю, і щастя, і честь, Рідний краю зздобути тобі».