Олекса́ндр Іва́нович Канди́ба (4 грудня 1878, Сумщина-22 липня 1944, Чехія)Батько Олега Ольжича.
Народився в чумацько-селянській сім’ї. Батько загинув, коли йому було 11 років. У віці 15 років вступив до хліборобської школи у містечку Дергачі неподалік від Харкова; навчаючись там, видає рукописний журнал «Комета». Ставши вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту, незабаром через матеріальні нестатки залишає його і в 1903р. вступає до Харківського ветеринарного інституту. Визначальним фактом у його житті стала поїздка на відкриття пам’ятника І.П. Котляревському в Полтаві. Знайомиться з Борисом Грінченком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою. Устами кращих своїх представників, які виступали на відкритті пам'ятника, український народ стверджував, що він живий, що ні російський царизм, ні австро-угорські магнати, ні румунські бояри не вбили його душі, його мови, його культури.
Влітку 1907 року під час поїздки до Криму укладає першу книгу «З журбою радість обнялась» У 1909р. вийшла збірка «Поезії» (поет мав намір її назвати «Будь мечем моїм»), у 1911 р. — третя збірка «Поезії». Подорожував Гуцульщиною в 1912 році, в 1913 відвідав Італію. В 1917-19 роках палко підтримує становлення незалежності України, але в 1919 році емігрує, живе в Будапешті, Відні, Берліні, Празі. Видає за кордоном ряд збірок, основна тема яких – туга за Україною. 22 липня 1944 помер у Празі, невдовзі як одержав повідомлення про загибель сина Олега. Похований на Ольшанському кладовищі в Празі.
Поезія – мелодійна, сповнена загадкових ритмів, тонів, завдяки свіжості поет.образів, плавності і легкості віршів, сміливості прийомів, нова розширена тематика і стильовий діапазон. На творчість мали вплив пошуки неоромантиків і символістів. Грушевський назвав О.О.найсильнішим укр.. письменником символізму . у ранніх віршах-особисті переживання. Пізніше-прагнення служити народу, громад.потребам часу і сусп. Народну славу принесли поезії періоду революції 1905-07. Революц.символіка, гасла, заклики на повний голос.
Биймо у дзвони, кличмо до зброї/Скиньмо з народу гнітюче ярмо!/Хай поляжемо в кривавому бої,/Смертю своєю життя ми дамо.
В кращих творах, що ввійшли до збірки «З журбою радість обнялась», Олесь відтворив подих революції 1905 року, щире захоплення революційними подіями, в яких бачив світанок нового життя пригноблених царизмом народів. Від неї повіяло молодою свіжістю, юнацькою щирістю і безпосередністю. Повіяло здоровими настроями молодої душі, що прагне світла й боротьби за оновлення рідного краю, людського життя. Молодий поет захолювався контрастами:щастя-мука, журба-радість. Ця збірка зразок неоромантичної лірики:Емоційна насиченість, образи, риторичні запитання, ритмомелодика+протиставлення реального життя мріям і сподіванням.
ü Справжнє загальнонародне визнання приніс вірш «Чари ночі»-симфонія звуків і барв, породжена красою природи й людс.почуттів, це гімн юності, ода коханню, краса весняної ночі іпочуття злиті воєдине, гармонійно, чисті:
Сміються, плачуть соловї/і бють піснями в груди:/Цілуй, цілуй, цілуй її,/знов молодість не буде…/лови летючу мить життя!
(Динамічна ритміка, окличні речення, імперативність висловлювання, алітерації).
ü заклик до поет.слова бути мечем і сонцем. Дорога до ідеалу худ.слова терниста.
О слово рідне! Орле скутий! /Чужинцям кинуте на сміх! /Співочий грім батьків моїх, /Дітьми безпам'ятно забутий.
ü Відомий не лише як лірик. 1914- «Драматичні етюди»-новаторська. Неоромантична концепція. Основа-фольклорно-міфолог.матеріал. У драмат.етюді «По дорозі в казку» протиставляє буденщину високим пориванням людини. Головний герой намагається вивести юрбу безвольних люд.з темного лісу в напрямі сонячної країни. Він єдиний може розпізнати дорогу по червоних маках, що виросли з крові його попередників. За кілька кроків до мети, за мить занепадає духом, упускає у своє серце сумнів-і втрачає віру людей у себе й перемогу. Це глибоко-алегоричний, символічний твір. Тут низка філософс.,етичних проблем, соціально-нац.проблем, проблеми – натовну і вождя, віри, націон.відродження. Не можна встановити місце, час, дії, які абстрактно узагальнені Він, Юрба, Дівчина. Проте, не має сумніві, що йдеться про суч.дійсність. Браму до омріяної казки у творі відчинено. І зробив це хлопчик-символ нового покоління, за яким майб. Ще однаа проблема – вождь не має права втрачати вііри. В творі дорікає вождю Дівчина (закликає до відновлення віри).О.О. також втрачав віру, дійсність вносила дисгармонію.
ü Покладно на музику: Лисенко, (Сміються і плачуть соловї, Айстри, Гроза пройшла), Стеценко (Сосна), Степовий (Не беріть із зеленого лугу верби), Людкевич (Тайна).
А вже красне сонечко О. Олесь / П. Позиць , Вийди, змучена людьми О. Олесь / Кому вниз,Вітер О. Олесь / М. Бурмака,Ворони О. Олесь / Кому вниз, Все проти нас О. Олесь / О. Лінчевський, Вставай вставай не час тепер на сон О. Олесь / народна, І ви покинули... О. Олесь / Кому вниз,Коли б ми плакати могли О. Олесь / М. Бурмака
Вийди, змучена людьми( Слова: Олександр Олесь Музика: Кому вниз)
Вийди, змучена людьми/І одурена думками,/Снами, мріями, казками/В лісі будем тільки ми./В лісі дзвонять солов'ї,/ Виливають щастя в звуки,/Виливають в звуки муки/Світові...
Айстри Опівночі айстри в саду розцвіли… /Умились росою, вінки одягли, /І стали рожевого ранку чекать, /І в райдугу барвів життя убирать…
З журбою радість обнялась… /В сльозах, як в жемчугах, мій сміх. /І з дивним ранком ніч злилась, /І як мені розняти їх?!
НА ЧУЖИНІ Не вірив я в життя по смерті, /Тепер я вірю в диво з див./Було для мене страшно вмерти,/Умер і нагло знов ожив.