Рід — це спосіб вираження художнього змісту або сукупність принципів формальної організації творів, що визначаються властивостями як предмета зображення, так і художнього мовлення.
Більшість теоретиків дотримується поділу літератури на 3 роди – лірику, епос і драму.
Епос – твори, у яких письменник у розповідно-описовій формі змальовує події, людей та їх вчинки, причому автор виступає спостерігачем. Самі ж події зображені у минулому часі. Пишуться прозою. До епосу відносять твори середні, великі та малі.
Малі – новела, оповідання, нарис, есе. Сюжет має одну лінію розвитку. Події подані без розгорнутих пейзажів та ліричних відступів. Дійових осіб мало.
Новела – невеликий розповідний твір із гострим захоплюючим сюжетом пр незвичайну подію з несподіваним кінцем (сюжет має другорядне значення; психологізм; несподівана розв*язка). Коцюбинський, Стефаник, Васильченко, Косинка, Гр.Тютюнник.
Оповідання – літ вид, в якому змальовується 1 чи кілька подій з життя головної дійової чи кількох осіб. Часто розповідь йде від 1 особи. Психологічне напруження менше від новели. Коцбюинський «Дорогою ціною».
Нарис – прозовий твір, в якому автор використовуючи образні засоби змальовує справжні конкретні події, місцевість, а дійові особи є реальними людьми.
Есе – короткий історичний, критичний нарис, що відрізняється вільним теоретичним трактуванням питанняя. Є філософські та літ-критичні.
Середні – повість – розповідно-описовий твір, в якому йдеться про 1 або кілька подій у житті 1 чи небагатьох осіб. Історія, розказана від імені автора чи самого героя. «Микола Джеря», «Кайдашева сім*я», Нечуя – Левицького, «Захар Беркут».
Великі – роман, епопея (характерна велика кількість дійових осіб, широкі часові межі, 2 і більше сюжетні лінії, детальніше дослідження характерів героїв).
Роман – великий епічний твір зі складною будовою, в якому розгортаються події тривалого часу з показом усієї складності суспільних процесів. «Хмари» Нечуя, «Чорна рада» Куліша, «Собор» всі знають кого J
Епопея – великий епічний твір, де змальовуються епохалні події, що охоплюють значний відтинок часу. Кілька сюжетних ліній. Видатні істор події.
Жанр — це історично сформований тип художнього твору, який синтезує характерні особливості змісту та форми певного виду творів, має відносно сталу композиційну будову, яка постійно розвивається та збагачується. Саме визначення жанру настроює читача на певний зміст.
Зважаючи на зміст визначають такі жанри епічних творів:
- етнографічні,
- побутові,
- історичні,
- психологічні,
- соціальні, біографічні
- пригодниціькі,
- фантастичні. (+ вид (повість, новела, роман – і буде жанр))
Лірика – твори, у яких віддзеркалені думки, настрої, почуття людини, душевний стан автора, йог ставлення до оточення. У них багато особистого, суб*єктивного, розкривають світогляд автора, його погляди на життя, події у світі. Ліричні поезії майже завжди безсюжетні. Жанри:
Ода – урочистий твір, написаний на честь видатної особи. (писав Драч)
Послання – ліричний вірш у формі звертання до особи чи групи людей (Шевченко «і мертвим,. І живим»).
Епіграма – сатиричний вірш на 2-4 рядки спрямований проти особи, негативного суспільного явища.
Елегія – лір вірш, у якому висловлені сумні настрої, журба, смуток, меланхолія.
Романс – невеликий ліричний вірш на тему кохання. (О.Олесь)
Акростих – вірш, у якому початкові літери кожного рядка коли їх читати згори вниз утворюютьь слово, часто ім*я.
Ідилія – антична поезія, якій властиве змалювання селян, пастухів на лоні природи, безтурботне життя (Шевченко «Садо вишенвий», Франко).
Вірш – невеликий ліричний твір, написаний у віршовій формі.
На межі епосу і лірики виникають ліро-епічні твори, але їх не виділяють в окремий рід, бо він має ознаки і лірики, і епосу. Кожен рід має свої види, які в свою чергу поділяються на жанри. Ліро-епічні твори худ твори, в яких поєднано епічне й ліричне зображення життя: співмовки, думи, балади, поеми, романи у віршах.
Співомовки – невеличкі вірші, створені на основі фольколору – анекдотів, приказок, бувальщин. (Руданський)
Дума – ліро-еп твір про історичні чи соціально-побутові події.
Байка – невеликий сюжетний ліро-епічний твір з повчальним алгоричним змістом. (Глібов, Гребінка, Сковорода).
Балада – ліро-еп твірз описом незвичайних подій, людей, вчинків (Шевченко).
Поема – ліро-еп твір із розгорнутим сюжетом і широким розвитком образу ліричного героя, який активно характеризу персонажі, співчуває їм (Шевченко – Катерина, Сон, Наймичка, Франко – Мойсей).
Роман у віршах – найбільш розгрнута форма, що зявилася в період переходу від романтизму до реалізму. Широко розгорнутий сюжет, багато ліричних відступів. («Маруся Чурай»).
Драма – вся дія зображується у поведінці героїв, а не описово. Передбачена для постановки на сцені. комедія, драма,трагедія – основні жанри.
Є жанр драматичної поеми – п*єса ниписана поетичною мовою. (Леся Українка, Кочерга). Проміжний жанр між комедією та трагедією трагікомедія.
Інші – інтермедія, водевіль, фарс, мелодрама.