автором поетичних збірок «Досвітки», «Хуторна поезія», «Дзвін», «Хуторні недогарки». Заперечував впливи творчості Шевченка у своїй творчості.
«До кобзи» - «заспівний» вірш у збірці «Хуторна поезія». Протиставляє неволі, холодному вітру півночі звуки кобзи, що не даватимуть засніти братерським душам, , скликатимуть «рідну сім»ю». цей народний інструмент автор називає «непорочною утіхою»:
Може, чиє ще не спідлене серце
Важко заб»яється, до серця озветься.
Як на бандурі струна до струни.
Пише про роль поетичного слова у суспільному житті ймісце письменника у ньому, українська національна ідея була центральною у всіх його творах. Інтимна лірика: «Чолом доземний моїй же таки знаній» - вірш адресований терплячій і вірній дружині, письменниці Ганні Барвінок
В інтимній ліриці відтворив велич подружньої самовідданості «Благословляю час той і годину…», щем від усвідомлення того, що не захистив кохану від ударів долі «Дивлюсь на срібний волос твій, кохана…»