жодна збірка не вийшла за життя. Франко казав: «облік Шевченка найвизначніший в укрписьменствіі 19ст.», відмовився від духовної кар»єри, вчиться в медичному. Батько забороняв йому писати вірші українською.
Вірші Руданський почав писати ще в семінарії в жанрі романтичної балади («Розбійник», «Вечорниці», «Упир», «Розмай» та ін.), в них помітний вплив фольклору й Т.Шевченка. Руданський згодом перейшов до громодянської поезії, засудження кріпацтва («Над колискою». «Не кидай мене»), заклик до праці на ниві рідної культури («Гей, бики!», «До дуба»), звертання до славного минулого свого народу (іст. поеми «Віщий Олег», «Мазепа», «Іван Скоропада», «Павло Полуботок», «Велямін», «Апостол» та ін.).
Руданський, готуючи свої твори до видання, укладав їх у рукописні збірки. Цензура, а також урядові заборони утруднювали й гальмували їх друкування. Усі свої твори, включаючи й віршовані переклади, Руданський називав «співомовками». «Співомовки» це збірки гумористичних віршів, жартів, приказок і сміховинок про панів, попів, циганів, москалів, поляків, євреїв, німців, чортів і т. д., зачерпнутих здебільше з уст народу («Пан та Іван в дорозі», «Піп з кропилом», «Баба в церкві», «Циган з хроном», «Вареники», «Хоробрий лях», «Мошко-асесор», «Зайшов німець раз на баль», «Чорт» й ін.).
«Баба в церкві» : богоиільна баба прийшла до церкви, закупилася свічками, поставила їх під усі ікони, але лишилось ще дві і вона не знала що з ними робити. Одну вона ставить «Святому Микиті» а другу чортові. На зауваження людей вона винахідливо відповідає:
Не судіте, люди!
Ніхто того не відає,
Де по смерті буде…
Чи у небі, чи у пеклі
Скажутьт вікувати;
Треба всюди добрі люди, приятелів мати.
Свої вірщші називав співомовки. Багато віршів покладено на музику(«Повій вітре на Вкраїну»)