За проблематикою і таматикою всі 9 повістей Шевченка є органічним продовженням його поезії. Цим і пояснюється, наприклад, розвиток в повістях «Наймичка» і «Варнак» тем і сюжетів однойменних поем. А в повісті «Княгиня» він частково скористався фабулою поеми «Княжна».
У повістях, хоч і не настільки досконалих, як поезії, подано глибшу соціальну мотивацію взаємин між персонажами, чіткіше окреслено характери. З цією метою в сюжети повістей Шевченко вводить такі, яких не було в поемах. Такими новими епізодами в повісті «Наймичка» є картина повернення женців з поля, гостина отця Ніла на хуторі Якима Гирла (в поемі – Трохима), оповідання про те, як Лукія (Ганна) і Марта ( Настя) купують для Марка семибратньої крові, за віруванням – лікарство від всіх хворіб та багато інших. У повісті є чимало публіцистичних і ліричних відступів, які органічно входять в композицію і несуть дуже важливе ідейно-художнє навантаження. Повість Шевченка «Наймичка» - це не переказ поеми більш розширеними засобами, а самостійний художній твір на ту ж тему з іншою системою образів і зміненим сюжетом. Ще однією наскрізною відмінністю є те, що Марко у повісті знав, що його мати не Марта, а покритка, і що він байстря, тому і звістку-зізнання Лукії сприйняв болісніше, плачучи і цілуючи ноги.
«Варнак». Однойменна поема – суцільна сповідь героя про своє минуле. В коротенькому авторському вступі повідомляється лише про обставини, в яких автор зустрів варнака. Повість також починається вступом, але значно ширшим, сповненим нових роздумів і мотивів, спрямованих на активне осмислення читачем ненормальностей тодішнього соціального ладу.
Кирило, хлопчиком –сиротою він потрапив у наку до попа. Був освічений, але його називали «ленивцем и тупицей» , а дякового сина хвалили. Кирило стає козачком в панського сина, займається самоосвітою. Панна Магдалена його вчить християнської моралі. Коли Болеслав хотів скривдити Магдалену, вступається, мститься панкові і втікає. Стає розбійником, щоб повернутись і помститися.
Шевченко глибоко розкриває внутрішні суперечності і непослідовність стихійного бунтарства, перекнливо доводить неспроможність християнської ідеї рівності і братолюбія знешкодити зло експлуататорського суспільства. Ілюзії Кирила занають краху. Зневірений, він добровільно здається властям. Повістю «Варнак» Шевченко ставив питання перед своїми сучасниками про шукання нових шляхів боротьби проти жорстокості кріпосників, за революційну перебудову всього суспільства.
Ще одна повістю, в якій Шевченко скористався сюжетом поеми – «Княгиня», але вона значно відрізняється. Увівши в оповідь образи простих селян Микитівни і Степановича, Шеченко через їх розповідь показав визрівання бунтарських і протистантських настроїв гніву проти поміщицького свавілля. Ідея справедливості і необхідності кари гнобителям втілюється в легенді про покуту грішника-розбійника, яку розповідає семенович.
Усі інші повісті Шевченка мають також антикріпосницьку спрямованість.
Порушена Шевченком у багатьох поезіях проблема становища митця в кріпосницькому суспільстві розв’язується в повістях «Художник» і «Музикант».
«Художник» - експлуататорське суспільство перешкоджає розвитку мистецтва. При змалюванні образу талановитого юнака, безіменного художника, виходця з простого роду, Шевченко скористався фактами з власної біографії часів викупу з кріпацтва та навчання в академії мистецтв. Друга частина написана у формі листів героя повісті до оповідача. Така форма найкраще відповідає задуму Шевченка показати образ художника, колишнього кріпака, в процесі його становлення і зростання, в зіткненні його благородних ідей і прагнень, творчих дерзань з жорстокою дійсністю. Є автобіографічні елементи, а є вимислені.
До вимислених відносимо особисті взаємини юнака-художника і дівчини, сироти Паші. Та в ці взаємини втручається гульвіса мічман. Занапастив Пашу. Художник рятує її, дає їй притулок і обружується з нею. В Академії його не допустили до конкурсу, він береться за ремісництво,розуміє, що його талант гине – божевоіє і помирає в лікарні. Одна з кращих повістей за проблематикою і майстерністю інтерпритації в художньому творі.
«Музикант» - ворожість кріпосницького суспільства мистецтву. Двоє артистів-кріпаків. Тарас Федорович (вставна новела про долю співачки Марії Тарасевич – яку обдурив пан, обіцяв велику сцену, а дав вагітність, хворобу і смерть)
У цих повістях основна увага зосереджена на соціальних обставинах, які породжують певні соціальні типи, водночас порушують питання про роль сім’ї, народної творчості, школи, освіти, мистецтва у вихованні людини, її моральних, етичних якостей.
«Близнецьі» - історія формування характерів двох близьнят – Зосима і саватія, підкинутих невідомою покриткою хуторянину Никифору Сокирі (учень Сковороди, приятель Котляревського). Характери змінюються, коли їх віддають вчитися в різні місця: Саватія в гімназію, а Зосима в кадетський корпус.Зосим – нелюд і дегенерат, Саватій – його вчителемув сам Котляревський – всебічно розвинутий порядний громадянин!
«Нестчастньій» - єдина повість, де дія відбувається не на Україні, а в одній із «центральних губерний нашего неисходимого отечества». Спотворюючий вплив морально розкладеного, здичавілого панства на иховання людини; головна увага зосереджена на розкритті умов характеру і причин, що призвели до остаточного падіння людини. Жертвою такого виховання став Іполітушка – центральний образ повісті. Причиною морального звиродніння поміщицького середовища є неробство, паразитизм, гонитва за наживою, тобто типові обставини, породжені кріпосницьким суспільством.
«Капітанша» -Шевченко викриває «Военное сословие» патентованих мерзотників із офіцерського стану. Їх антилюдяній моралі, узаконеній самодержавно-кріпосницьким суспільством, протиставлена мораль простого народу, носієм якої є центральний образ – Омелько Туман. Потрапивши до армії він не міг терпіти тупої, безглуздої солдатської муштри, за це його часто били. Впертий, наполегливий і терплячий, він знайшов у собі сили піднестися над брудом і тупістю солдатського життя, зберегти чесність, благородство, працьовитість, здатність до самопожертви в ім’я правди і людської гідності. Ці риси характеру простої людини, солдата, особливо яскраво виявляються в протиставленні їх мерзенним вчинкамполкового ад’ютанта, який вивіз із Франції дівчину, збезчестив її, а коли вона завагітніла – кинув на призволяще. Вона померла при родах, Омелько взяв її дочку (Варочку) на виховання.
На протиставленні чесних працьовитих представників трудового народу жорстоким, свавільним поміщикам побудована і найбільша, остання повість «Прогулка с удовольствием и не без морали». Засудження антинародного характеру кріпосницької дійсності, утвердження необхідності соціальної революції. Як і в багатьох інших повістях, Шевченко і тут скористався композиційним прийомом подорожі, широко вживаним у тодішній реалістичній російській літературі, цей прийом відкриває можливості для широкого охоплення життя в його найхарактерніших виявах, змалювання типових образв представників різних соціальних груп. Серед них найповніше, великим планом виступають три основні образи – поміщика Курнатовського, матроса Обеременка і його сестри Олени.
Усі повісті Шевченка мають чимало спільних иіж собою рис – спільна тематика, розповідна манера, багато взятих епізодів з життя автора, проте ототожнювати автора і оповідача не можна.
Використовував принципи сатиричного викриття кріпосницької дійсності.
Своєрідність стилю повістей Шевченка є щедре використання українізмів, які надають творам українського національного колориту, глибше розкривають характери персонажів і ті обставини, в яких вони діють.