Українська історична проза на сучасному етапі (П.Загребельний, Р.Іваничук).

 

Історичний роман виявився одним із найжиттєздатніших жанрів у рамках романного виду. Одну з причин його життєвості вбачаємо його здатності змінюватись.

Історія приваблює письменників багатьма загадками, які вони намагаються розкрити, озброївшись художницькою інтуїцією, вибираючи найтрагічніші сторінки, на тлі яких висувають проблеми історичної пам’яті, національного поступу, героїчної етики, духовної опори, морального вибору, співвіднесеності людини і світу, людини та історії. Концептуальним є переплетення реалій минулого і сучасного життя, взаємопроникнення часових площин, єдність плинного і одвічного.

У підході до історичної теми спостережено дві основні тенденції. Одна з них репрезентована вальтерскоттівським типом роману, де в основі сюжету – вигаданий герой, історично конкретні особи висунуті на другий план чи зовсім відсутні.

Згідно другої тенденції основним структурним компонентом твору виступає документ, історичний факт – домислу й вимислу відводиться другорядна роль.

Представники, що працювали в напрямку історичного роману – Заргебельний, Іваничук, Федорів, Валерій Шевчук. Піки творчості припадають на 1982 і 1989 роки – тисячоліття хрещення Русі і 1500 ліття Києва.

Загребельний – 68р роман «Диво» Перехрещення часових площин – 1965р. Провесінь. Надмор*я/ 992. Великий Сонцестій. Пуща/ 1941. осінь. Київ. Герой роману – Софія Київська. Перший роман, у якому чітко відображена авторська художньо-філософська концепція.

Роман розповідає про Київську Русь доби Ярослава Мудрого, за часів якого сталося об’єднання земель руських та було зведено у Києві Софійський собор. Життєві шляхи героїв – зодчого Сизоока і князя Ярослава - перетинаються на майдані, де піднімався дивовижний храм. Софія Київська з'єднала долі талановитого майстра і мудрого правителя. Сивок, для якого будівництво храму стало головною справою життя, трагічно гине, і його ховають під плитами собору. Ярослав Мудрий вінчається в Софії на кесаря землі Руської. Але владу він дістає ціною великих душевних втрат.

Твір має оригінальну композицію: у ньому поєднуються в одній розповіді далека минувшина й сучасність, зіставляється те, що реально було розділене майже тисячоліттям.

72 – «Первоміст», 73 - «Смерть у Києві»,

75 – «Євпраксія» Події в романі відбуваються на межі XI—XII століть. Внучка Ярослава Мудрого київська княжна Євпраксія виходить заміж за Генріха IV і стає германською імператрицею. Але ж доля молодої жінки складається трагічно: на чужині вона зазнає тяжких принижень і страждань, втрачає любов. Проте, долаючи злобу, чвари, інтриги імператорського двору, Євпраксія дістається рідної землі.

80 – «Роксолана». У романі письменник відтворює події XVI століття, розповідає про дивовижну долю української дівчини Настасі Лісовської. Її разом з іншими дівчатами захопив у полон татарський військовий загін. А далі невільничий ринок, і юна красуня опиняється в гаремі турецького султана Сулеймана. Але вона не стала приниженою рабинею. Своїм незвичайним розумом, волею і вродою горда слов’янка виборює собі іншу долю. Запаливши серце могутнього султана вогнем любові, вона незабаром стає його законною дружиною, володаркою Сходу, відомою світу на ім’я Роксолана.

82 – «Я, Богдан». У романі зображено драматичні події національно-визвольної війни українського народу проти польської шляхти (1648–1654). Епічна масштабність, широта, виразно-полемічний стиль роздумів центральної постаті — гетьмана Богдана Хмельницького — роблять роман цікавим, динамічним, сповненим непередбачених злетів, суперечностей, через які доля веде головного героя. Твір написано від імені самого Богдана Хмельницького, який оглядає свій життєвий шлях до і після смерті — «у славі».

Мета написання романів – урівноправити рідний народ з іншими, повернути на європейські терена таким, як він був тисячоліття назад. За кожен свій злет і перемогу, виборону кров*ю нація заслуговує на повагу.

Іваничук – Перший історичний роман «Мальви» (1968) приніс письменнику величезний успіх у читачів і шалену партійну критику. Він зображує події мало або й зовсім не висвітлені в українській літературі. Автор розповідає про історію життя української полонянки Марії та її дітей, котрі, як і мати, потрапляють у турецьку й татарську неволю. Повстання Богдана Хмельницького розбудило до життя затурканих басурманством юнаків і дівчинку, яких автор символічно називає мальвами.

«Черлане вино» 77 (про загрозу полонізації). У романі «Черлене вино» відтворено події ХV століття: героїчна оборона Олеського замку, маленького острівка народної волі, що кинув виклик можновладній шляхті.
«Манускрипт з вулиці руської» 79 (плеяда загальносуспільних діячів – Хмельницький, Шашкевич, Головацький, Вагилевич, Шевченко, Куліш, Франко ітд, чий розум і воля виводять з небуття сили, здатні вплинути на всю подальшу історію народу) «Манускрипт з вулиці Руської» воскрешає перед читачем Львів кінця XVI — початку XVII століття, Львів періоду перших братських шкіл, в яких зароджувалися ідеї визвольної війни — майбутньої Хмельниччини.

«Вода з каменю» 82, «Четвертий вимір» 84, «Шрами на скалі» 87,

«Журавлиний крик» 1988. Роман «Журавлиний крик» присвячений подіям, що відбувалися у переломні часи української історії. Остаточна ліквідація гетьманства, знищення Запорізької Січі, спроба гайдамаків під проводом Івана Ґонти і Максима Залізняка відродити втрачену українську державність, утвердження Катерини II на престолі Московської імперії, розгром повстання Пугачова… На цьому історичному тлі діє головний герой роману — філософ Павло Любимський.

«Бо війна за війною» 89

У романі «Орда» (1992) відтворені події мазепинської доби в історії України — зруйнування гетьманської столиці Батурина.

Трилогія «Вогненні стовпи» (2002) - перший художній твір у незалежній Україні про героїчну історію Української повстанської армії. Події твору розгортаються на Прикарпатті, де в горнилі військових дій ворожих армій народжується нова ґенерація українців, здатних захистити свою честь, родину й рідну землю.
“Вогненні стовпи” – світла данина пам’яті тим, хто віддав життя за незалежність України, воюючи в лавах УПА. Це розповідь про нашу справжню історію, про нашу українськість, про те, на чому тримається Дух нашої нації. Кілька поколінь в Україні виросло без правдивої інформації про УПА. Маємо щасливу нагоду заповнити цю прогалину в історії і нашій свідомості.