У своєму розвитку мистецтво часто повертається до художньої структури міфу, відроджує його на сучасному грунті. На початку ХХ століття багато письменників і художників звертаються до образів і форм народного мистецтва. Звертання до міфології було пов’язано не тільки з потребою у відновленні мистецтва, але і з інтересом митців до відбиття «тайників людської психіки»,, до передачі несвідомого. Українська література початку ХХ століття, розвиваючись у руслі загальноєвропейських тенденцій, відбила нові віяння науки та мистецтва. Не з античних сюжетів, а на «місцевому», матеріалі зродилася геніальна драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня»1911р.Це поетичний і трагічний твір про красу чистого кохання, про високу мрію людини, про її одвічний потяг до прекрасного, до людяного. Прекрасне в природі, як і в людській душі, ніколи не вмирає. В основі головного конфлікту «Лісової пісні», лежить вічна суперечність між високим покликанням людини й тією буденщиною, яка часто руйнує поезію людської душі. Драма переповнена образами, створеними народною уявою і реальними особами, Мавка —дівчина з лісу. Пробуджена до життя весною та грою на сопілці Лукаша, вона оживає. З багатою, щедрою душею прийшла Мавка до людей. Від чистого кохання розквітає та збагачується душа «людського хлопця», Лукаша. Але на перешкоді їхнього щастя стоять буденні людські клопоти, які поступово засмоктують у своє болото Лукаша. Меркне в його душі все прекрасне, властиве його поетичній натурі. Лукаш гине, зрадивши себе самого, не зумівши «своїм життя до себе дорівнятися»,. Але життя не можна вбити, як і вічного прагнення людини до щастя, до краси. До волі й добра. Твір Лесі Українки —глибоко національна драма, в якій образи українського фольклору піднесені до високого філософсько-етичного узагальнення. Водночас, це —один з найпоетичніших творів української літератури. Міфічні персонажі —, Мавка, Перелесник, Лісовик, русалки, лісові істоти —, відкрили широке поле фантазії для вирішення дійства в казково-феєричному ключі. Втіленням піднесено-прекрасного в драмі є образ Мавки, за народною міфологією юної лісової красуні-русалки. Леся Українка наділяє цей образ особливим соціально-філософським змістом. Мавка —, це безсмертна, як сама природа, прекрасна мрія народу про щастя, про вільне творче життя. Велич Мавки-мрії, які супроводжуються в нерозривному зв’язку з людьми. В українському фольклорі мавки —, це недобрі звабниці, які показуються людям в образі гарних дівчат, і як тільки хто з молодих хлопців або чоловіків вподобає їх, то вони зараз залоскочуть того на смерть або стинають голову. Але в драмі Лесі Українки Мавка сама зваблена Лукашем, голосом його чарівної сопілки. Леся Українка в своїй драмі-казці відтворила справжні фольклорні та міфологічні образи. Таке відтворення —, це не механічне перенесення фольклорних матеріалів у твір, а складний творчий процес. Аналіз «Лісової пісні», показує, що Леся Українка дуже добре орієнтувалася у величезній кількості українських народних творів і виявила майстерність у відтворенні міфологічних постатей. Драматургія Лесі Українки є багатоплановою та поліфонічною. Тому яскравим прикладом виступає її шедевр «Лісова пісня», в якому поєдналися фольклорні елементи та міфологічне мислення. Унікальність структури цього твору надає багатий матеріал для його інтерпретацій. А синтетичність мислення, яка характерна міфу, дає можливість видам мистецтва шукати різноманітні трансформації використання цієї драми. До цього твору зверталися багато діячів мистецтва, які також використовували синтетичні жанри, а саме: опера, балет, кінематограф. Але всі митці додають міфологічному аспекту «Лісової пісні», сучасний сенс, бо міф —, вічно живе джерело, необхідна умова й первісний матеріал для всякого мистецтва.У своїй монографії про Лесю Українку Драй-Хмара пише, що Лісова пісня», -це твір автобіографічний в найвищому розумінні цього слова, бо в ньому відбилося духовне життя Л. Україки, її інтелект, глибока ніжність її психіки, сильний поетичний порив і весь лабіринт її душі, життя і думок. Створила ЛУ цей шедевр, коли перебувала в Кутаїсі (на Кавказі) на лікуванні, вона дуже стужила за своїми волинськими лісами, тому вирішила написати цей твір. Феєрія - це театральна вистава з фантастично-казковим сюжетом .для драми-феєрії характерне ліричне начало, широке використання міфічних, фольклорних образів, неймовірні перетворення. «Лісова пісня» - це гімн єднання людини і природи, проте в творі показано , що цієї гармонії нема, показано конфлікт між високим ідеалом і дріб’язковістю, між добром і злом. Світ людей – Лукаш, його дядько Лев, Лукашеві мати, Килина, Лісове царство – Мавка, Лісовик, Водяник, Перелесник, Той, що греблі рве, Той, що в скалі сидить, Русалка Польова, Потерчата, Злидні.
Драма складається з прологу й трьох дій, що відбуваються в різні пори року. Відповідно й так розвиваються стосунки між Мавкою і Лукашем – від зародження кохання до згасання почуттів.1 дія – весна – пора кохання сільського парубка Лукаша та Лісової Мавки, розбудженої від зимового сну грою Лукашевої сопілки. Марно застерігав Лісовик Мавку триматися якнайдалі від людей. 2 дія – пізнє літо, коли «озеро змаліло», змаліло і кохання Лукаша до Мавки, мати Лукаша вмовила заслати старостів до Килини, Мавка говорить: «Ні!Я жива, я буду вічно жити, я в серці маю те, що не вмира!», Мавка потрапляє в полон Марища. 3 дія – пізня осінь у природі і почуттях, Лукаш втратив людську подобу і став вовкулаком. Проте мавка змогла вирватися з полону забуття і визволити Лукаша, якого Лісовик зробив Вовкулаком. Килина заклинає Мавку у вербу. Клина хоче її спалити, але з’являється Перелесник і верба спалахкує полум’ям. Мавка з’являється перед Лукашем в образі Загубленої долі і просить його заграти на сопілці. Зрадивши Мавку, Лукаш зрадив себе, свій дар, свою творчість. Але в ньому прокинулася туга за найвищими людськими цінностями.