Комунікативна функція мови залишається провідною і постійною на всіх етапах історичного розвитку суспільства. Мова призначена найкращим чином обслуговувати спілкування людини в різних сферах її соціального життя. З розвитком наукових знань, появою необхідності обмінюватися цими знаннями виникають і вживаються певні мовні засоби, які найкращим чином забезпечують саме цю область суспільної мовленнєвої практики. Отже, науковий стиль – це такий функціональний стиль, що обслуговує всі ділянки наукових знань, сферу науки, навчання і освіти. Функцією наукового стилю є вироблення і осмислення об’єктивних знань про дійсність. Метою наукового стилю є доведення істинності певних знань, формулювання й обґрунтування гіпотез, повідомлення про хід, зміст та результати наукових досліджень тощо. Науковий текст повинен впливати лише на розум людини, не викликаючи емоційних реакцій ( у загальному розумінні цього слова).
Кожний функціональний стиль відрізняється певним набором характеристик. Визначення стильових рис будь-якого функціонального стилю літературної мови залежить від способу викладу матеріалу, який обумовлює вибір мовних засобів і особливості їх вживання у мовленні.
Спосіб викладу матеріалу у науковій літературі – формально-логічний (за визначенням проф. Пумпянського О.Л.) і характеризується наявністю таких рис: точність, логічність, послідовність, об’єктивність, узагальненість, однозначність, беземоційність, безособовість і т. ін.
Будь-який функціональний стиль літературної мови базується на використанні певних мовних засобів. Серед лексичних засобів у науковому стилі значне місце посідає спеціальна лексика – загальнонаукові та вузькоспеціальні терміни. Оскільки наука оперує поняттями, науковий текст насичений абстрактною лексикою, наприклад: властивість, здатність, старанність, можливість. Загальновживані слова використовуються, як правило, тільки в одному значенні, наприклад, із восьми значень слова світло (Словник української мови. Т.9, с.92-93) науковий стиль вибирає тільки значення «енергія, випромінювана якимось тілом». На основі цього значення слово світло входить до термінологічних сполучень дисперсія світла, лампа денного світла і т.ін. Хоча основою лексичного шару наукового стилю є загальновживана лексика. Такі слова використовуються в своїх прямих предметних значеннях.
Граматика. Морфологія.
Іменник. Практично всі дослідники зазначають, що у науковому стилі іменників набагато більше ніж дієслів, серед них іменники з абстрактним значенням, віддієслівні іменники, зокрема з суфіксом -ення (вивчення,дослідження, направлення); спостерігається тенденція до заміни форм однини формами множини (сланці, вапняки, води (грунтові води); до того ж для розгорнутого опису деяких понять використовуються так звані низки іменників у родовому та інших відмінках («з’ясування закономірностей формування структури виробництва»).