Етична культура юриста - це знання юристом його моральних прав та обов'язків та використання їх у професійній діяльності.
Мораль - це норми поведінки, які базуються на поняттях про добро і зло, честь і обов'язок, правду і справедливість.
Мораль - це елементарні правила поведінки, особливих навичок в реалізації яких не потрібно, тому етична культура юриста включає два аспекти:
l визнання існуючих моральних норм як необхідних регуляторів поведінки;
l дотримання цих норм у професійній діяльності.
Основні принципи етичної культури юриста:
1. Гуманне відношення до людини, тобто відношення до людини не як до засобу досягнення якоїсь мети, а як до цілі;
2. Чесність і правдивість, тому що справедливості не можна досягти. нечесним шляхом;
3. Доброзичливість і чуйність, оскільки юристам часто доводиться спілкуватись з людьми, які потрапили в складні життєві ситуації.
4. Простота і скромність. Вони потрібні юристу для того, щоб він не був егоїстом і користолюбним;
5. Дотримання професійної таємниці. Це необхідно для об'єктивного і повного розслідування кримінальної справи, а також, щоб не показувати інтимне життя учасників юридичного процесу.
Етика критики і самокритики має три напрями “зверху”, “знизу”, ”самокритики”.
Критика “зверху” немає перешкод, але врахуйте вік, стать, темперамент. Критика “знизу” має перешкоди і у керівництва формується негативне відношення до критикуючого. Сприйняття критики “ знизу” ступінь зрілості керівника. Критику слід розглядати, як могутній засіб впливу на людей, а саме: не принижуйте гідність людини, не доводьте до конфлікту, не переслідуйте за критику, не критикуйте в п’ятницю: за вихідні слухи про суперечку поширяться, кількість співчуваючих теж, і в понеділок людина приходить без бажання працювати краще, бажано критикувати перед обідом або в кінці робочого дня (людина має час об’єктивно оцінити свою поведінку, зрозуміти аудиторію і допомогти).