Предмет і структура курсу Українська мова за професійним спрямуванням

Предмет і структура курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Зв'язок з правовими дисциплінами.

Мета курсу– сформувати національно – мовну особистість, ознайомити

студентів з нормами сучасної української мови в професійному

спілкуванні, з основними вимогами до складання та оформлення

професійних документів; навчити їх професійної мови, збагатити словник

термінологічною, фаховою лексикою, підвищити загально мовний рівень

майбутніх фахівців, формувати практичні навички ділового усного і

писемного спілкування в колективі, розвивати комунікативні здібності.

Предметом вивченняпрактичного курсу “Українська мова за

професійним спрямуванням” є мова фахової галузі. Тому звертається

багато уваги при вивченні усіх тем засвоєнню стереотипів комунікацій

певного фаху. Робота над культурою мови студентів проводиться з

урахуванням двох аспектів : підвищення загально мовної культури

майбутніх спеціалістів і їх фахової мовної культури.

Мова як засіб професійного спілкування.

Знати мову професії — означає вільно володіти лексикою свого фаху, доцільно нею користуватися.

Мовні знання розцінюють як компоненти професійної підготовки. В одних професіях, особливо у сфері техніки, мова є головним засобом найменування приладів та предметів, в інших, переважно в гуманітарних наукових закладах, — засобом наукової, освітньої чи виховної роботи.

Оскільки мова є засобом вираження думки, пізнання та діяльності, то правильного професійного спілкування людина навчається все своє життя.

Знання професійної лексики (особливо у сфері техніки) підвищує ефективність праці, допомагає досягти кращих результатів на виробництві, орієнтуватись у складній професійній ситуації та спілкуватися з представниками своєї професії.

Поняття про сучасну українську літературну норму. Типи мовних норм. Форми сучасної української літературної мови.

Типи: 1. орфоепічні норми (вимова); Наприклад: (молод'ба) 2. акцентуаційні норми (визначають правильний словесний наголос); Наприклад: вихо!дити- ви!ходити

Поняття усного та писемного мовлення. Вимоги до усного і писемного мовлення.

Усна форма літературної мови обслуговує поточні потреби спілкування в суспільстві між людьми, безпосередньо пов'язаними між собою. Це мова ділового… Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної. політичної,… Вимоги до писемної мови - точність, послідовність і лаконічшсть викладу фактів, гранична чіткість у висловлюванні.

Поняття публічного виступу. Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.

Публічний виступ - це усне монологічне висловлення з метою досягнення впливу на аудиторію. У сфері ділового спілкування найбільш часто використовуються такі жанри, як доповідь, інформаційна, привітальна і торгова промова.

В основі класичної схеми ораторського мистецтва лежить5 етапів: 1)добір необхідного матеріалу, змісту публічного виступу (inventio - «винахід»), 2)Складання плану, розподіл зібраного матеріалу в необхідній логічній послідовності (dispositio - «розташування»), 3)»Словесне вираження», літературна обробка мови (e|ocutio), 4)Завчання, запам'ятовування тексту (memoria - «пам'ять»), 5)Проголошення (pronuntiatio).

Існує 4 типи підготовки до виголошення промови:
— ті, що написані і читаються за конспектом;
— ті, що готують заздалегідь, але не вчать напам'ять;
— ті, що готують заздалегідь і вчать напам'ять;
— імпровізовані (експромти).
У певних випадках «пописаному» говорити просто необхідно, і не завжди тому, що промовець сам не може сказати кілька живих та яскравих слів. Просто ситуація вимагає дуже точного слововживання.

Майстерність усного публічного виступу – одна із важливих складових частин підготовки кожного, хто користується словом як засобом виховання і переконання.

Ораторським мистецтвом не можна оволодіти за принципом кулінарних рецептів, які не залежать від того, в чиї руки вони попадають. Саме тому ми підкреслюємо, що ораторське мистецтво базується на необхідних моральних і професійних якостях і своєю кінцевою метою воно повертає на гуманні і соціально значимі цілі.

Вимоги до ораторів початківців. Види публічних виступів та їх характеристика.

а) знати: Ø особливості і характеристики етапів діяльності оратора — закони… Ø методи розробки концепції виступу;

Промова адвоката, прокурора, судді під час судових засідань. Судові промови відомих адвокатів. Вимоги до судових промов.

Судова промова державного обвинувача у кримінальному процесі своїм змістом має: громадсько-політичну оцінку злочину й особи підсудного;… Судова промова захисника, зумовлена його функцією у кримінальному процесі —… Основне призначення дебатів — оцінка доказів, досліджених під час розгляду справи по суті, переконування суду у…

Кодифікація мови. Місце мови в комунікативній деонтиці юриста.

Засобами кодифікації мови є словники, довідники з мови, підручники для середньої та вищої школи, наукові лінгвістичні дослідження, що встановлюють… Оскільки мова є засобом вираження думки, пізнання та діяльності, то… Знання професійної лексики підвищує ефективність праці, допомагає досягти кращих результатів на виробництві,…

Розрізняють юридичну техніку в правотворчості та правоза-стосовній діяльності.

Для забезпечення верховенства закону і його ефективної дії необхідний високий рівень законодавчої техніки. Юридична техніка в правотворчості містить у собі методики роботи над текстами… Істотне значення має зведення до мінімуму кількості нормативних актів з одного й того ж питання, а також наявність…

Для юридичної мови характерним є наказовий стиль викладу.

2. Логічні— наявність логічних суперечностей між окремими нормативними розпорядженнями, порушення домірності визначення понять; тавтологія —… 3. Граматичні— наявність ненормативних словосполучень, громіздких конструкцій,… Юридична техніка в правозастосовній діяльності містить:

Функціональна диференціація сучасної української мови.

Функціональний мовний стиль — це різновид літературної мови, шо обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої… Існують такі основні функціональні стилі: офіційно-діловий, науковий,… Офіційно-діловий стиль, в якому оформляються різні акти державного, суспільно-політичного, економічного життя, ділових…

Офіційно-діловий стиль як один із функціональних стилів сучасної української літературної мови. Особливості офіційно-ділового стилю.

Офіційно-діловий стиль –це мова ділових паперів: розпоряджень, законів, актів, програм, постанов, резолюцій, протоколів та ін.

Офіційно-діловий стиль — це сукупність мовних засобів, призначених для регулювання ділових стосунків, спілкування на державно-політичному, громадському, економічному рівні, у законодавстві, сфері управління адміністративно-господарською діяльністю (офіційно-ділова мовна сфера).

Один з найдавніших стилів. Його ознаки знаходимо в документах ХІ-ХІІ ст, українсько-молдавських грамотах, українських літописах.

Головні ознаки офіційно-ділового мовного стилю

2. Відзначається суворими вимогами до лексики й фразеології (широке використання професійної термінології, канцеляризмів, абревіатур, відсутність… 3. Характеризується як зростаючою стандартизацією мови (вживання усталених… 4. Високий ступінь одноманітності, стандарту форми, сувора регламентація розміщення та будови тексту.

Підстилі офіційно-ділового мовного стилю.

Системи документації

1. Законодавчий — використовується в законотворчій сфері у вигляді Конституції, законів, указів, статутів, постанов тощо. 2.Дипломатичний — використовується в сфері між державних офіційно-ділових… 3.Юридичний — використовується в юриспруденції у вигляді актів, позовних заяв, протоколів, постанов, запитів,…

Поняття кліше. Види кліше.

1. Точність, послідовність і лаконічність викладу фактів, гранична чіткість у висловленні. Діловий стиль позбавлений образності, емоційності та… 2. Лексика здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні. Залежно від… 3. Наявність реквізитів, які мають певну черговість. У різних видах ділових паперів склад реквізитів неоднаковий, він…

Поняття мовного кліше і штампа.

Кліше - це застиглі вислови, усвідомлювані як не вільні чи відтворювані повністю, усіма носіями мови. У лінгвістичній теорії приблизно у тому самому… Як мовної стандарт, кліше, будучи нейтрально-нормативними явищами у діловій… - дозволяють заощаджувати мислительну енергію,

Сучасна українська ділова мови: етапи становлення, проблеми та перспективи розвитку.

Вирішальна роль у становленні сучасної української літературної мови належить Т. Шевченкові. Він поєднав народно-розмовну мову з засобами… Слід зазначити: у першій половині й середині XIX ст. в середовищі українських… Це не дивно: адже характерною рисою тоді було мовне протистояння русифікованого міста й українського села. Зросійщення…

Поняття про документ, його властивості та вимоги до його оформлення.

Такі документи в Україні відомі з часів формування державності (Київської Русі). Це літописи, актові книги, угоди та ін. Документи, що є сьогодні, -… Основною одиницею офіційно-ділового стилю є документ. Документи використовують… Документ – основний вид ділового мовлення. Він фіксує та передає інформацію, підтверджує її достовірність,…

Юридична сила документа.

Вимоги до документів (правові, логічні, технічні, лінгвістичні).

Документи треба писати коротко, точно, зрозуміло. Завдання документа — переконати, тому головна вимога до викладу змісту —… Треба уникати використання архаїзмів та канцеляризмів, русизмiв та iншомовних слiв за наявiностi слiв рiдної мови, а…

Мова і професія. Мовленнєва діяльність як один з основних видів діяльності людини.

Теорія мовленнєвої діяльності враховує перш за все, що комунікація - це не передача інформації, а обмін нею між співрозмовниками. Вони по черзі…

Основні ознаки культури мовлення юриста.

Культура мовлення — упорядкована сукупність нормативних, мовленнєвих засобів, вироблених практикою людського спілкування, які оптимально виражають… Здебільшого це поняття вживають, аналізуючи писемні тексти, мовну практику… Важливими характеристиками культури мовлення є правильність, змістовність, доречність, достатність, логічність,…

Мовленнєвий етикет - невід'ємний етикет професійної культури юриста.

Юрист повинен виробити певний мовний та мовленнєвий етикет, культуру публічного мовлення, етику й культуру письма. Зрозуміло, що цього він зможе… Культура мовленнєвої діяльності - це культура володіння словом, обмін… Основними складовими професіоналізму ділового спілкування є чесність та порядність у ділових відносинах. Обман не…

Правила культури спілкування (за І.Томаном).

l жодних абстрактних думок; l доки ви слухаєте, не можна готувати наступне питання або вигадувати… l потрібно сконцентруватися на суті того, про що йдеться.

Поняття спілкування. Структура спілкування (перцептивна, комунікативна, інтерактивна).

За характером комунікантів у просторі та часі розрізняють спілкування:

l контактне

l дистантне

За наявністю чи відсутністю будь-якого посередника розрізняють спілкування:

l безпосереднє (пряме)

l опосередковане (непряме).

За формою існування мови розрізняють спілкування

l усне

l письмове

З погляду змінної — постійної позиції «я — мовця» і «ти — слухача» розрізняють спілкування:

l діалогічне

l монологічне

Закількістю учасників розрізняють спілкування

l міжособистісне (особисте)

l масове

За приватністю

l приватне

l офіційне

Уміння продуктивно спілкуватися з діловими партнерами, реальними або потенційними, - важлива професійна якість ділової людини, необхідний елемент його розмовної та психологічної культури. Адже часом важко бути ввічливим й уважним, коли перед тобою проходить багато людей, серед яких зустрічаються нервові, збуджені, ті, що погано чують, погано розуміють, повільні в рухах. Будь-яка взаємодія керівника з відвідувачем починається зі встановлення контакту. Якщо цього відвідувача ви бачите вперше, то особливе значення має перша емоційна реакція. Вона, безумовно, має бути позитивною, тобто словами, жестами, увагою до відвідувача необхідно виявити якщо не радість, то принаймні привітність і супроводити контакт усмішкою. Уміння професіонально увійти в контакт створює основу успіху розмови і є цінною якістю інспектора в очах співрозмовників. Контакт не стільки залежить від того, що говорить співрозмовник, скільки від того, як він поводиться.

 

Засоби спілкування (вербальні і невербальні). Групи немовних знакових систем.

Взагалі, засоби спілкування поділяються на вербальні і невербальні.

Кінетика включає жести, міміку, поставу, погляд, манеру одягатися, рух очей, який називають "контактом очей". Паралінгвістика включає силу голосу, дикцію. Екстралінгвістика – темп мовлення повинен поєднуватися з тоном мелодикою мовлення, логічними наголосами, а також…

Характеристика видів спілкування.

2. Реальне і уявне спілкування. Реальне спілкування відбувається між реальними партнерами. Уявне - спілкування з літературними (театральними,… 3. Залежно від кількості партнерів можна виділити типи спілкування: • людина… 4. Офіційне і неофіційне спілкування. Офіційне (формальне) спілкування регламентується певними офіційними…

Особливості професійного спілкування суддів, працівників правоохоронних органів та міліції.

Відомо, що праця слідчого складна і відповідальна в силу того, що він знаходиться на передньому краї боротьби зі зло­чинністю, зустрічається часом з… Узагальнюючи всі наші міркування, можна сформулювати визначення моральних… Одним із завдань судової етики є з'ясування сутності і змісту моральних засад професійної діяльності судді- Для…

Сутність і зміст етики спілкування правознавців.

Ступінь тактовності та коректності поведінки в процесі юридичного спілкування проявляється у формі відношення учасників обговорення до думки та аргументації опонента. Головна умова чесного спору - повага до переконань та вірувань опонента. Не можна в опоненті бачити ворога, навіть якщо зіткнення точок зору має конфліктний характер, бо його позиція може бути помилковою. І, в кінці кінців, треба пам'ятати, що прояв поваги до думки інших закріплює право на повагу власних переконань.

Під час ведення спору велике значення має самокритичне ставлення до себе, до власної позиції та аргументації. Почуття самокритичності дозволяє визнавати свої помилки та знаходити можливості припинення дискусії чи відкладення її до тих пір, поки не будуть знайдені більш ґрунтовні доводи. В юридичній, особливо у судовій практиці кримінального процесу, позиція самокритичності також сприяє ефективному провадженню справи. Наприклад, якщо з боку державного обвинувачення не знайдено достатню кількість доказів вини підсудного, то буде коректним відкрито заявити про це суду та зняти обвинувачення. В політичній дискусії або парламентських дебатах самокритичність опонуючих сторін є моральним гарантом плодотворного вирішення проблем.

В такті юридичного спілкування значну роль відіграє, культура мови. У випадку виникнення спору важливим є як зміст слова так і форма його виразу. Вміло знайдений тон, правильне акцентування, виразна дикція - все це благодійно виявляється на прагматиці процесу обговорення правових питань, на психологічному стані учасників співбесіди (спору), сприяє зниженню емоційної напруги. Від умілого використання лексичних можливостей мови, її виразності залежить ясність вираження думок, їх вірне сприйняття. Словесна неохайність чи обмеженість мовних засобів може зіпсувати не тільки авторитет виступаючого, але і престиж самої позиції, яку він представляє.

Етичні норми і нормативи. Професійна юридична етика.

Професійна діяльність значною мірою впливає на юридичну творчість професійні дії юриста, будучи самої творчості на внутрішньому рівні, самі стають…  

Правові та етичні обмеження під час діяльності правочинців.

Цільність означає суворе дотримання кодексу етичних цінностей. Останні тенденції в бізнес-праві підкреслюють важливість суворого дотримання етичних… Так само юрист не може закривати очі на ситуації, коли очевидно, що його… Чесність і цільність супроводжують лояльність, покладистість, придатність та співчуття, які й формують „особистість”,…

Форми та функції спілкування юристів у ділових стосунках.

2. Писемна. Підстилі: l Законодавчий — використовується в законотворчій сфері у вигляді Конституції,… l Дипломатичний — використовується в сфері між державних офіційно-ділових стосунків у вигляді договорів, конвенцій,…

Бар'єри у спілкуванні, його рівні.

У цілому основними умовами будь-якого практичного спілкування є уміння і навички людини у використанні так званих розуміючих і директивних прийомів… Але усі ці види спілкування, хочуть цього співрозмовники чи ні, можуть і, не…

Сучасні теорії міжособистісних стосунків.

М. Обозов пропонує таку класифікацію міжособистісних стосунків: знайомства, приятелювання, товариські, дружні, любовні, подружні, родинні,… Дуже важливим у спілкуванні є перше враження. У будь-якому випадку головним… Систему знаків, зміст яких виявляється в образі, що одержує партнер, можна назвати самоподачею. Хоче людина цього чи…

Допит як різновид переговорів.

Тактика допиту складається з системи прийомів, що сприяють найефективнішому його здійсненню. На відміну від процесуальних норм, які встановлюють… Зміст тактики допиту не вичерпується переліком тактичних прийомів, до нього…  

Мовленнєвий етикет у діловому спілкуванні.

Вітаючись, треба трохи нахилити голову, почекати, що і як співрозмовник відповість на вітання, а потім, посміхнувшись, підійти до нього, не… Під час ділового спілкування легше встановлюється контакт між людьми, якщо… Велике значення має моральний аспект ділового спілкування. У професійній діяльності люди намагаються досягти не лише…

Загальні принципи і правила ділового спілкування фахівця: моральність, повага до інших людей, раціональність, правила критики та самокритики.

Мораль - це норми поведінки, які базуються на поняттях про добро і зло, честь і обов'язок, правду і справедливість. Мораль - це елементарні правила поведінки, особливих навичок в реалізації яких… l визнання існуючих моральних норм як необхідних регуляторів поведінки;

Культура телефонного діалогу.

l насамперед привітайтеся, назвіть організацію, яку ви представляєте, а також своє прізвище, ім'я та по батькові. Зазвичай перші слова телефонної… l якщо телефонуєте в установу чи незнайомій людині, слід запитати прізвище,… l якщо телефонуєте у важливій справі, запитайте спочатку, чи є у вашого співрозмовника достатньо часу для бесіди;

Психологічні особливості професійного спілкування.

Як основні психологічні особливості можна виділити:

l правову регламентацію (нормативність) професійного поведінки, прийнятих рішень працівників правоохоронних органів, юридичних служб та інших юристів, професійно що у правозастосовчої деятельности;

l владний, обов'язкового характеру професійних повноважень посадових осіб правоохоронних органов;

l екстремальний характер правоохоронної діяльності багатьох юристів, особливо ж тих, хто працює у органах суду, прокуратури, податкової служби й податкової поліції та т.п.;

l нестандартний, творчий характер праці юриста;

l процесуальна самостійність, персональна (багатьом — підвищена) відповідальність юристів, що працюють у правоохоронних органах, державно-правових структурах.

Основи комунікативної лінгвістики.

Предметом комунікативної лінгвістики є вивчення мови в реальних процесах спілкування. Основні питання комунікативної лінгвістики: l загальні закони комунікації;

НЛП як мистецтво комунікації.

Грунтуючись на мовних патернах і сигналах тіла, зібраних експертними методами під час спостережень декількох психотерапевтів, які практикують… НЛП застосовується в цілому ряді сфер діяльності: продажі, психотерапія,…

Загальні засади психолінгвістики.

Психолінгвістика – це наука про мовленнєву діяльність людей у психологічних та лінгвістичних аспектах, зокрема експериментальне дослідження психічної діяльності суб'єкта в засвоєнні та використанні мови як організованої та автономної системи.

Основними завданнями психолінгвістики як когнітивної науки є дослідження:

l процесів планування мовлення;

l механізмів та процесів сприйняття, інтерпретації, розуміння та породження мовлення;

l структури та системи представлення знань індивіда та стратегії їх використання для когнітивної обробки дискурсу;

l механізми засвоєння та оволодіння мовою в ході розвитку дитини;

l проблеми білінгвізму, перекладу та механізми оволодіння іноземною мовою.

Герменевтика як наука тлумачення текстів.

Герменевтика є допоміжною дисципліною тих гуманітарних (і насамперед історичних) наук, які займаються писемними пам'ятками (історії літератури,… Герменевтика має три рівніінтерпретації тексту l філософський

Закон про мови в Українській PCP - нормативно-правова основа утвердження української мови як державної в Україні.

Конституція України про функціонування та розвиток мов в Україні.

Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування

української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території

України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і

захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України

та визначається законом.

Стаття 11. Держава сприяє консолідації та розвиткові

української нації, її історичної свідомості, традицій і культури,

а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної

самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Стаття 12. Україна дбає про задоволення

Національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають

За межами держави.

Стаття 53. Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою.

ч.3. Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно

до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на

вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах

або через національні культурні товариства.

Стаття 92. Виключно законами України визначаються:

... 4) порядок застосування мов;

Стаття 103.

...Президентом України може бути обраний громадянин України,

який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в

Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та

Володіє державною мовою...

Стаття 127.

... На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною

комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти

років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права

не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та

Володіє державною мовою...

Стаття 138. До відання Автономної Республіки Крим належить:

... 8) забезпечення функціонування і розвитку державної та

національних мов і культур в Автономній Республіці Крим...

Стаття 148.

... Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин

України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу

юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років,

проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє

Державною мовою...

Державна мова та її функції.

Термін державна мова з'явився у часи виникнення національних держав. В однонаціональних державах немає необхідності юридичного закріплення державної… Статус державної мови в багатонаціональних країнах, закріплюється законодавчо… У країнах конфедеративного устрою, як Канада або Швейцарія, статус державної (офіційної) мови визначається також…

Функції мови в суспільстві.

l Інформаційна функція полягає в тому, що мова є засобом пізнання, збирання й оформлення всіх тих знань, які накопичені людьми в процесі їх свідомої діяльності. Різновидами цієї функції є функція збереження інформації, контактна функція, функція оформлення культурних цінностей.

l Комунікативна функція реалізується у спілкуванні, розмовах, діалогах, полеміці. Вона створює суспільство як соціум. Комунікативна функція може виступати як самовираження особистості.

l Емотивна функція охоплює величезний діапазон у мовленнєвій поведінці людини. Ця функція мови реалізується в художній літературі, ораторському мистецтві, у дискусійному м7и

l авленні — суперечці, полеміці, пісні, опері тощо.

l Когнітивна функція. Це і спогади, роздуми у хвилини відпочинку, підготовка до усних висловлювань і формування письмового тексту, творча діяльність та ін.

Загальне поняття про лексику, лексикологію, термін та термінологію.

Лексика-- це словниковий склад мови з фразеологією включно. За допомогою лексики ми членуємо навколишній та свій внутрішній світ на частини і кожній із них присвоюємо назву-замінник. Розділ науки про мову, який вивчає лексику в усьому її обсязі, називаєтьсялексикологією.

Лексика може вивчатися: з погляду словникового складу мови в цілому, його кількісного обсягу, походження, системи (власне лексикологія); з погляду значення слів, природи і типів цих значень (семасіологія); з погляду походження слів, змін у їхньому значенні й звуковому оформленні, їх зв'язків з іншими словами цієї мови та інших, споріднених з нею (етимологія).

Окремо розглядаються власні назви людей та місцевостей їхнє походження й первісне значення (ономастика), стійкі сполучення слів, їхній склад і значення (фразеологія). Це менш важливе значення для функціонування мови має теорія й практика укладання словників (лексикографія).

Основний предмет лексикологічних досліджень -- слова та фразеологічні одиниці.

Термін — слово або словосполучення, яке точно і однозначно визначає чітко окреслене спеціальне поняття будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо і його співвідношення з іншими поняттями в межах спеціальної сфери.

На відміну від слів загальної лексики, які часто є багатозначними та мають емоційний відтінок, терміни в межах сфери застосування є однозначними і позбавлені експресії.

Термінологія— це:

1. Сукупність термінів, тобто слів або словосполучень, що висловлюють специфічні поняття з певної галузі науки, техніки чи мистецтва, а також сукупність усіх термінів, наявних у тій чи іншій мові. Від звичайних слів терміни відрізняються точністю семантичних меж.

2. Розділ лексикології, який вивчає терміни різних галузей знань.

Основні способи творення термінів:

l зміна значення слова звичайної мови;

l творення неологізмів шляхом словотвору з коренів та інших морфологічних елементів звичайної мови, що часто набирає форми кальок з іноземних мов;

l запозичення з іноземних мов (етранжизми). Переважання перших двох способів пов'язане з тенденцією до пуризму. Для практичних цілей термінологія укладається в галузевих термінологічних словниках.

Слово як найменша самостійна одиниця мови, його лексичне значення.

Слово — це послідовність морфем, об'єднаних за граматичними правилами певної мови і співвідносних з певним елементом позамовної реальності. Зазвичай слово складається із основної морфеми — кореня, та афіксів:… Всі слова певної мови складають її лексику.

Лексика сучасної української мови з погляду її походження.

Серед відступів від літературних норм на рівні лексики впадають в око передусім незасвоєні, невмотивовані русизми: алтар, врачування, груз,… Одним із поширених відступів від лексичних норм є вживання українських слів у… Ще одне свідчення лексичної безпорадності - невміння повною мірою використати синонімічне багатство української мови.…

Стилістична диференціація української лексики. Професійна лексика. Професійно-жаргонна лексика.

У лексиці української мови є і слова обмеженого вживання. Одні з них використовують ся лише у певній місцевості. Це — діалектні слова, або… у літературній мові у діалектах відро путня

Канцеляризми та штампи.

Штампи— це утерті від частого невмотивованого вживання вирази, які втратили свою інформативність. Штампи найчастіше трапляються в діловому мовленні,… Штампи виникають і тоді, коли звороти офіційно-ділового мовлення вживають у… Вони можуть являти собою також нагромадження зайвих слів: проведення роботи по впорядкуванню території (за^ мість:…

Фразеологія у професійному спілкуванні юристів. Типи фразеологізмів.

Фразеологізми це майже завжди яскраві, образні вирази, які є важливим експресивним засобом мовлення, зокрема професійного. При цьому слід… 1. Фразеологічні зрощення (ідіоми) Фразеологічне зрощення, або ідіоми - це семантично неподільний оборот, значення якого зовсім не виводиться із значень…

Українська лексикографія. Види словників та їх характеристика.

Розділ мовознавства, об'єктом якого є вивчення принципів систематизації слів та фразеологічних зворотів, укладання їх у словники, називається лексикографією (від гр. - словесний, словниковий пишу). Словники відображають культуру мови народу і сприяють її нормалізації. Вони є багатим джерелом її вивчення, зокрема правил написання, вимови, добору слова. Видатний поет і вчений М. Рильський, підкреслюючи важливість словників, писав: Не бійтесь заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля; Збирайте, як розумний садівник, Достиглий овоч у Грінченка й Доля. Існують спеціальні словники понятійно довідкового характеру - енциклопедичні і словники власне мовні - лінгвістичні (або філологічні). В енциклопедичних словниках пояснюється зміст, характер і сутність предметів, явищ. У них можна знайти лаконічні відомості про різні країни, народи, мови, визначні події, про видатних політичних діячів, учених, письменників, митців. Ці словники містять довідковий матеріал з усіх галузей знань. В енциклопедичних словниках уміщують також ілюстрації (фотографії, малюнки, репродукції), картографічні матеріали, статистичні, хронологічні таблиці та ін. У лінгвістичних словниках об'єктом розгляду є слово як одиниця мови. Лінгвістичні словники бувають одномовні і перекладні. Одномовні поділяються на: тлумачні, міжслівних зв'язків (синонімічні, антонімічні, паронімічні, омонімічні), діалектні, історичні, довідково-лінгвістичні (етимологічні, фразеологічні, орфографічні, орфоепічні, словотворчі, словники труднощів).

У перекладних лінгвістичних словниках представлені переклади слів та фразеологізмів з однієї мови на іншу. Найпоширеніші двомовні перекладні словники, хоч є і багатомовні. У перекладних словниках подаються лексичні або фразеологічні відповідники різних мов з урахуванням семантичної структури того слова, яке перекладається (однозначне, багатозначне), а також особливостей функціонування слів та словосполучень у кожній мові. Серед одномовних словників найбільш вагомими є тлумачні словники, в яких пояснюється значення слів, подаються їх основні мовні характеристики - граматичні ознаки, наголос, написання, розкриваються стилістичні можливості та деякі особливості сполучуваності з іншими словами. Різновидами тлумачних словників є також словники іншомовних слів, одномовні термінологічні словники (які водночас тяжіють і до енциклопедичних), словники мови письменників, у яких також розкриваються можливості змістового і стилістичного вживання слів. У словниках іншомовних слів уміщуються слова, запозичені з різних мов. До слова подається інформація, з якої мови воно походить або які компоненти використані для його творення, та, що найголовніше, пояснюється значення цього слова Близькими до словників іншомовних слів є спеціальні, або термінологічні словники, що містять визначення слова-терміна і відомості про використання його в певній системі знань.

Словники мови окремих письменників служать для систематизації й пояснення слів, уживаних письменником у його творах. Кожна стаття ілюструється прикладами, які розкривають особливості індивідуального слововживання в художньому мовленні. У діалектних словниках зібрана лексика територіальних діалектів, з'ясовується значення і характер поширення діалектних слів. Ці словники бувають загальнодіалектними й регіональними.

У словниках синонімів, антонімів, омонімів, паронімів розкриваються змістові і стилістичні зв'язки між словами та притаманні словам певних груп і рядів своєрідні значення і відтінки значень. Широко використовуються довідково-лінгвістичні словники орфографічні, орфоепічні, етимологічні, фразеологічні, словники складних випадків слововжитку тощо. Орфографічні словники подають нормативне написання слів, мають велике значення для розвитку культури писемного мовлення. В етимологічному словнику пояснюється походження слів, розкривається їх первинне значення, історичний розвиток. Фразеологічні словники вміщують насамперед цілісні звороти (фразеологізми, крилаті слова, ідіоми та ін.). Пояснюється значення стійкого сполучення слів, особливості вживання, походження, можливості варіювання в мовленні. Крім названих, відомі й інші словники, які теж мають важливе теоретичне і практичне значення для вивчення лексичного й фразеологічного складу мови (історичні, топонімічні, частотні, морфемні, власних імен і прізвищ та ін.).

Українська юридична термінологічна система. З історії розвитку мови права.

Найдавніші писемні пам'ятки зберегли деякі норми звичаєвого права, які існували за первіснообщинного ладу, напр.: кровна родова помста, судові… Для найменування правопорушень безвідносно до того чи іншого виду злочину… Поняття "провинність" у мові східних слов'ян позначалося спільнослов'янським словом вина, яке до цього часу,…

Поняття юридичного терміна. Класифікація юридичних термінів.

Юридичний термін - cлово або словосполучення, що виражає поняття з правjdj] сфери суспskmyjuj життя і має визначення в юридичній літературі.

Розрізняють три види термінів у текстах законів:

Загальновживані, спеціально-технічні, спеціально-юридичні.

— терміни, що мають значення у галузі спеціальних знань — техніки, медицини, економіки, соціології, біології, наприклад, депозит, безробітний,… — терміни, що мають особливе юридичне значення, яким виражається своєрідність… Термінами називаються слова, що є спеціальними назвами наукових, технічних, сільськогосподарських, суспільних понять.…

Запозичення в юридичній термінології. Вимоги до використання запозичень в текстах документів.

Труднощі, що виникають при перекладі термінів з російської на українську мову.

Я считаю, что Вы правы. – Я рахую, що Ви праві (треба – Я вважаю, що Ви маєте рацію). Адекватний переклад точно передає зміст оригіналу, його стиль,… Клиент проживает по адресу... - Клієнт мешкає за адресою ... Предоставленные бумаги к делу не относятся. – Подані папери не стосуються справи.

Синоніми. Правила функціонування синонімів. Групи синонімів.

Наприклад: проживати — мешкати, бажати — хотіти, башта — вежа Слова протилежні за значенням називаються антонімами, слова різного значення,… Синоніми, слова й фразеологізми, різні звуковою формою, але близькі або тотожні за значенням:

Види синонімів

Морфологічні синоніми

Це варіанти форм слів на позначення того самого поняття: гуляє — гуля, співає — співа, літає — літа, питає — пита, стрибає — стриба, лунає — луна.

Перші компоненти цих синонімічних пар — нейтральні з погляду літературної нормативності, другі — літературні, але з обмеженим діапазоном уживання (поезія, розмовна мова). Або ще: ходить, носить, робить, бачить, любить і ходе, носе, робе, баче, любе, де в першому ряду стоять літературні варіанти, а в другому — діалектні.

Форми прикметників на зразок: синьому — синім, білому — білім, великому — великім.

Синтаксичні синоніми

Різні синтаксичні конструкції, вживані для вираження тієї самої думки. Напр.: Замість того, щоб критикувати інших, візьми та й зроби сам. — Замість критикувати інших, візьми та й зроби сам. Порівняно з нейтральним першим реченням друге має розмовне забарвлення. Одним із виявів синтаксичної синонімії є паралельне вживання сполучникових та безсполучникових речень: Я їду працювати в Одесу, бо дуже люблю це місто. -Я їду працювати в Одесу — дуже люблю це місто.

Словотвірна синонімія

Наявність префіксально-суфіксальних утворень, наділених різними семантико — стилістичними відтінками: писав, написав, понаписував, пописав; темніти — темнішати, біліти — білішати; їсти, їстки, їстоньки; спати, спатки, спатуні, спатунечки

Фразеологічні синоніми

На грунті української мови можна говорити й про синоніми фонетичного плану, які є одним із важливих засобів створення милозвучності нашої мови.… Спільність значення синонімів пояснюється тим, що вони називають одне поняття.…

Ідеографічні (значеннєві) синоніми

Відрізняються відтінками значення: дивувати, вражати, приголомшувати, потрясати. Ці синоніми забезпечують можливість передавати відтінки того самого поняття, оскільки на його позначення існує кілька слів: дивувати — «викликати подив незвичайністю», вражати — «викликати подив або захоплення надмірним виявом чогось», приголомшувати — «справляти надзвичайно сильне враження», потрясати — «глибоко зворушувати, хвилювати до глибини душі». Візьмімо ще один синонімічний ряд: відомий, видатний, знаменитий (славнозвісний), де відомий (напр.: учений) підкреслює те, що він не рядовий, а досить популярний; видатний має порівняльний характер; знаменитий (славнозвісний) те саме, що перші два разом узяті, але набагато вищою мірою. Палати й горіти означають «давати жар», але перше слово називає дію більш інтенсивно.

Стилістичні синоніми

Слова, що вступають у синонімічні зв'язки лише в певному контексті, називаються контекстуальними синонімами. Вони часто вживані в художній… а) внаслідок взаємодії літературної мови та діалектів (стрічка — бинда,… б) внаслідок словотворчих процесів (офіційний — офіціальний, учбовий — навчальний, роковини — річниця);

Омоніми та їх використання в юридичних текстах.

Зовнішньо омонімія подібна до полісемії (багатозначності). Проте за своїм змістом і походженням це різні явища. Кожне переносне значення багатозначного слова обов'язково так чи інакше… Омоніми семантичної спільності не мають: бал «оцінка», бал «вечір із танцями»; стан «корпус людини», стан «становище»,…

Пароніми в юридичній термінології.

Пароніми — слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Наприклад: білити і біліти; сильний і силовий. Часто вони… Використання найчастіше вживаних у діловому стилі паронімів прослідкуємо на… Автобіографія

Міжмовні пароніми.

Серед кількох значень російського прийменника у є таке: «поблизу, біля чогось», якому в українській мові відповідають коло, біля, край, перед та… Основне призначення прийменника з-за (фонетичний варіант із-за) — вказувати на…

Особливості використання різних частин мови у професійному спілкуванні.

По-сьоме, в українській мові характер закінчень принципово впливає на розрізнення родового й давального відмінків іменників, тому їх в жод­ному… Прикметник - це самостійна частина мови, яка вказує на ознаку предмета і…  

Іменники на позначення професій, посад, звань. їх рід та правильність вживання. Узгодження прикметників з іменником на означення певних професій.

Орієнтуватися слід на такі правила: 1. Офіційні назви посад, професій, звань - іменники чоловічого роду: професор, нотаріус, директор, секретар,… Рід невідмінюваних іменників 1. Назви осіб чоловічої статі належать до… За відношенням до числа іменники поділяються на 3 групи: 1) іменники, що вживаються і в однині і в множині: протокол…

Відмінювання прізвищ (іменникового, прикметникового походження), імен по батькові.

Написання й відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові

Чоловічі імена по батькові творяться додаванням до основ власних імен суфікса -ович (від іменників чоловічих імен): Олександр — Олександрович, Василь — Васильович, Андрій — Андрійович, Лев — Львович. Декілька чоловічих імен по батькові творяться за допомогою суфікса -ич: Сава — Савич і Савович, Кузьма — Кузьмич і Кузьмович, Лука — Лукич, Ілля — Ілліч, Хома — Хомич, Хомович, Яків — Якович, Яковлевич.

Жіночі імена по батькові творяться додаванням до основ власних імен суфікса -івн (а), від імен на -й — -ївн(а): Василь — Василівна, Сава — Савівна, Ілля — Іллівна, Юрій — Юріївна, Андрій — Андріївна, Сергій — Сергіївна.

Зверніть увагу! Григорій — Григорович, рідше — Григорійович, Григорівна, рідше — Григоріївна; Микола — Миколаївна, Яків — Яківна, рідше — Яковлівна.

Кличний відмінок імен по батькові

Імена по батькові жіночого роду мають закінчення -о: Олено Іванівно, Ірино Василівно, Надіє Михайлівно; імена по батькові чоловічого роду мають закінчення -у: Петре Івановичу, Степане Васильовичу.

Звертання, що складаються з кількох слів

У звертаннях, що складаються з двох власних назв (імені та по батькові) або із загальної назви та імені, обидва слова мають форму кличного відмінка: Людмило Миколаївно, друже Максиме, пані Маріє, брате Василю, тітко Василино.

У звертаннях, що складаються з загальної назви і прізвища, кличний відмінок має загальна назва, а прізвище виступає у формі називного відмінка: колего Іванченко, пане Чорний, добродію Прищепа, депутате Соколовський.

У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, кличний відмінок обов’язково має перше слово, а друге може виступати у формі як називного, так і у формі кличного відмінка: пане офіцере (офіцер), добродію опоненте (опонент), пане голово (голова).

Правопис відмінкових закінчень іменників II відміни у родовому відмінку.

групі -я, -ю). При визначенні закінчення беруть до уваги семантико-морфологічні та акцентологічні (наголос) ознаки іменника. Наприклад:… Закінчення -а, -я мають іменники чоловічого роду, що ] означають:

Рід невідмінюваних іменників.

2. Назви осіб жіночої статі кваліфікуються як іменники жіночого роду: усміхнена фрейлейн, літня мадам, серйозна фрау, струнка міс. 3. Родова належність деяких назв осіб визначається конкретним уживанням у… 4. Невідмінювані іменники, що означають тварин, належать до чоловічого роду: крикливий какаду, яскравий ара,…

Нормативність уживання граматичних форм прикметника.

Ступені порівняння прикметників Вищий ступінь порівняння вказує на більший рівень вияву ознаки. Має дві форми: просту і складену. Просту форму… Найвищий ступінь порівняння вказує на максимальну міру вияву оз­наки:… Існують прикметники, якіне утворюють ступенів порівняння. До них належать: 1) відносні прикметники – сталевий,…

Нормативність уживання граматичних форм числівника, написання цифрових даних у професійних текстах.

За характером називання і граматичними ознаками числівники поділяють на кількісні і порядкові. Кількісні числівники називають кількість предметів і виділяються питанням… За специфікою називання кількості предметів кількісні числівники поділяються на такі групи: 1) власне-кількісні –…

Особливості використання займенників у діловому мовленні

Нормативність уживання граматичних форм дієслова та дієслівних форм

Дієсловом називається частина мови, що означає дію або стан предмета як прцес. У сисему дієслова входять такі форми: а) неозначена форма (інфінітив): прочитати, затвердити, сплатити;

Прийменники у професійному мовленні. Прийменник по в діловому мовленні

за: за свідченням; за власним бажанням; за дорученням; за наказом; за вказівкою; менеджер за професією і т. д.; з: з питань комерційної торгівлі; з ініціативи; дослідження з уфології; курс… на: на замовлення; на вимогу; на пропозицію; на мою адресу;

Особливості українського правопису

Орфоепічні норми

Вимова приголосних 1. На відміну від російської мови, в українській не ог­лушують дзвінких приголосних. Дзвінкі приголосні в кін­ці сло­ва (гриб,… Чергування приголосних звуків Під час словозміни та словотворення чергуються… Спрощення в групах приголосних 1. У звукосполученнях -здн-, -ждн-, -стн-, -стл- випадає середній звук д або т: проїзд…

Систематизація правил орфографії

Орфографія вивчає систему правил про способи передачі усної мови на письмі, встановлює правила написання слів разом, окремо і через дефіс, правила… Використовуючи засоби графіки, орфографія регулює написання слів і їх… Орфографія має соціальне значення, оскільки ви, хто користується писемною формою тієї чи іншої мови, повинні однаково,…

Правопис російських прізвищ українською мовою

І. Російське е передається через українське е: а) після приголосних: Вознесенський, Лермонтов, Озеров, Федін; б) у ненаголошеному суфіксі -ев після шиплячих ж, ч, ш, щ, а також ц і р: Бестужев, Тютчев, Малишев, Федорищев,…

Правопис складних іменників

Складні іменники пишуться разом або через дефіс.

іменники, утворені за допомогою сполучної голосної із двох чи кількох основ (одна з яких —дієслівного походження): коноплепрядіння,… іменники, утворені поєднанням основ прикметника та іменника: чорнозем,… іменники, утворені за допомогою сполучної голосної від двох іменникових основ, синтаксично й семантично рівнозначних:…

Правопис складних прикметників

Правила

Приклади

а) складні прикметники, утворені від складних іменників, що пишуться разом; лісостеповий, трубопрокатний, чорноземний  

Правопис прислівників

Разом пишуться: прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником, займенником,… складні прислівники, утворені з кількох основ: праворуч, стрімголов, босоніж, обіруч.

Написання слів з великої літери

Власні назви можуть бути виражені як одним словом, так і сполученням слів.   Ними можуть бути:

Особливості доречного слововживання

Доречності як необхідній якості гарного мовлення приділялося більше часу в ораторському мистецтві стародавніх греків і римлян, у теорії й практиці… Аристотель показав розходження письмового й усного мовлення («…для кожного… Доречність мовлення якість особливе в ряді таких, як точність, чистота, виразність і ін. Без обліку конкретних умов…

Багатозначні слова та омоніми.

Омоніми з'являються внаслідок: Ø звукових змін у слові у процесі розвитку мови; Ø смислових змін у слові у процесі розвитку мови;

Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення.

д-р (доктор), д-ри (доктори) м-во (міністерство), м-ва (міністерства) та ін. 6. Прикметники й дієприкметники, що закінчуються на:

Вимоги до використання складноскорочених слів, абревіатур, графічних скорочень у текстах документів.

Основні правила скорочення: 1. Скороченню підлягають різні частини мови. Одне й те саме скорочення… 2. Неприпустиме одне скорочення для двох різних за зна­ченням слів без додаткового пояснення.

Абревіатури, загальновживані та вузькоспеціальні у юридичному тексті.

початкових літер, звуків, частин слів, словосполучень. Абревіатура має граматичне оформлення (рід, число) і функціонує як на письмі, так і в усному … мовленні: МОН, Мін’юст, ВНЗ, міськком, Держспоживстандарт.

Синтаксичні структури у професійному мовленні.

  У діловому мовленні складне речення, як і просте, обслуговує потреби мовного… Складні синтаксичні структури відрізняються від простих речень своєю будовою: членами простого речення є слова або…

Складні випадки керування та узгодження у професійному мовленні

1. Якщо підмет виражений іменником і числівником, що закінчуються на одиницю (21, 31, 151, 1991 і под.), то присудок вживається в однині: Двадцять… 2. Якщо підмет виражений іменником і числівником, що закінчується на два, три,… 3. Якщо у складі підмета є числівник п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, то присудок ставиться чи у множині чи в…

Документ — основний вид ділового мовлення.

Такі документи в Україні відомі з часів формування державності (Київської Русі). Це літописи, актові книги, угоди та ін. Документи, що є сьогодні, -… Основною одиницею офіційно-ділового стилю є документ. Документи використовують… Документ – основний вид ділового мовлення. Він фіксує та передає інформацію, підтверджує її достовірність,…

Вимоги до складання та оформлення різних видів документів. Основні реквізити.

Ділова документація відображає характер суспільних відносин, у ній зосереджується інформація про події, явища, Приватні стосунки між людьми.… За призначенням документи поділяють на: розпорядчі де подається інформація про… Документи розрізняють ще й за структурними ознаками вони можуть бути стандартними й нестандартним и, що залежить від…

Види документів та їх класифікація.

1. За найменуванням:акт, протокол, інструкція, лист тощо. 2.За змістом і спеціалізацією: — загальні;

Правила оформлення сторінки, рубрикація тексту, правила оформлення заголовків, виділення окремих частин тексту .

1) послідовний; 2) цілісний (з наступною обробкою кожної частини, розділу); 3) вибірковий (розділи пишуться окремо).

Реквізити документів та вимоги до їх розміщення.

Державний герб - розташовується посередині бланка або у кутку над серединою рядка з назвою організації. Емблема організації чи підприємства - розміщується поряд з назвою організації.… Зображення державних нагород - розташовується у верхньому лівому кутку або посередині документа.

Документи щодо особового складу: автобіографія, характеристика, резюме, заява.

Заява - це документ, який містить прохання особи (особиста заява) або установи (службова заява) щодо здійснення своїх прав або захисту інтересів. … Р е к в і з и т и: 1.Адресат (назва установи або посада та ініціали керівника, на ім’я яких подається заява).

Заява

Прошу зарахувати мене студентом 3-го курсу денної форми навчання за спеціальністю “Комп’ютерні системи та мережі” на контрактній основі за співбесідою.

До заяви додаю:

1.Диплом молодшого спеціаліста за фахом “Обслуговування комп’ютерних та інтелектуальних систем і мереж”.

2.Автобіографію.

3.Довідку з місця проживання.

4.Медичну довідку.

5.Шість фотокарток.

Автобіографія - це документ, в якому особа повідомляє основні факти своєї біографії. Цей документ характеризується незначним рівнем стандартизації. Основні вимоги під час його написання – вичерпність потрібних відомостей і лаконізм викладу.

Р е к в і з и т и:

1. Назва виду документа.

2. Текст, у якому зазначаються:- Прізвище, ім’я, по-батькові;- Дата народження;- Місце народження;- Відомості про освіту (повне найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося навчатися);

3. Відомості про трудову діяльність (коротко, у хронологічній послідовності назви місць роботи й посад);

4. Короткі відомості про склад сім’ї.

5. Дата написання.

6. Підпис.

Заголовок („Автобіографія”) пишеться посередині рядка, трохи нижче за верхнє поле. Кожне нове повідомлення пишеться з абзацу. Дата написання ставиться ліворуч під текстом, підпис автора – праворуч. Автобіографія має дві форми:

- автобіографія-розповідь – з елементами опису й характеристикою згадуваних у ній людей.

- автобіографія-документ – з точним поданням фактів.

Зразок:

Автобіографія

У 2000 році вступив до першого класу спеціалізованої школи № 82 ім. Т.Г.Шевченка м. Києва, де навчався до 2010 року. 2010 року вступив до Київського університету імені Бориса Грінченка… Склад сім'ї:

Звершховського Артемія Володимировича

  Звершховський Артемій вчиться в спеціалізованій школі №82 ім. Т.Г.Шевченка з… На уроках Звершховський Артемій завжди уважний, дисциплінований, зосереджений, має достатній рівень навчання (7, 8, 9,…

Види службових листів Ділове листування.

Офіційне листування можна розділити на три види: 1. Дипломатичне— офіційне листування міждержав­них установ чи іноземних… 2. Адміністративне— офіційне листування між органами управління (органи влади, керівні органи) та виконавцями…

Вимоги до офіційного листування.

1. Золоте правило ведення ділової кореспонденції – це ввічливість, тактовність, аргументованість. 2. Лист має бути лаконічним, якщо ситуація не… Для цього можна скористатися такими висловами-зв’язками: Дозвольте також …… Будьте ввічливі, адже одне недоречно вжите слово, невдало сформульоване речення можуть зіпсувати ваші стосунки,…

Кореспонденція за характером інформації.

Ініціативні листи містять прохання, пропозицію, звернення чи запит до адресата. Лист-відповідь викладає характер проблеми чи вирішення питання, прийняття чи… Супровідний лист документ, що інформує адресата про раніше надіслані документи,

Виробничі протоколи. Витяг з протоколу.

Це первинний офіційний документ, на підставі якого керівництво має право вимагати від підлеглих виконання доручених їм завдань, видавати розпорядчі… Протокол веде технічний секретар чи обрана особа. За обсягом протоколи можуть бути:

Витяг з протоколу

Один із наймасовіших видів документів, що надсилається (передається) окремим посадовим особам (установам). Реквізити витягу з протоколу: 1. Назва й номер документа.

Розпорядчі документи: наказ, розпорядження, постанова.

Наказ -це розпорядчий документ, який видається керівником установи і стосується організаційних та кадрових питань. Наказ набуває чинності з моменту його підписання, якщо інший термін не вказано… Наказ діє доти, доки не буде скасований (особою, яка його підписала, або вищою інстанцією) або поки не буде виконаний…

Протокол слідчої дії.

місце і дата його складання; посади і прізвища осіб, що проводять дію; прізвища осіб, які брали участь у проведенні слідчої дії, адреси цих осіб;… Протокол зачитується всім особам, що брали участь у проведенні слідчої дії,… Вставки і поправки повинні бути застережені в протоколі перед підписами.

Постанова процесуального рішення.

Процесуальні документи-це протоколи, постанови, підписки, доручення, повідомлення, описи, обвинува-льні висновки, судові рішення, апеляційні та… Найпоширенішими процесуальними документами є протоколи й постанови. Протоколи-це процесуальні документи, у яких відображається хід проведення і результат слідчих дій. Найчастіше -це…

Обвинувальний висновок.

При посиланні на докази обов'язково зазначаються аркуші справи. У резолютивній частині наводяться відомості про особу кожного з обвинувачених,… Обвинувальний висновок підписує слідчий із зазначенням місця і часу його складання.

Вирок.

Ви́рок — рішення суду першої інстанції або суду апеляційної інстанції, постановлене в судовому засіданні з питання про винність або невинуватість відданої до суду особи (підсудного) та про призначення або непризначення йому покарання.

Вирок суду може бути обвинувальний або виправдувальний. Обвинувальний вирок і виправдувальний вирок повинні бути судом мотивовані.

Обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

Якщо підсудний визнається винним у вчиненні злочину, суд постановляє обвинувальний вирок і призначає підсудному покарання, передбачене кримінальним законом. Суд постановляє обвинувальний вирок і звільняє засудженого від відбування покарання на підставах, передбачених статтею 80 Кримінального кодексу України.

Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

Якщо при постановленні виправдувального вироку за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину особа, яка вчинила цей злочин, залишається не виявленою, суд після набрання вироком законної сили виносить ухвалу про направлення справи прокурору для вжиття заходів до встановлення особи, винної у вчиненні цього злочину.

Ухвала.

Державний Герб України

СОЛОМ'ЯНСЬКА РАЙОННА РАДА М. КИЄВА

Виконавчий комітет

УХВАЛА

16.10.2006 м.Київ №115

Про надання житлової площі громадянам,

які перебувають на квартирній черзі

Розглянувши списки для надання житлової площі громадянам – працівникам підприємств, організацій та установ Солом'янського району і пропозиції житлової комісії, керуючись Положенням про порядок наданої житлової площі в Україні, виконком

УХВАЛИВ:

громадянину Панченку П.П., який працює інструктором в .... з 1986 року, проживає за адресою: вул. Малишка, 3, кв. 26, займає кімнату площею 18,5 кв.м у трьохкімнатній квартирі (з підселенням), на площі якої проживає чотири особи, у складі:

1. Панченко Петро Павлович – заявник;

2. Панченко Ірина Андріївна – дружина;

3. Панченко Олег Петрович – син;

4. Панченко (Петренко) Олена Іванівна – невістка.

виділити трьохкімнатну квартиру по вул. Народного ополчення, 24, житловою площею 56 кв.м згідно з чергою № ... з ... року.

 

Голова виконкому (підпис) С.В.Садовий

Секретар (підпис) В.Т. Томчук

 

Примітка до Ухвали:

Ухвала – це розпорядчий документ, що приймається місцевими Радами народних депутатів або їх виконкомами в колегіальному порядку для розв'язання найважливіших питань, що становлять їх компетенцію.

Ухвалами називають також спільні акти, що видаються кількома неоднорідними (колегіальними і тими, що діють на основі принципу єдиноначальності, державними органами, громадськими організаціями тощо).

За своїми юридичними властивостями ухвали можуть бути нормативними чи індивідуальними.

Змістом нормативної ухвали є робота підприємств торгівлі, побутового обслуговування населення тощо. її готують члени держадміністрації, місцевих Рад, постійні комісії.

Індивідуальна ухвала складається для встановлення опіки, про прийняття до експлуатації будівлі тощо. її готують депутати, спеціалісти та зацікавлені організації.

Розпорядчий документ містить такі основні реквізити:

Герб України, назва установи, зазначення місця видання, назва виду документа (УХВАЛА), дата й номер документа, заголовок, текст ухвали, підписи голови і секретаря установи, печатка.

Ухвала складається із вступної частини, в якій констатується стан питання, що розглядається, і постановчої, що містить перелік заходів із зазначеними термінами виконання та перелік службових осіб, які відповідають за своєчасне втілення їх у життя, а також тих, кому доручено контроль за виконанням ухвали.

Наказ.

Державний Герб України

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО
НАКАЗ
10.10.2006 м. Київ №00056

Про переведення навчання

в академії на українську мову

 

Згідно із Законом про мови і ст. 10 Конституції України навчання в академії має здійснюватися українською мовою. У зв'язку з цим
НАКАЗУЮ:

1. Усю систему документації в академії з ... вести державною мовою.

2. Викладання предметів з усіх без винятку навчальних дисциплін здійснювати українською мовою з ....

3. Проректору з навчальної роботи К. М. Макарченку організувати проведення занять з документоведення українською мовою з працівниками, які зайняті підготовкою й оформленням документів, а також з професорсько-викладацьким складом у термін до ....

4. Проректору з наукової роботи О. І. Довгалю забезпечити переклад розроблених попередньо інструкцій, положень та інших нормативних документів українською мовою у термін до ....

5. Начальникам кафедр забезпечити переклад попередньої документації, розроблених навчально-методичних матеріалів українською мовою у термін до ....

6. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

7. Наказ оголосити керівному складу академії.

Ректор (підпис) Б.В. Сергеєнко

Примітка до Наказу:

Наказ – основний розпорядчий документ управлінської діяльності, що видається керівником органу на основі єдиноначальності та містить індивідуальні приписи або правові норми з питань внутрішньоорганізаційної діяльності, звернений до підпорядкованих органів і працівників.

Наказами з основної діяльності оформляються рішення керівника, пов'язані з організацією роботи, порядком діяльності установи чи її структурних підрозділів. Вони видаються й тоді, коли треба довести до відома керівника директивні документи, що надійшли від вищих органів, спланувати конкретні заходи щодо їх виконання, призначити відповідальних осіб, терміни доведення цих заходів.

Накази можуть бути нормативні та індивідуальні.

Нормативний – це наказ керівника про затвердження правил внутрішнього порядку та трудового розкладу в структурі. Він загальний і безособовий, оскільки маються на увазі не лише конкретні особи, а весь колектив працівників, встановлює певні правила.

Індивідуальний – це наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності, преміювання однієї чи кількох осіб. Він не має нормативного характеру.

Важливе значення має процедура складання та оформлення наказу. Вона визначається інструкціями з діловодства, правилами про порядок оформлення і підготовки проекту наказу та іншими правовими актами.

У ньому передбачається обов'язкове дотримання ряду вимог і правил, які повинні забезпечувати юридичну повноцінність документів, оперативне їх виконання, правильне і всебічне вирішення питання.

Проект наказу обов 'язково погоджується з усіма зацікавленими особами даної установи, а в разі необхідності – й інших організацій. Ці особи, відповідно до своєї компетенції, повинні погодити питання, що містяться у проекті наказу. В окремих випадках наказ, якщо він виданий з порушенням вимог, підлягає скасуванню.

До проекту наказу додаються документи, які обґрунтовують його доцільність. Наказ набуває чинності з часу підписання його керівником установи, якщо інший термін не зазначений у самому наказі.

Право підписання наказу мають перший керівник, його заступники та інші посадові особи відповідно до їх обов'язків, повноважень, компетенції, що визначаються законодавством.

Особливе значення надається доведенню наказу до відома виконавців та зацікавлених осіб. Трудове законодавство, наприклад, зобов'язує адміністрацію під розписку ознайомити працівника з наказом про накладення на нього дисциплінарного стягнення.

Здебільшого наказ діє постійно, тобто продовжує правові наслідки протягом усього часу, поки не закінчиться його термін або він буде відмінений компетентною особою чи органом.

Відповідно до законодавства України наказ видає та підписує міністр, керівник центрального галузевого відомства, начальник управління та відділу тощо.

Основними елементами наказу є: найменування акта й органу щодо якого він видається; назва виду документа; дата; місце видання; номер; заголовок; текст наказу з додатками (якщо вони є); підпис керівника органу; візи (у разі потреби); виконавець.

Як правило, текст наказу з основної діяльності складається з двох частин: констатуючої і розпорядчої.

У констатуючій частині викладаються причини й обставини, що зумовили видання наказу, зазначаються його мета і завдання, дається оцінка існуючого стану справ. Ця частина наказу викладається за можливістю стисло і торкається лише тих питань, щодо яких будуть дані приписи в розпорядчій частині. Вона може обмежуватись однією-двома фразами. Наприклад: Відповідно до Указу Президента України від ...№ ..., З метою усунення недоліків..., Згідно з наказом... №... від..., За підсумками першого кварталу цього року в ...» тощо.

Якщо мотиви видання і мета наказу ясні й не вимагають спеціального обґрунтування, то констатуюча частина в наказі випускається.
Основною частиною наказу є розпорядча, в якій викладається його сутність. Вона починається словом «НАКАЗУЮ» і містить конкретні приписи про те, що має бути виконано. У ній зазначають заходи для виконання поставлених у наказі завдань, виконавців цих заходів, їх права й обов'язки, строки виконання, форми і методи роботи тощо. Структура розпорядчої частини залежить від обсягу і змісту наказу. В останньому пункті розпорядчої частини зазначають осіб, яким доручено здійснювати контроль за виконанням наказу.

103. Розпорядження.

Розпорядження— це документ, який видається посадо­вими особами, державними органами, установами, під­приємствами в межах їх компетенції й має обов’язкову юридичну силу щодо громадян (працівників) та під­леглих установ, яким адресовано розпорядження.

Розпорядження складають, як правило, підзаконні акти двох типів:

— загального характеру— тривалої дії (видають­ся Президентом, Кабінетом Міністрів та іншими
органами виконавчої влади для виконання указів Президента, законів і рішень Верховної Ради);

— окремого характеру— стосуються конкретного вузь­кого питання (видаються, як правило, в установах та на підприємствах їх керівниками та заступника­ми для вирішення оперативних завдань).

Розпорядження мають однаковий із наказами правовий статус, але замість слова «Наказую» вживаються слова«Вимагаю», «Доручаю», «Пропоную», «Забезпечити» тощо.

Розпорядження складаються з таких реквізитів:

1. Повна назва установи.

2. Назва документа.

3. Номер.

4. Дата видання.

5. Місце видання.

6. Назва (про що розпорядження).

7. Текст (констатуюча та розпорядча частини).

8. Додатки (при необхідності).

9. Посада, підпис, ініціали, прізвище особи, яка під­писала розпорядження.

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ № 12
03.05.2009 р. м. Суми

Про вдосконалення системи мовної підгоовки студентів та співробітників.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 198 від 8 вересня 1997 року «Про затвердження конкрет­них заходів щодо всебічного розвитку й функціонування української мови», наказу № 44 від 22.09.1997 р. Міністерства аграрної політики України «Про впровадження комплексних заходів щодо всебічного розвитку й функціонування української мови», розпорядження № 32 від 29 квітня 2002 р. управління освіти Сумської облдержадміністрації з метою подальшого всебічного впровадження української мови:

Створити робочу групу з перевірки якості діловодства на кафедрах і підрозділах університету (додаток № 1).

До 12 травня 2009 р. розробити систему заходів з поліп­шення якості мовної підготовки студентів.

Створити при видавничому центрі навчально-консульта­ційний пункт з української мови.

Організувати курси української мови для викладачів і співробітників університету з урахуванням рівня володіння українською мовою.

Деканатам факультетів подати пропозиції, а бібліотеці університету підготувати заявку на придбання україномов­ної навчально-науково-методичної літератури на 2008-2009 навчальний рік.

Деканам факультетів та завідувачам кафедрами активі­зувати роботу зі створення навчальних посібників та мето­дичних розробок українською мовою.

Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на проректора з навчальної роботи Лаврова М.К.

Ректор (підпис) С.В.Цесарський

104. Довідка.

Довідка — це документ інформаційного характеру, що підтверджує факти з життя й діяльності окремих громадян і різні обставини діяльності установ, організацій, підприємств. Довідки можуть бути особисті й службові. Особисті довідки підтверджують той чи інший юридичний факт. Оскільки текст довідки особистого характеру типовий, то слід використовувати бланки установи чи підприємства, на яких від руки заповнюються тільки індивідуальні реквізити (кому, про що, для подання куди). Довідки службового характеру складають на запит або за вказівкою вищої організації чи службової особи. Довідка містить такі обов'язкові реквізити:

1. назву організації, що видає довідку;
2. дату видачі й номер довідки;
3. прізвище, ім'я та по-батькові особи, якій видається довідка;
4. текст довідки;
5. призначення довідки (куди подається);
6. підписи службових осіб, печатка, без якої довідка не має юридичної сили.

Київська середня школа № 25

Д о в і д к а

17.03.95 № 86

м. Київ

Коваленку Юрію Леонтійовичу в тому, що він працює вчителем фізкультури. Його посадовий оклад 120 грн. на місяць. Видано для подання до Інституту фізкультури.

Директор школи	(п і д п и с)	О. С. Самійленко
Секретар	(п і д п и с)	К. Г. Моторна

***

Жек № 601 м. Києва

105. Рапорт.

РАПОРТ

 

Прошу надати мені чергову відпустку за 2006 рік з 1 липня 2006 року з правом виїзду до м. Севастополя.

 

Доцент кафедри
юридичного документознавства
підполковник міліції (підпис) Т.Т. Марченко

20.06.2006

У діяльності органів внутрішніх справ України всі працівники на відміну від заяви складають рапорт.

Рапорт – це письмове звернення працівника до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, покращення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи поясненням особистого характеру.

Рапорт має відповідати всім вимогам щодо його оформлення, містити відповідні реквізити. Пишеться рапорт на стандартному аркуші паперу формату А4 у довільній формі з дотриманням як технічних, так і лінгвістичних вимог.

Реквізити рапорту: адресат; назва документа (рапорт); текст-прохання та його обгрунтування (докази) – для рапортів про звільнення чи переведення; посада, звання, підпис, ініціали, прізвище; дата

106. Резюме.

Резюме — це документ, в якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність і професійні успіхи та досягнення особистості, яка його складає.

Взагалі не встановлено якихось суворих вимог щодо розташування реквізитів резюме, але одним з найпоширеніших є зразок, коли подається:
1. Назва документа.
2. Прізвище, ім`я та по-батькові особи, яка складає резюме.
3. Мета складання резюме.
4. Досвід роботи.
5. Освіта.
6. Знання мов.
7. Контактний телефон.

Може бути й інший варіант розміщення реквізитів: спочатку називається посада, яку ви обіймаєте зараз, потім у зворотному хронологічному порядку перераховуються посади , які ви обіймали до цього, а в кінці зазначається освіта.

Основна вимога до такого документа — вичерпність потрібних відомостей і лаконізм викладу.

У фірмах, інституціях, агенціях, установах, зазвичай здійснюється комп`ютерне вивчення резюме, що полягає у виділенні головних (стрижневих слів): назв компаній, фірм, посад, стажу роботи, здобутої освіти. Комп`ютер “переглядає” резюме кожного із претендентів на вакантну посаду й відповідно до кількості знайдених стрижневих слів надає йому певний порядковий номер. Аби досягти успіху, під час складання резюме рекомендують дотриуватися таких правил:
1. Формулюйте свою думку зрозуміло, чітко, дохідливо.
2. Намагайтеся вжити якомога більше фахових слів, що відповідають посаді, яку ви хочете обійняти.Під час комп`ютерного вивчення дієслова не читаються, а враховуються іменники, що є назвами посад, та професійні терміни.
3. Для кожного конкретного конкурсу складайте окреме резюме.
4. Намагайтеся не вживати такі слова, як “я”, “ми”. Замість них вживайте на початку речення активні дієслова: організував, створив, керував, вивчав, обізнаний з.
5. Не надсилайте своєї фотокартки, якщо цього спеціально не передбачено.
6 Не вказуйте розмір заробітної плати й особисті відомості.
7. Для передруку резюме використовуйте якісний папір стандартного розміру (ні в якому разі не крейдяний).

Якщо ви обіймаєте не надто високу посаду, то під час складання резюме краще зосередитися на великому досвіді роботи й набутих навичках.

Пам`ятайте: із тексту резюме має вимальовуватися образ автора — досвідченого, надійного, чесного працівника.

Резюме

Іваненко Ольга Петрівна

Досвід роботи: з квітня 1999 року працюю на посаді літературного редактора тижневика “Київські Відомості”. Маю досвід: 1) редагування авторський і… Освіта: 1992—1997 — навчання на філологічному факультеті Національного… Знання мов: вільно володію англійською, французькою мовами.

Прізвище, ім’я, по батькові ________________________________________________

Посада і місце роботи, служби _____________________________________________

Число, місяць, рік і місце народження _______________________________________

Стать ____________________ 5. Національність ______________________________

Освіта ____________ 7. Науковий ступінь, вчене звання ______________________

Які має державні та відомчі нагороди і дата нагородження _____________________

Домашня адреса _________________________________________________________

Загальний стаж роботи __________________________________________________

Стаж роботи у даному колективі _____________________________________________

Характеристика із зазначенням конкретних особливих заслуг у галузі освіти та

Науки України нагородженого________________________________________________

Кандидатура ___________________________ рекомендована зборами (вченою радою,

Правлінням) колективу _____________________________________________________

(Найменування підприємства, установи, організації тощо,

__________________________________________________________________________

дата обговорення, № протоколу)

Представляється до ________________________________________________________

(Вид нагороди)

Керівник підприємства,

Установи, організації

____________

( )

Року

108. Доручення.

Особисті офіційні документи

Доручення можуть бути особистими(приватними) і офіційними (службовими). Приватні доручення можуть бути написаними від руки. Для офіційних доручень… Доручення обов’язково мають бути засвідченими нотаріально або ж підписом… Залежно від обсягу та змісту повноважень доручення можуть бути:

ДОРУЧЕННЯ

Я, Гостищев Віктор Феліксович, слюсар-інструментальник цеху № 6, дійсно доручаю Шевчукові Юрію Дмитровичу от­римати в касі Харківського заводу транспортного обладнання належну мені заробітну плату за березень 2009 р. за його паспортом, серії МК № 634535, виданим Червонозаводським РУ МУ МВС України в м.Харкові 23 червня 1998 р.

04.03.2009 (підпис) В.Ф.Гостищев

Підпис Гостищева В.Ф. засвідчую.

Начальник відділу кадрів (підпис) Л.Д.Панова

(печатка)

06.03.2009 р.

ДОРУЧЕННЯ

Видане Шевцовій Людмилі Дмитрівні, юрисконсульту фір­ми «Право» (м. Донецьк, пр. Перемоги, 12) у тому, що їй доручається представництво інтересів… Для виконання представницьких функцій їй надаються такі права: — отримувати документи, подавати заяви, вести справи в усіх судових, арбітражних й адміністративних уста­новах з усіма…

Розписка

Я, Проценко Броніслав Юрійович, доцент кафедри іс­торії середніх віків історичного факультету Київського на­ціонального університету, отримав від завідувача складом ПП «Орбіта» Бережного Петра Федоровича в тимчасове користування для членів археологічної експедиції:

металошукач ММ-234, інв. № 12 (один);

6 (шість) рюкзаків;

2 (два) намети, інв. № 4, №7.

Увесь зазначений інвентар раніше був у вжитку. Вище­названий інвентар зобов’язуюсь повернути до 20 серпня 2009 р. у належному стані.

Підстава: договір між Київським національним універси­тетом і ПП «Орбіта» від 23.12.2006 р.

16.07.2009 (підпис) Б. Ю. Проценко

Розписка

Домашня адреса: м.Полтава, вул. Лісна, 31, кв. 8. Пас­порт серія МА № 630085, виданий Карлівським РУ МУ МВД України в… 23 квітня 2009 р. (підпис) Т.О.Медвєдєва

Http://www.юрконсультация.com.ua/zrazki-procesualnih-dokumentiv.html

120. Функції процесуальних документів.

Процесуальний документ – це письмо-вий документ, складений на

Підставі кримінально-процесуального (чи цивільно-процесуального) закону уповноваженим на те

Суб'єктом у зв'язку зі здійсненням процесуального акту (виконанням

Процесуальних дій або прийняттям процесуальних рішень), в якому

Зафіксована інформація про хід і результати кримінально-процесуаль-ної

діяльності.
Результати юридичного процесу завжди закріплюються у відповідних процесуальних документах, що мають офіційний характер і встановлену законом форму. Офіційний характер процесуальних документів виражається не тільки в тому, що вони оформляються - уповноваженими на те суб'єктами, але і в тому, що природа цих документів, їх структура та реквізити закріплені в законі. Процесуальні документи виконують самі різні функції. Найбільш істотне їх значення полягає в тому, що вони виконують роль своєрідних юридичних фактів, які визначають весь рух розгляду юридичної справи з моменту його надходження у виробництво до остаточного встановлення юридичних наслідків. Наприклад, постанова Державної Думи про прийняття проекту закону в першому читанні, що дозволяє перейти до другого читання.

Функції процесуальних документів – це основні напрями їх правового

Впливу на учасників кримінального (цивільного) процесу та інших осіб. Розрізняють

Загальні, тобто притаманні кожному з процесуальних актів, та

Спеціальні (або специфічні), тобто притаманні лише тому чи іншому

процесуальному акту з врахуванням його соціально-правового призначення,

Функції.

Під соціальним стереотипом розуміється стійкий образ або уявлення про які-небудь явища або людей, властиве представникам тієї чи іншої соціальної… Головне завдання соціальних стереотипів - дати нам можливість швидко… Проблема надійності сприйняття неможлива без урахування ряду ефектів у процесі дії механізму стереотипізації. Найбільш…