До цієї групи належать порівняльний, лонгітюдний і комплексний методи. Вони забезпечують вибір форми побудови дослідження трудової діяльності людини з метою вирішення практичних завдань, а також передбачають обсяг матеріалу, який вивчається, тривалість і періодичність збирання інформації та способи аналізу даних, вибір методик і ступінь багатогранності визначених явищ, які вивчаються. Так, Б. Г. Ананьєв характеризує порівняльний метод „як загальний в організації дослідження, котрий спрямовує хід та регулює взаємодію всіх методик …” Наприклад, вивчення трудової діяльності людини з метою виявлення еволюційних та інволюційних характеристик динаміки психічного процесу, який актуалізується під час роботи. Також ілюстрацією використання порівняльного методу може бути й метод „вікових зрізів”, який використовується при вивченні проблеми формування професіонала на конкретних видах праці в різних вікових групах.
До другого методу цієї групи відноситься лонгітюдний метод − спосіб організації багаторічного дослідницького циклу. Він, наприклад, дозволяє спланувати програму дослідження розвитку суб’єкта конкретної праці з метою прогностичного вирішення кадрових питань.
Комплексний метод забезпечує планування міждисциплінарного дослідження, яке визначається спільністю об’єкта, що вивчається, і розподіленням функцій між окремими дисциплінами. Так, при вивченні функційного стану людини в трудовій діяльності збирається інформація як із психології, медицини, фізіології, так і з соціально-технічних та соціально-економічних галузей знань.
Можливе й використання всієї групи організаційних методів або їх різноманітного поєднання при плануванні дослідження людини в трудовій діяльності, наприклад, ергономічного.