Розуміння особистості та її структури.

Слово особистість вживається нами тільки стосовно людини і притому починаючи лише з відповідного етапу її розвитку. Роздвоєння особистості, але не індивіда. Особистість є спеціальне людське утворення, яке не може бути виведене із її діяльності з пристосування, як не можуть бути виведені з неї її свідомість або її людські потреби.

О. М. Леонт’єв відмічає, що індивід виражає неподільність, цілісність і особливості конкретного суб’єкта, які виникають на ранній стадії розвитку життя. Індивід як цілісність – це продукт біологічної еволюції, в ході якої відбувається не тільки процес диференціації органів і функцій, але також і їх інтеграції, їх взаємного “згладжування”. Індивід – це преш за все генетичне утворення. Але індивід є не тільки генетичним утворенням, його формування продовжується, як відомо, і в онтогенезі, прижиттєво.

Особистість же, як відмічають ряд психологів – це психологічне обличчя людини як дієздатного члена суспільства, який усвідомлює свою роль в ньому.

Психологічне обличчя складається з вроджених задатків і досвіду, які визначають своєрідність протікання психічних процесів і станів, які стали під впливом спрямованості особистості не тільки її окремими властивостями, але і загальними якостями: характером і здібностями.

Дієздатність, як найголовніша із рис особистості, обумовлюється тим, що вона проявляється і формується в процесі спрямованої діяльності особистості разом з оточуючими людьми, в постійному спілкуванні з ними.

Усвідомлення своєї ролі в суспільстві визначається участю в суспільних справах; оцінкою корисності цієї участі оточуючими і самооцінкою результатів своєї діяльності.

Таким чином, у структур особистості можна виділити три її психологічні характеристики:

- стійкість властивостей особистості;

- єдність особистості;

- активність особистості.

У структурі особистості також можна умовно виділити три основні блоки:

- спрямованість особистості (система її відношень до навколишнього світу – мотиви, потреби, інтереси, ідеали);

- можливості особистості (загальні і спеціальні здібності);

- психологічні особливості поведінки (темперамент і характер).

В структурі особистості також розрізняють три складові:

1. Внутрііндивідуальна (інтраіндивідна) підсистема – подана в будові темпераменту, характеру, здібностей людини;

2. Інтеріндивідна – подана сукупністю предметних взаємовідношень індивідів;

3. Метаіндивідна (надіндивідна) – подана “вкладами” в інших людей, які індивід вільно чи невільно здійснює засобами своєї діяльності (цей процес отримав назву персоналізації).

Особистість – об’єкт вивчення не тільки психології. Соціологія, історія, мистецтвознавство, естетика, етика, педагогіка, медицина, юридичні та інші науки з різних боків, в різних зв’язках і взаємовідношеннях також вивчають особистість. Психологія розглядає суть її психічних властивостей, станів і процесів, а також закономірності її вивчення і формування. Тому визначення особистості, яке дає психологія, тільки уточнює її більш загальне визначення для всіх наук, які її вивчають.