В психологічній і соціальній літературі ще не склалось єдиного і загальноприйнятого розуміння структури особистості. Ми будемо ґрунтуватися на концепції К. К. Платонова, яка розглянута в темі 1.2. Згідно неї в структурі особистості знаходять відображення загальні, особливі та індивідуальні (одиничні) властивості, які утворюють чотири підструктури, в основі яких лежать біологічно і соціально обумовлені якості.
До загальних властивостей відносять ідейні, політичні, моральні, правові, естетичні та інші, які утворюють основу індивідуальної свідомості особистості. До особливих відносять якості, які пов’язані з індивідуальним досвідом і професійною діяльністю. В учителя це теоретична і методична підготовленість з предмету викладання, психологічна і педагогічна грамотність, а також спеціальні професійні вміння і здібності як властивості особистості: пізнавальні, конструктивні, комунікативні, інформаційні і організаторські.
До індивідуальних слід віднести: по-перше, індивідуальні особливості психічних процесів; по-друге, особливості типу вищої нервової діяльності і темпераменту, а також деякі фізичні дані, які мають значення для роботи вчителя.
Як відомо, люди розрізняються за всіма вказаними властивостями. Різними є й вимоги, які висуває професія до особистості. Так, всім людям потрібні і увага, і воля, і пам’ять, але при цьому вчитель повинен більшою мірою володіти одними психічними якостями, лікар – іншими, вчений – ще іншими і т.д. А так як вчителями стають люди з різними психічними властивостями, то постає питання про розвиток потрібних якостей, про їх самовиховання, про пристосування психологічних особливостей вчителя до його роботи. При цьому слід враховувати, що професійно значимими є не лише спеціальні знання та вміння, але й багато інших якостей. Вчитель не може бути майстром своєї справи, якщо не має почуття патріотизму, людяності та інших спеціальних якостей сучасної людини.
Не менше значення мають і особливості психічних процесів: гнучкість, критичність та глибина розуму, емоційна чутливість і чуйність, вольові риси, здібність впливати на інших людей і т.п.
Не байдужі для вчительської справи і природні якості людини: тип її вищої нервової діяльності, особливості темпераменту і навіть зовнішній вигляд. Вся особистість людини повинна підлягати, в певній мірі, “професіоналізації”. Слід розрізняти властивості професійно значимі і власне професійні якості і властивості. До останніх відносяться ті, без яких не можуть бути реалізовані професійні функції. В структурі особистості вони розміщуються не по “горизонталі”, не в одній із підструктур, а по вертикалі, пронизуючи всю особистість. Ця класифікація дозволяє врахувати всі суттєві ознаки професіоналізму. В “верхній” підструктурі – соціальна і професійна спрямованість особистості вчителя, яка виявляється у вмінні спілкуватися з дітьми, в бажанні навчати і виховувати їх. В другій підструктурі такою визначальною якістю-властивістю є професійна і спеціальна підготовка і компетентність. В третій – комплекс психічних якостей (пізнавальних, емоційних, вольових), які утворюють власне педагогічні здібності. В четвертій – слід виділити такі професійні якості, як культура темпераменту, зрівноваженість.
До елементів професійної культури вчителя можна віднести:
- чітко виражену стійку педагогічну спрямованість інтересів і потреб;
- гармонійний розумовий, моральний і естетичний розвиток;
- педагогічну майстерність;
- доброзичливий характер, захопленість роботою;
- установку на постійне самовдосконалення;
- культуру темпераменту;
- широкий науковий і художньо-естетичний світогляд;
- здатність легко і природно входити в творчий стан, вміти актуалізувати свої емоційні, інтелектуальні і вольові процеси.
Розвивається особистість вчителя тільки в творчій діяльності. Творчість вчителя охоплює всі сторони його діяльності – побудову уроку, лекції, бесіди, роботу над організацією колективу учнів у відповідності з їх віковими та індивідуальними особливостями, проектування навчального процесу і особистості учнів, яка формується в цьому процесі, вироблення стратегії і тактики всієї педагогічної діяльності.
У вчителя, який творчо працює, діти точно знають завдання кожного уроку і прагнуть до їх виконання, отримують не лише ті знання, які можуть знайти в підручнику, але і багато інших додаткових відомостей, які пов’язані з їх життям і які пояснюють те, з чим вони стикаються в дійсності. Їм цікаво вчитися, вони вміють працювати самостійно, отримують насолоду від розумової діяльності. Так творчість породжує творчість – вчитель ростить в душах дітей насіння активного ставлення до життя.
Тому передача творчого досвіду може бути здійснена лише в процесі творчої діяльності вчителя. Види такої діяльності різноманітні. Це, наприклад, постановка проблем перед учнями, послідовне логічне розгортання вирішення проблеми, заперечення неправильної логіки з підказкою і без неї, стимулювання дискусій, організація не складних навчальних досліджень. Очевидно, що виділення конкретних проблем, в залежності від цілей і умов навчання, керівництво з їх вирішення, розробка системи індивідуальних впливів для розвитку в учнів творчих здібностей – все це залишається за вчителем і ніякі рекомендації не допоможуть передбачити кожен його крок.