Система – це безліч елементів, які знаходяться у відносинах і зв’язках один з одним та утворюють певну цілісність, єдність. Як відомо, системою навчання встановлюється послідовність вивчення навчального матеріалу, визначається напрям, у якому відбувається формування в учнів знань, навичок та вмінь.
Під системами трудового навчання розуміють різноманітні варіанти планування та організації процесу засвоєння трудових знань, формування вмінь і навичок. Від того, якою мірою структура навчального процесу, засоби формування вмінь та навичок, засвоєння знань, методи викладання та учіння відповідають висунутим умовам та завданням, віковим особливостям учнів, рівню їх розвитку, залежать кінцеві результати трудової підготовки. Правильний вибір системи трудового навчання із врахуванням характеру педагогічних ситуацій дозволить вчителю досягти найбільшого ефекту в своїй діяльності. Саме для цього і є необхідним знання суті найрозповсюдженіших систем трудового навчання та їх педагогічних можливостей.
У дидактиці немає чіткої класифікації та опису систем трудового навчання. У трудовому навчанні використовуються як системи загальноосвітньої підготовки, так і системи виробничого навчання. Системи трудового навчання, згідно яких організація і планування процесу навчання орієнтовані на трудові вміння та навички, були запозичені школою з дидактики професійного навчання, а точніше, його складової частини – виробничого навчання. Системи виробничого навчання – це принципи розчленування змісту виробничого навчання, порядок можливого групування його частин та послідовності оволодіння ними. Головне у системі виробничого навчання – це забезпечення єдності наступних компонентів: змісту теоретичного і виробничого навчання; навчально-матеріальної бази та умов навчання; діяльності майстра; діяльності учня. Будь-яка система виробничого навчання повинна мати зміст, визначену структуру, зв’язок між структурними елементами, який обумовлює її цілісність.
Методичною основою розробки системи трудового і виробничого навчання є діяльність людини, її праця, предмет праці та засоби праці.
Шляхом аналізу зміст трудового і виробничого навчання поділяється на ряд компонентів (елементів), розміщують їх послідовно, встановлюють між ними взаємозв’язок і на основі цього обґрунтовується система навичок та вмінь. Послідовно аналізуючи кожний компонент трудової діяльності, можна виділити комплекси навичок і вмінь, загальних та постійних за своїм призначенням і характером.
Слід зазначити, що трудові процеси за своїм змістом не є однорідними у різних галузях промисловості. Є трудові процеси, основні частини котрих можуть бути виділені як самостійні частини навчально-виховного процесу (обробка матеріалів на верстатах); є трудові процеси, котрі не можуть бути виділені як самостійна частина навчально-виховного процесу (праця на хімічному устаткуванні). Тому структура трудових функцій працівника буде різною, і вона вимагає використання різноманітних систем виробничого навчання. Але, між тим, деякі вчителі і майстри вважають, що система виробничого навчання встановилась доволі давно і до того ж остаточно. Всі спроби критикувати найрозповсюдженішу операційно-комплексну систему виробничого навчання відкидаються ними без обговорення.
Аналіз багатьох навчальних програм для профтехучилищ, технікумів, загальноосвітніх шкіл, індивідуального, групового та курсового навчання різним професіям дозволяє зробити висновок, що на структуру навчальної програми та на організацію процесу трудового і виробничого навчання впливають головним чином способи здійснення виробничих процесів (ручні, машинно-ручні, апаратурні, механізовані або автоматизовані), тобто за кінцевим рахунком співвідношення між фізичною та інтелектуальною діяльністю працюючого. Тому не можна погодитись, щоб всі програми виробничого навчання за всіма професіями незалежно від характеру виробництва, організації та змісту технологічного процесу і форми участі працюючих у його здійсненні будувались на одній лише операційно-комплексній системі. Структура програми і організація процесу виробничого навчання повинні диференціюватись стосовно певних галузей виробництва та групам професій. Спільними повинні бути основні педагогічні принципи, але не прийоми організації виробничого навчання.