А. Моральне виховання — виховна діяльність школи, сім'ї з формування в учнів моральної свідомості, розвитку морального почуття, навичок, умінь, відповідної поведінки.
Моральне виховання розпочинається в сім'ї, продовжуючись у процесі соціалізації особистості. Його основу складають загальнолюдські та національні цінності, моральні норми, які є регуляторами взаємовідносин у суспільстві. Серед таких норм — гуманізм і демократизм, що відображаються в ідеалі вільної людини з високорозвиненим почуттям власної гідності, поваги до гідності іншої людини. Моральне виховання передбачає формування в дітей почуття любові до батьків, вітчизни, правдивості, справедливості, чесності, скромності, милосердя, готовності захищати слабших, шляхетного ставлення до жінки, благородства, інших чеснот.
Дотримання моральних норм співжиття потребує самоорганізації, самодисциплінованості особистості. Шкільна дисципліна — це дотримання учнями правил поведінки в школі та за її межами, чітке й організоване виконання ними своїх обов'язків, дотримання традицій тощо. Свідома дисципліна виявляється в суворому, неухильному виконанні суспільних принципів і норм поведінки, ґрунтується на почутті обов'язку та відповідальності, чому сприяють заняття з трудового навчання.
Система оцінних параметрів стану морального виховання учнів у процесі викладання навчального предмету така:
· знання сутності моралі як філософської та соціальної категорії, форм громадянської свідомості, видів соціальних відношень;
· знання мети та завдань морального виховання учнівської молоді в сучасних умовах державотворення незалежної України, переходу на нові економічні форми господарювання;
· виявлення та реалізація потенційних можливостей навчального матеріалу щодо формування моральних рис особистості, моральних переконань, моральних навичок поведінки;
· реалізація у процесі морального виховання учнів на уроці принципів зв'язку з життям, цілеспрямованості, трудової та соціальної значущості навчально-пізнавальної діяльності учнів, виховання особистості в колективі і через колектив;
· урахування у процесі морального виховання учнів на уроці їх вікових та індивідуальних особливостей, рівня вихованості;
· формування свідомої дисципліни та соціальної активності учнів як складової моральної вихованості
Б. Естетичне виховання учнів у процесі навчання.
Гармонійний, всебічний розвиток особистості неможливий без її естетичної вихованості. Естетичне виховання – педагогічна діяльність, спрямована на формування цілісного сприйняття і правильного розуміння прекрасного у мистецтві та дійсності; здатність до творчого самовиявлення притаманна людині.
У більш широкому плані сутність естетичного виховання полягає у формуванні в учнів здібностей повноцінного сприйняття та правильного розуміння прекрасного в мистецтві та житті, засвоєнні естетичних понять, виробленні смаків та ідеалів, у розвитку творчих задатків і талантів у галузі мистецтва. Однак ця здатність вимагає свідомого, цілеспрямованого, планомірного та систематичного розвитку, і значною мірою цьому сприяє трудове навчання.
Основою, на якій здійснюється естетичне виховання, є певний рівень художньо-естетичної культури особистості, її здатності до естетичного освоєння дійсності. Цей рівень виявляється як у розвитку всіх компонентів естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань, оцінок, смаків, потреб та ідеалів), так і в розвитку умінь і навичок активної перетворювальної діяльності у мистецтві, праці, побуті, людських взаєминах. Формування у школярів певної системи художніх уявлень, поглядів, які зможуть допомогти їм виробити в собі дійові критерії естетичних цінностей, готовність та уміння вносити елементи прекрасного в своє життя, починається із сприймання оточуючого.
Завданням естетичного виховання є не лише розширення художнього сприймання, списку прочитаних книг, почутих музичних творів, а й організація людських почуттів, духовного росту особистості, регуляція і корекція поведінки.
Естетичне виховання проникає в усі сфери дитячого життя, воно забезпечується всіма ланками виховання і використовує багатство і різноманітність його засобів. Усе це дає право вважати головним принципом естетичного виховання принцип всезагальності естетичного виховання і художньої освіти.
Методологічною основою і важливим принципом естетичного виховання на сучасному етапі є ідея комплексного підходу, який в реалізації системи естетичного виховання має подвійне значення. По-перше, система естетичного виховання має будуватися так, щоб різні види мистецтва постійно взаємодіяли між собою в процесі впливу на дитину, тобто організовується необхідність тісної взаємодії мистецтва на основі міжпредметних зв’язків. По-друге, естетичне виховання як виховання засобами мистецтва, так і засобами дійсності повинно стати органічною частиною будь-якого виду виховання.
Система естетичного виховання будується з урахуванням принципу творчої самодіяльності учнів. Це виявляється у здатності школярів переносити вироблені творчі навички на виконання будь-якої справи і особливо при реалізації творчих проектів на уроках трудового навчання.
Нові завдання в галузі виховання у загальноосвітній школі суверенної України докорінним чином змінили і установки в естетичному вихованні. Від завдань бачити, відчувати, розуміти прекрасне вони перетворились на більш складні і пов'язані зі здатністю творити його у навколишній дійсності, праці, мистецтві, у повсякденному житті. Ця здатність є важливою ознакою нашого часу і забезпечується завдяки реалізації принципу естезації усього дитячого життя. Ці принципи забезпечують реалізацію системи естетичного виховання і сприяють формуванню естетичної культури підростаючого покоління.
Одним з основних завдань шкоди на сучасному розвитку естетичного виховання є створення його системи. Під системою розуміється живий, цілеспрямований, організований і контрольований процес художньо-естетичної освіти, розвитку, виховання дітей, побудований на основі сукупності методологічних принципів, психолого-педагогічного обґрунтування методичних документів, які забезпечують здійснення у нерозривному зв’язку з естетичним вихованням особистості, її моральний і трудовий розвиток.
Однією з провідних підсистем естетичного виховання е навчально-виховний процес школи. Предмети природничо-математичного, гуманітарного та естетичного циклів, а особливо трудове навчання вносять у цю підсистему свій вклад і одночасно тісно пов’язані між собою як її елементи. Керівну роль у забезпеченні педагогічної цілеспрямованості цього процесу відіграє учитель.
Зміст естетичного виховання учнів на уроках та шляхи його реалізації полягають у:
· впливі естетичного виховання на розвиток особистості учня (формуванні естетичних потреб у галузі мистецтва, прагненні до опанування художніх цінностей суспільства);
· розвитку в учнів у процесі естетичного виховання художнього сприйняття, уміння бачити прекрасне не лише в літературі, образотворчому мистецтві, у музиці, а й у природі та житті, продуктах трудової діяльності людини;
· формуванні в учнів високих художніх смаків, пов'язаних зі сприйняттям і переживанням прекрасного; навчанні учнів умінню відчувати красу та гармонію мистецького твору, виявляти естетичну вимогливість до культури поведінки оточуючих і власної;
· залученні учнів до художньої творчості, розвитку їх здібностей і таланту до музики, літератури, образотворчого мистецтва, художньої праці;
· спрямуванні естетичного виховання на розкриття ідейної сторони мистецтва, формуванні в них ідейної переконаності та моралі.
Розглядаючи естетичне виховання учнів у процесі трудового навчання, як його органічну складову і в той же час як відносно самостійну, його можна вважати об'єктом переважного спостереження й аналізу.
Система оцінних параметрів стану естетичного виховання учнів на уроці трудового навчання така:
· розкриття краси та благородства людських взаємовідносин (доброта, чуйність, увага, турбота, запобігливість), основою яких є справедливість;
· формування культури естетичного сприйняття на основі людських емоцій, тобто здатності відчувати серцем внутрішній світ іншої людини;
· розкриття краси природи, оточуючого світу; формування творчої взаємодії з природою, бережливого ставлення до природних багатств країни;
· розкриття краси продуктивної праці, її результатів, моральної насолоди й задоволення від виконаного громадянського обов'язку;
· розвиток художніх смаків учнів, формування вмінь насолоджуватися шедеврами мистецтва, набуття художньої освіти;
· розкриття краси мови, емоційних відтінків слова як засобу спілкування людей;
· прищеплення любові до книги, поезії як форми вираження духовного багатства, формування потреб у читанні;
· сприяння пізнанню краси любові як найбільш чистого й потаємного людського почуття;
· використання музики як засобу естетичного виховання учнів, що формує найтонші почуття сприймання та переживань;
· формування творчої наснаги, в якій людина знаходить велике щастя;
· душевне, емоційне викладання навчального предмета з метою максимального впливу на емоційну сферу учнів.
В. Екологічне виховання учнів у процесі навчання.
Екологічне виховання — систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток у людини культури взаємодії з природою.
Завдання екологічного виховання полягає в нагромадженні, систематизації, використанні екологічних знань, вихованні любові до природи, бажання берегти і примножувати її, у формуванні вмінь і навичок діяльності в природі. Зміст його полягає в усвідомленні того, що світ природи є середовищем існування людини, тому вона має бути зацікавлена в збереженні його цілісності, чистоти, гармонії. Екологічне виховання неможливе без уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки щодо стану природи, виробляти способи розумної взаємодії з нею. Ці уміння учні набувають на уроках та в позаурочній діяльності. Водночас естетична краса природи сприяє формуванню почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності, запобігання нанесенню збитків природі. Екологічну свідомість як моральну категорію потрібно виховувати у дітей з раннього дитинства.
Екологічне виховання школярів проводиться через: залучення їх до захисту та охорони довкілля, організація екскурсій в заповідники, підприємства, обговорення фільмів, телепередач, літературних творів з екологічних питань
Мета екологічної освіти та виховання - формування екологічної культури особистості як форми регуляції взаємодії людини з природою. При цьому основними її складовими є:
· всебічні глибокі знання учнів про навколишнє середовище;
· наявність в учнів світоглядних ціннісних орієнтацій щодо ставлення до природи;
· екологічний стиль мислення й відповідальне ставлення до природи та свого здоров'я;
· набуття умінь і досвіду вирішення екологічних проблем місцевого та локального рівнів;
· безпосередня участь учнів у природоохоронній діяльності;
· сформованість передбачення можливих негативних наслідків природоперетворювальної діяльності людини.
Практична реалізація завдань і мети екологічної освіти в сучасній школі будується на засадах: комплексного розкриття проблем охорони природи; взаємозв'язку теоретичних знань з практичною діяльністю учнів у цій сфері; включення екологічних аспектів у структуру предметних, спеціальних узагальнюючих тем та інтегрованих курсів, які розкривають взаємодію суспільства і природи; поєднання аудиторних занять з безпосереднім спілкуванням з природою (екскурсії, трудові екологічні практикуми, польові табори тощо); використання проблемних методів навчання (рольові ігри, екологічні клуби та ін.); поєднання класної, позакласної і позашкільної природоохоронної роботи. У трудовому навчанні в цьому плані вивчається спеціальний розділ „Охорона довкілля” у 9 класі, що забезпечує формування в учнів екологічних знань, умінь, навичок та якостей особистості.
Г. Економічне виховання учнів у процесі навчання.
В умовах державотворення незалежної України, переходу на ринковий шлях розвитку економіки особливої ваги набувають зміст і засоби економічної освіти та виховання молоді. В організації роботи зі здійснення економічної освіти та виховання учнів важливу роль відіграє рівень економічної компетентності керівників і вчителів загальноосвітніх навчальних закладів, особливо трудового навчання.
Мета формування економічної свідомості – перетворення суспільно-громадських інтересів і потреб в особистісно значущі мотиви діяльності та поведінки кожної людини.
Економічне виховання – організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури учнів. Важливим компонентом економічної культури є економічна свідомість - знання основних законів розвитку ринкової економіки, підвищення ефективності виробництва, перебудови його структури, вдосконалення виробничих відносин, системи управління та методів господарювання. У трудовому навчанні цьому сприяють відповідні теми з оцінювання об’єктів та процесів діяльності, а особливо при вивченні розділу „Основи економічного аналізу господарської діяльності” у 9 класі.
Економічна свідомість забезпечує розуміння економічного життя суспільства, перетворення кожного працівника на активного, творчого учасника виробничого процесу. В умовах економічних реформ формування економічної свідомості підростаючого покоління стає загальним і обов'язковим. Складником економічної свідомості є економічне мислення – здатність до осмислення явищ економічного життя з урахуванням досягнень науки і техніки. Воно сприяє творчому розв'язанню особистістю економічних проблем, конкретних трудових завдань в процесі трудового навчання.
Економічному життю людини властиві також соціальні почуття колективізму, господаря, відповідальності, обов'язку та дисципліни.
Економічна культура передбачає і формування у школярів певних моральних та ділових якостей, необхідних для їх майбутньої трудової діяльності: суспільної активності, підприємливості, ініціативності, господарського, бережливого ставлення до суспільного добра, раціоналізаторських здібностей, відповідальності, прагнення до рентабельності, оновлення технологічних процесів і обладнання, продуктивності праці, високої якості продукції, особистого успіху й добробуту.
Особлива актуальність економічного виховання визначається тим, що кожна людина стикається з проблемами економіки і в своїй професійній діяльності, і в особистому житті. Школяр як майбутній працівник має оволодіти такими економічними навичками: планування і організації своєї праці; виконання професійних обов'язків, трудових завдань згідно зі встановленими економічними та іншими нормативами; оцінки результатів своєї праці за відповідними критеріями; пошуку шляхів підвищення ефективності своєї праці; вдосконалення виробництва в галузі своєї професійної діяльності. Це значною мірою реалізується в трудовому навчанні.
Економічна діяльність у сфері особистого життя передбачає: планування та організацію особистого бюджету, доходів і витрат сім'ї; економічно обґрунтовану оцінку товарів, які купують для особистого користування, їх раціональне використання; розумне ставлення до свого здоров'я, режиму і способу життя, використання вільного часу та ін. Окрім того, кожен громадянин як морально вихована людина повинен: бережливо і по-господарському ставитися до природи, активно протидіяти негативним явищам у цій галузі діяльності людини; дбайливо ставитися до народного надбання; активно вивчати і осмислювати економічну політику нашої держави.
На допомогу керівникам загальноосвітніх навчальних закладів пропонується система оцінних параметрів стану економічного виховання учнів у процесі навчання:
· знання вчителями основних економічних понять, категорій, законів і закономірностей;
· володіння методами економічного виховання учнів у процесі навчання;
· розкриття засобом змісту навчального предмета особливостей ринкової економіки на сучасному етапі державотворення України;
· зміст і методи виховання в учнів економічного мислення, інтересу до економічних знань;
· здійснення економічного виховання в інтеграції з трудовим, моральним і фізичним вихованням;
· забезпечення засвоєння учнями таких економічних і трудових категорій, як «розподіл і кооперація праці», «планування», «нормування праці», «облік», «контроль», «матеріальне й моральне стимулювання», «тендер» та ін.;
· виховання бережливого ставлення до матеріальних і духовних цінностей, вироблених людством; до шкільного майна, одягу, підручників та інших приладів навчання;
· виховання учнів у дусі раціонального використання людських ресурсів (фізичних, духовних та емоційних сил);
· навчання учнів у дусі економії часу, правильного його розподілу на навчальні заняття, позакласну діяльність за інтересами, спорт і дозвілля.
Д. Патріотичне виховання учнів у процесі навчання.
Патріотичне виховання школярів в сучасних умовах – це, насамперед, становлення національної свідомості, належності до рідної землі, народу.
Патріотичне виховання – це формування патріотичних почуттів, готовності до трудового та героїчного подвигу в ім’я процвітання української держави. Воно покликане формувати громадянина-патріота.
Національне виховання може здійснюватися як безпосередньо на уроках трудового навчання, так і в позакласній роботі: етнографічні гуртки, в яких здійснюється збереження і відродження українських ремесел, в яких створюються умови з метою реалізації творчої діяльності з врахуванням національних традицій; виховні заходи: «З бабусиної книги», «Я візьму той рушник…..», «Український рушник у народних звичаях та традиціях» тощо.
Активна участь учнів у відродженні і вивченні народних ремесел і духовних надбань українського народу сприяє формуванню в них національної самосвідомості, гуманності, людської гідності.
Е. Фізичне виховання учнів у процесі навчання.
Фізичне виховання — система заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я людини, загартування її організму, розвиток фізичних можливостей, рухових навичок і вмінь. Його завданням є створення оптимальних умов для забезпечення оптимального фізичного розвитку особистості, збереження її здоров'я, отримання знань про особливості організму, фізіологічні процеси в ньому, набуття санітарно-гігієнічних умінь та навичок догляду за власним тілом, підтримання і розвиток його потенційних можливостей.
Складовою змісту фізичного виховання є формування в учнів санітарно-гігієнічних навичок організації праці та розумного відпочинку, правильного чергування розумових занять із фізичними вправами та різноманітною фізичною діяльністю. Зміст фізичного виховання учнів передбачає обов'язковий розвиток у них рухових умінь і навичок, чому сприяють значною мірою уроки трудового навчання.
Система оцінних параметрів стану фізичного виховання учнів на уроці:
· формування в учнів цільової установки на фізичне вдосконалення та зміцнення здоров'я;
· забезпечення оптимального навчального навантаження учнів протягом уроку з урахуванням динаміки їхньої працездатності, вікових та індивідуальних особливостей;
· зміна видів навчально-пізнавальної діяльності учнів, короткочасні відпочинки (фізкультхвилинка, музпауза та ін.);
· вироблення правильної статичної та динамічної постави учнів на уроці;
· диференціація та індивідуалізація навчання учнів на уроці з урахуванням стану їх здоров'я, темпу й ритму праці, рівня інтелектуального та фізичного розвитку;
· забезпечення відповідних санітарно-гігієнічних умов праці на уроці;
· санітарно-гігієнічне виховання учнів на уроці засобами змісту навчальних предметів.