Розвиток педагогічної науки не можна здійснити інакше, як через оволодіння нововведеннями, через інноваційний процес. Щоб ефективно керувати цим процесом, його необхідно осмислити і зрозуміти, а потім пізнати, що вимагає вивчення його структури. Будь-який процес є не що інакше як складне динамічне утворення – система, яка є поліструктурною, а тому й сам інноваційний процес (як будь-яка система) також є поліструктурним. Основними структурними компонентами інноваційного процесу в педагогіці є: діяльнісний компонент (мотиви – мета – завдання – принципи – компоненти – зміст і етапи – педагогічні технології (форми і методи) – умови реалізації – результат); суб’єктивний компонент, який враховує функціональне і рольове співвідношення всіх учасників процесу; компонент рівневої структури (індивідуальний, груповий, регіональний, державний, міждержавний рівні); компонент змістової структури; структура життєдіяльності циклу (виникнення – зростання – зрілість – оволодіння – дифузія – насичення – рутинізація – криза – фініш); управлінська структура (планування – організація – керівництво – контроль); організаційні компоненти (етапи: діагностичний – прогностичний – власне організаційний – практичний – узагальнюючий – впроваджувальний).
Інноваційні процеси в освіті виникали в різні історичні періоди і визначали її розвиток. Термінологічний аналіз інноваційної діяльності учителя доводить, що поняття «інноваційні процеси», «інноватика» з'явились у педагогічній науці відносно недавно. їх поява обумовлена розширенням міжнародної співпраці в освітній галузі. Оскільки вітчизняні педагогічні поняття нееквівалентні реально існуючим педагогічним явищам, то з'являються нові поняття, наприклад «інноватика».
Аналіз теоретичних праць, які були ще до появи терміну «інновація», доводить, що в мові вітчизняної педагогічної теорії і практики використовувались інші терміни. До їх числа можна віднести достатньо розкриті такі поняття, як: «впровадження досягнень педагогічної науки в практику», «використання педагогічного відкриття в практику», «оновлення педагогічної діяльності», «перетворення педагогічного досвіду», «перебудова традиційних систем освіти», «педагогічна майстерність», «творчість учителя» тощо.
У науково-педагогічній літературі “новизна”, “новація”, “нововведення” розглядається власне як засіб (новий зміст, підходи, метод, методика, програма, технологія і т.п.), а “інновація” – як процес оволодіння цим новим засобом. Під інноваційним підходом і процесом розуміють комплексно-системну діяльність зі створення, розробки, оволодіння, використанням і поширенням новацій, новизни. Новизна будь-якого засобу відносна як в особистісному, так і у часовому (історичному) плані. Новизна завжди носить конкретно-історичний характер.
Розглянемо детальніше основні поняття проблеми, що розглядається.
Інновації – новостворені (застосовані) чи вдосконалені технології, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного або іншого характеру, які істотно змінюють обсяги, якість соціальної сфери.
Освітні інновації – новостворені чи вдосконалені технології навчання, виховання, управління, що істотно змінюють структуру і якість освітнього процесу. Педагогічні інновації є новаторським педагогічним досвідом, який формується автором або групою авторів і є об'єктом права інтелектуальної власності.
Педагогічні інновації – процес становлення чи вдосконалення теорії і практики освіти, який оптимізує досягнення її мети; результат процесу впровадження нового в педагогічну теорію і практику, що оптимізує досягнення освітньої мети.
У широкому розумінні освітні інновації – є вперше створені, вдосконалені або застосовані освітні, дидактичні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, що істотно поліпшують результати освітньої діяльності.
Поняття "технологія" виникло в зв'язку з технічним прогресом і в перекладі з грецької techne – мистецтво, ремесло, logos – вчення, поняття є сукупність знань про способи і засоби обробки матеріалів.
Поняття "педагогічна технологія" одержало в останні роки понад 300 формулювань в залежності від того, як автори уявляють структуру і складові освітнього технологічного процесу.
Тому у визначенні поняття "педагогічна (освітня) технологія" панує повний різнобій. За характеристикою японського вченого-педагога Т.Сакамото, педагогічна технологія – це впровадження в педагогіку системного способу мислення, який можна по-іншому назвати "систематизацією освіти", або "систематизацією класного навчання".
На думку американських вчених педагогічна технологія – це "не просто дослідження в сфері використання технічних засобів навчання, або комп'ютерів, це дослідження з метою виявлення принципів і розробки прийомів оптимізації освітнього процесу шляхом аналізу факторів, які підвищують освітню ефективність шляхом конструювання і застосування. прийомів і матеріалів, а також за допомогою оцінки використання методів". Гостро стоїть проблема уніфікації технології навчання. В разі розробки уніфікованої технології і впровадження її в навчальний процес повстає проблема функцій учителя: або його роль замінить навчаючий пристрій, або його роль буде консультативно-організаційною.
Н. Мітчел, Р. Томас, А. Ламсдейн, К. Річмонд пропонували багатоаспектний підхід при розгляді технології навчання, згідно з яким технологія – це спосіб організації, образ мислення, врешті - це система забезпечення та відтворення позитивних наслідків педагогічної діяльності.
Розглядаючи поняття "педагогічна технологія" та її варіативні словосполучення, Г.Селевко, посилаючись на інформаційні джерела, приводить декілька їх визначень. Серед найпоширеніших зустрічаються такі, які наведено в таблиці 3.4.1.
Таблиця 3.4.1.
Порівняльна характеристика визначень «педагогічна технологія»
| В. Беспалько | Педагогічна технологія - сукупність психолого-педагогічних установок, які визначають спеціальний набір і компонування форм, методів, способів, прийомів навчання, допоміжних засобів; вона являє собою організаційно - методичний інструментарій педагогічного процесу. |
| І. Волков | Педагогічна технологія - це описання процесу досягнення запланованих результатів навчання. |
| В. Шепель | Технологія - це мистецтво, майстерність, уміння, сукупність методів обробки, зміни стану. |
| М. Чошанов | Технологія навчання - це складова процесуальної частини дидактичної системи. |
| В. Монахов | Педагогічна технологія - це продумана в усіх деталях модель спільної педагогічної діяльності з проектування, організації й реалізації навчального процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для учнів і вчителя. |
| М. Кларін | Педагогічна технологія означає системну сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних засобів, які використовуються для досягнення педагогічних цілей. |
У 1986 році ЮНЕСКО опублікувало офіційне визначення поняття "педагогічна технологія". Воно визначалось як систематичний метод планування, застосування й оцінювання всього процесу навчання й засвоєння знань шляхом врахування людських і технічних ресурсів та взаємодії між ними для досягнення ефективнішої форми освіти.
Значне розходження в поглядах на нове педагогічне явище багато в чому пояснюється його складністю та недостатньою вивченістю, значною відмінністю вихідних позицій у різних дослідників. Але майже всіх їх об'єднує визнання специфіки педагогічної технології, яка полягає в тому, що в ній планується та здійснюється такий навчальний процес, який повинен гарантувати досягнення поставленої мети. Педагогічна технологія передбачає формування мети через результати навчання, які проявляються в діях учнів, надійно ними усвідомлюються, приймаються, визначаються та перевіряються.
У процесі цього дослідження використовується визначення поняття технологія навчання, що наведені у педагогічному словнику С. Гончаренком: це системний метод створення, застосування й визначення всього процесу навчання й засвоєння знань із урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, який ставить своїм завданням оптимізацію освіти.
З іншого боку, автор вказує, що технологію навчання також часто трактують як галузь застосування системи наукових принципів до програмування процесу навчання й використання їх у навчальній практиці з орієнтацією на детальні цілі навчання, які допускають їх оцінювання. Це галузь орієнтована у більшій мірі на учня, а не на предмет вивчення, на перевірку виробленої практики (методів і техніки навчання) в ході емпіричного аналізу й широкого використання аудіовізуальних засобів у навчанні, визначає практику в тісному зв'язку з теорією навчання.
Досліджуючи сутність та характерні ознаки освітніх технологій, слід відзначити їх тісний взаємозв'язок з іншими, близькими до них поняттями "методика", "система", "досвід роботи". В табл. 3.4.2. наведена порівняльна характеристика понять "методика", "система", "досвід роботи", що є суміжними із поняттям "технологія".
Таблиця 3.4.2.