Разом з підготовкою великий вплив на якість уроку дає організаційна сторона його проведення, правильністю дій учителя на уроці.
Початковим етапом уроку є його організаційна частина (присутність учнів, розподілення їх за робочими місцями, продуманий порядок видачі інструкцій − розносять чергові чи бригадири, можна заздалегідь роздати інструкції, заготовки, наочність). Учитель слідкує за зовнішнім виглядом, перевіряє охайність одягу, наявність робочої форми. На робочих місцях не повинно бути нічого зайвого. Важливим моментом є зустріч вчителя учнями, який входить в клас строго за дзвінком.
Включення учнів в роботу починається з повідомлення теми уроку і навчальної мети. Урок може мати декілька цілей, кожна з яких повідомляється перед певним етапом. Вчитель проводить певні заходи для того, щоб кожен учень засвоїв для себе зміст і мету цього уроку, чітко і ясно уявляв, що він буде робити та яких результатів він повинен досягти.
З усіх розділів і тем трудового навчання треба досягати того, щоб засвоєння знань і вмінь відбувалося на уроці. Однією з умов хорошого уроку є організаційна чіткість, яка досягається при єдності дидактики і логіки.
Оптимальні витрати часу і зусиль учнів перевіряються відповідністю їх діючим шкільними санітарно-гігієнічним нормативам. Оптимальним рахують процес навчання, який відповідає одночасно наступним критеріям:
а) зміст, структура та логіка функціонування процесу навчання забезпечують ефективне та якісне вирішення завдань освіти, виховання та загального розвитку школярів у відповідності з вимогами навчальних програм на рівні максимальних навчальних можливостей кожного школяра (але не нижче ніж на „задовільно”);
б) поставлені цілі досягаються без перевищення витрат часу, відведеного діючим навчальним планом для занять у певному класі, а також без перевищення максимальних норм часу, встановлених шкільною гігієною для домашніх занять учнів та вчителя.
Вибір оптимального варіанту уроку передбачає низку пов’язаних між собою дій вчителя, а саме:
- комплексне планування найважливіших завдань навчання, виховання, розвитку та професійної орієнтації;
- конкретизацію завдань навчання на основі вивчення реальних навчальних можливостей школярів та умов для навчання;
- виділення головного, суттєвого у змісті навчання, прагненні забезпечити його засвоєння учнями; вибір оптимальної логічної послідовності вивчення матеріалу теми;
- вибір оптимальної структури уроку;
- вибір найраціональніших методів та засобів викладання, стимулювання та контролю; внесення необхідних корективів щодо їх використання на уроці;
- вибір найраціональнішого поєднання фронтальних, групових та індивідуальних форм навчання з метою його диференціації;
- вибір найраціональнішого темпу навчання, застосування спеціальних прийомів економії часу в школі та вдома;
- створення сприятливих умов для навчання;
- виявлення відповідності результатів реальним можливостям учнів та нормативам витрат часу учнів та вчителів.
Оптимізація методів навчання орієнтує вчителя на їх свідомий та обґрунтований вибір із врахуванням:
а) завдань уроку (навчання, виховання, розвитку, професійної орієнтації);
б) змісту уроку;
в) ступеню складності матеріалу;
г) рівня підготовленості класу, характеристики класу на основі висновків педагогічного консиліуму;
д) порівняльної характеристики можливостей, сильних та слабких сторін різних методів навчання;
е) особливостей, сильних якостей особистості самого вчителя;
ж) можливостей навчальних кабінетів, майстерень;
з) наявності навчального часу;
и) створених морально-психологічних умов у школі та ін.
Для удосконалення уроків трудового навчання надзвичайно важливим аспектом є вироблення в учителів здатності до здійснення самоаналізу своє педагогічної діяльності. В.О.Сухомлинський неодноразово підкреслював, що один з секретів педагогічної творчості й полягає в пробудженні вчителя до пошуку, до аналізу власної роботи: "хто намагається розібратися в хорошому й поганому на своїх уроках, в своїх стосунках з вихованцями, той вже досяг половини успіху".
Виходячи з цього надається велика увага навчанню вчителя проводити самоаналіз, формувати вміння аналітичного підходу до власної діяльності, до взаємодій вчителя й учнів, до педагогічної доцільності вибору того чи іншого методу на уроці.
Пропонується наступна схема аналізу і самоаналізу уроку (заняття):
o Характеристика навчальних можливостей класного колективу (групи учнів) за результатами психолого-педагогічного аналізу (на основі діагностування учнів, з урахуванням відомостей педагогічного консиліуму). Які особливості учнів були враховані при плануванні цього заняття (уроку)?
o Який тип уроку (заняття) обраний, як він пов’язаний з попереднім, який матеріал цього уроку (заняття) необхідно використати в подальшому (які опорні знання, уміння та навички формував учитель)?
o Які головні завдання уроку (заняття), як вони враховувалися в процесі реалізації навчальної, розвивальної, виховної і профорієнтаційної мети?
o Чи раціонально використовувався час, чи виявилася раціональною структура уроку (заняття) для вирішення головних завдань із досягнення мети?
o Яке поєднання методів навчання вибрано вчителем для вивчення нового матеріалу, проведення інструктажу та практичної роботи і чому (пояснити на основі діагностування й прогнозування уроку чи заняття)?
o Як здійснюється контакт з класом (групою) та з окремими учнями, як організовувалася спільна робота вчителя й учня, як налагоджений зворотній зв’язок учень-вчитель?
o Наскільки ефективно організована самостійна робота, чи використовувалися елементи самоосвіти та самовиховання (наскільки доцільно була складена педагогічна інструментовка уроку (заняття); чи використовувався індивідуально-диференційований підхід у навчанні)?
o Як був організований контроль і самоконтроль за якістю знань і вмінь, оцінювання об’єктів і процесу технологічної діяльності учнів?
o Чи була забезпечена цілеспрямованість, виходячи з індивідуальних особливостей дітей, оптимальна розумова діяльність учня?
o Як вчитель попереджував і долав розумове і фізичне перевантаження учнів?
o Чи зацікавив урок (заняття) учнів (чи розвивалася пізнавальна й трудова активність дитини)?
o Як створювався емоційний настрій учнів, проблемні та проблемно-пошукові ситуації для глибини засвоєння матеріалу?
o Чи використовувалися правила педагогічної етики, норми взаємостосунків вчителя й учня?
o Які елементи, етапи, форми, методи були найвдалішими? Що із запланованого не вдалося, чому?
o Як працювати над подоланням відмічених недоліків? Яка потрібна допомога з боку колег, адміністрації, методичних служб?
o Формування загальної оцінки заняття: на занятті досягнуто, частково досягнуто чи не досягнуто висунуті цілі і завдання.
Ця схема є досить громіздкою, але вона, як показує досвід, є зручною для підготовки вчителя до уроку, для виявлення позитивного й недоліків, для вироблення творчого ставлення до своєї праці, для аналізу діяльності вчителя з боку колег, керівників школи.
Для оптимізації процесу самоаналізу та аналізу уроку трудового навчання й оцінки кожного з його етапів наводимо критерії оцінки досягнення основних завдань уроку в трьохрівневій шкалі: низький, середній та оптимальний (див. табл. 3.6.2.).
Таблиця 3.6.2.