Рівні та форми пізнання

 

Рівень пізнання	Об'єкт пізнання	Форми пізнання	Результат пізнання
Чуттєвий	Окремі властивості та ознаки речей	Відчуття Сприйняття уявлення	Створення образу реальності
Раціонально-логічний	Зв'язки, функції, відношення речей	Поняття Судження Умовиводи	Створення понять, учень, теорій, концепцій
Синтезувальний	Синтез абстрактного мислення та наочного даного	Експеримент Досвід Практика	Підвищення рівня достовірності знання. Вихід на нові обрії пізнання та діяльності

Першим, вихідним рівнем пізнання, поза яким неможливе формування знання, є чуттєве пізнання: це фіксація окремих властивостей та ознак речей органами чуття людини відповідно до їх внутрішніх можливостей.

Чуттєвий рівень пізнання ще не творить знання, але дає пізнанню такий його компонент, поза яким пізнання неможливе. Навіть у занадто раціоналізованих концепціях гносеології чуттєвий рівень розглядають принаймні як імпульс до пізнання. Чуттєве пізнання здійснюється у таких формах: відчуття фіксують окремі властивості речей; сприйняття постають поєднанням відчуттів та створенням певного образу або певної проекції речей; уявлення є відтворенням образу без безпосереднього контакту з річчю.

Вже на рівні відчуття у діяльність чуття втручаються розумові операції, бо з'єднувати елементи відчуття у сприйнятті можна по-різному. Основне ж полягає в тому, що чуттєве пізнання не може задовольнити людину, бо воно має цілу низку очевидних недоліків:

Ø відчуття мають свої межі, тобто далеко не все ми можемо бачити, відчувати;

Ø відчуття мінливі, нестійкі, відносні;

Ø самі відчуття не дають нам надійного критерію для розмежування суттєвого та несуттєвого.

Названі недоліки надолужуються другим рівнем пізнання: раціонально-логічним (або абстрактним) мисленням. Форми абстрактного мислення досить чітко виражають його особливості:

v поняття – це слова, що фіксують суттєві характеристики, як звичайно, класу предметів;

v судження – це речення, які пов’язують між собою поняття так, що хід мислення у суттєвих моментах збігається з процесами реальності;

v умовиводи – сукупність речень (суджень), пов'язаних між собою законами логічного виведення.

Особливості третього рівня пізнання виразно проявляються у його формах:

¨ досвід – особисте свідоме нагромадження умов та обставин як збігання, так і незбігання розумового конструювання з реальним ходом речей і процесів;

¨ експеримент – дослідження певних, спеціально виділених властивостей, параметрів та характеристик речей у спеціально організованих умовах з обґрунтованим дозуванням дій чинників, факторів та ін.;

¨ практика – свідомо фіксований досвід застосування теорій, учень, концепцій у реальному історичному житті певних соціальних груп, суспільств, цивілізацій і ін.;

Основні концепції істини:

o відповідності знань та уявлень дійсності;

o конвенціальна;

o прагматична;

o регулятивна.

Істину як багатогранний інтелектуальний процес нелегко збагнути у всій повноті, тому нерідкісними, а, скоріше, типовими, постають однобічні підходи до неї, які можуть виливатись:

· у позицію догматизму – перебільшення значення сталого, незмінного елемента в пізнанні, прагнення вважати здобуті знання абсолютною істиною;

· у позицію релятивізму – перебільшення значення мінливості знань, проголошення усіх знань відносними;

· у позицію утилітаризму – зведення до рангу істини тих знань, які на даний момент виявились виправданими і корисними;

· у позицію нормативного ставлення до істини – істина недосяжна, проте важливим є не її отримання, а лише рух до неї.

· підтвердження фактами;

 

· підтвердження експериментальними перевірками;

 

· узгодженість із принципами наукової теорії;

 

· коректність і точність застосування термінології;

 

· логічна та концептуальна несуперечливість.

	Теоретичний рівень пізнання

 

Форми пізнання

Аксіоматичний:виділення вихідних

співвідношень сфери пізнання та встановлення з їх допомогою змісту зв'язків цієї форми.

- міркування; - інтелектуальне споглядання; - мислене конструювання

Теоретичного моделювання: конструювання предметних якостей за допомогою математики, теорії систем, ін.

Гіпотетико-дедуктивний: формування гіпотез, що пояснюють сукупність фактів, виведення гіпотез часткових тверджень та їх пояснення.

Результати пізнання

Сходження від абстрактного до конкретного: виділення елементарних характеристик фактів та зведення їх в єдину систему тверджень.

Поєднання історичного та логічного: досліджують історичний процес певної сфери, виділяють у ньому необхідні зв'язки, які зводять в єдину систему тверджень.

Наукові теорії

Системно-структурний: вивчення об'єкта як в цілісності його структури, так і його складників.