_,. Наприкінці XIX ст. на шлях активної
Більшовизм діяльності стає В. І. Ленін (1870-1924). У
1895 р. він об'єднує робітничі марксистські гуртки Петербурга в «Союз боротьби за звільнення робітничого класу», повністю підтримуючи теоретичну й практичну лінію Плеханова.
У своїх перших філософських працях, включаючи «Матеріалізм і емпіріокритицизм» (1909), Ленін цілком іще «ортодоксальний» марксист. Він іще дотримується традиції відображального (навіть споглядального) тлумачення пізнавального процесу - «відображення» матерії свідомістю уявляється йому чимось на зразок «копіювання», «фотографування» тощо. Неодноразово наголошується натуралістична теза про свідомість як «функцію того особливо складного шматка матерії, який зветься мозком людини».
Проте вже в праці «Матеріалізм і емпіріокритицизм» ленінський діалектичний матеріалізм набуває специфічно російських ментальних рис. Ще в невеликій статті 1905 р. «Партійна організація і партійна література» Ленін висунув тезу партійності літератури, яку він тлумачив як «залежність від грошового мішка» капіталіста письменників, журналістів та ін. На сторінках «Матеріалізму і емпіріокритицизму» висувається вже теза партійності філософії. Теза ця виникає як результат «творчого» розвитку Енгельсо-вого положення про основне питання філософії. Як відомо, в Енгельса це просто констатація тієї обставини, що кожен філософ у вирішенні проблем має виходити з ідеалістичної або матеріалістичної відповіді на питання про первинність одного з двох філософських «начал» - матерії чи свідомості. «Новітня філософія, - писав Ленін, - так само партійна, як і дві тисячі років тому. Партіями, що борються, по суті справи... є матеріалізм і ідеалізм».1
У ленінському вченні про «партійність» філософії остаточно формується центральна міфологема російського марксизму - клас. Міф класу, який є сутшсною характеристикою людини як «масової» істоти (розглядувана поза класовою належністю людина є, за Леніним, порожня абстракція), тепер поширюється на сферу духовної культури (філософію, мораль, літературу та ін.). Термін «гуманізм» відтепер проголошується також «абстрактним» (і тому «буржуазним», вигідним для буржуазного класу поняттям).
Отже, філософський напрям позначається Леніним словом «партія». І це не метафора, оскільки за кожним із цих філософських напрямів стоїть