При розгляді першого питання слід загострити увагу на тому, що у другій половині XVIII – на початку XIX ст. у розвитку західноєвропейської філософської думки настав якісно новий етап. З’являється ціла плеяда мислителів, які спираючись на реалістичні ідеї Декарта, Спінози, Лейбніца, гуманістичні ідеали Просвітництва, роблять значний внесок у розвиток філософії і передусім діалектики. Йдеться про класичну німецьку філософію, представлену іменами Канта, Шеллінґа, Фіхте, Гегеля.
При вивченні другого питання доцільно виокремити два періоди у творчості І.Канта (1724-1804):
- докритичний – розглядає питання природознавства, науки. У цей період об’єктом дослідження Канта стає питання виникнення планет Сонячної системи. Кант спирається на праці Ньютона, Галілея, Кеплера, а також на основні принципи космології Декарта;
- критичний – підкреслює творчий характер людської свідомості в процесі пізнання, абсолютизує творчий характер свідомості, відриває її від пізнавального процесу, розглядає поза цим процесом, протиставляє людську свідомість предметному світові і оголошує «речі в собі» недоступними до пізнання.
При розгляді третього питання слід звернути увагу на те, що вчення Г. Гегеля (1770-1831). відбило складний і суперечливий характер тієї історичної епохи, у якій він жив:
- висунув тезу, що філософія являє собою продукт епохи;
- розробляв проблеми діалектики, діалектичного методу дослідження.
Найважливішим принципом гегелівської діалектики є принцип розвитку — розглядав процеси і явища в русі, зміні і розвитку; вперше розглянув діалектику кількісних і якісних змін, підкреслив їх взаємозв’язок, показав, що на певному етапі кількісні зміни ведуть до змін якісних.
Доцільно звернути увагу, що філософська система Гегеля складається з трьох розділів:
- логіки;
- філософії природи
- філософії духу.
Важливо розкрити категорію абсолютної ідеї, яка є центральною категорією гегелівської філософії.
При вивчені четвертого питання слід звернути увагу на те, що Л.Фейєрбах (1804-1872) був представником антропологічного матеріалізму та піддав критиці ідеалізм взагалі і гегелівський ідеалізм зокрема. Заслуга Фейєрбаха в тому, що він у центр свого філософського вчення поставив людину, наблизившись до постановки питання про примат загальнолюдських цінностей над класовими.