При підготовці даного питання, потрібно загострити увагу на тому, що філософія в Елладі виникає як світогляд промислово-торгівельної частини населення, що почали боротися за владу, відбираючи її в аристократів-землевласників.
Необхідно підкреслити, що слід відрізняти такі періоди у розвитку давньогрецької філософії:
- Досократичний період (VІІ – початок ІV в. до н.е.) – Фалес, Анаксімандр, Анаксімен, Геракліт, Ксенофан, Піфагор, та його учні Емпедокл, Анаксагор, Левкіп, Демокріт.
- Класичний період (490 р. до н.е. – 322 р. до н.е.) – Софісти – Протагор, Горій, Гіпій, Крітій, Гіподам; Сократ, Платон, Аристотель.
- Елліністичний період (кінець ІV в. до н.е. – V в. н.е.) – епікуреїзм, стоїцизм, скептицизм.
Однією з головних проблем грецької філософії є проблема буття – онтологія:
І період: з чого походить усе суще?;
ІІ період: людина – міра усіх речей;
ІІІ період: суспільство як засіб для особистого щастя індивіду.
Окрему увагу доцільно звернути на історичне значення античної філософії, оскільки за часів античності було закладено фундамент майбутніх філософських вчень і дискусій. Філософія стародавнього світу, особливо антична, надала міцного імпульсу розвитку людської думки. Класична антична філософія стала основою розвитку європейської та вітчизняної філософської думки. Пошуками відповідей на питання, що були поставлені в той час, займаються сучасні філософи, використовуючи багату спадщину давньогрецьких мислителів.