Аналізуючи перше питання, слід звернути увагу на те, що пізні національні релігії стають такими релігійними віруваннями, які охоплюють своїм впливом всі соціальні прошарки населення у межах однієї національності. Саме до цієї релігійної форми належать багато релігій нашого часу – індуїзм, сикхізм, джайнізм (Індія), конфуціанство, даосизм (Китай), синтоїзм (Японія), іудаїзм (релігія євреїв у багатьох країнах світу), зороастризм (Іран) та ін.
Необхідно звернути увагу на зростаючу специфічність віровчення і культу пізніх національних релігій, які пов’язані з особливостями як господарської діяльності, так і суспільно-політичного життя окремих народів, які сповідують ту чи іншу релігію.
Тому відповідь на питання доцільно почати з визначення спільних рис, які дозволили об’єднати ці релігії в одну групу. А далі звернути увагу на специфічні моменти у віровченні, обрядах, ритуалах, закріплених стереотипах поведінки людини, які містить кожна окрема релігія.
Аналізуючи друге питання потрібно відзначити, що буддизм є найдавнішою із світових релігій, яка виникає на основі індуїзму та зберігає певні його риси. При характеристиці буддизму потрібно особливу увагу звернути на три його особливості, які відрізняють його від інших релігій (визнання непостійності світу, заперечення вічності душі і визначення світу як страждання).
Доцільним буде також звернути увагу на основні течії в буддизмі: тхеравада (індобуддизм), дао-буддизм (далекосхідний буддизм), тантричний (центральноазіатський) буддизм, ламаїзм (тибетський буддизм).
При вивченні третього питання необхідно зазначити, що за змістом християнство тісно пов’язане з іудаїзмом, а також зазнало впливу релігійно-філософських вчень Філона та Сенеки, ідеології кумранської общини, релігії східних народів Римської імперії.
Розглядаючи проблему поширення та еволюції християнства, слід відзначити, що воно у своєму розвитку пройшло різні періоди:
- первісне християнство (від середини І ст. до середини ІІ ст.), на етапі якого сформувалося “святе письмо” християн – Біблія;
- раннє християнство (від середини ІІ ст. до початку IV ст.), коли розпочався перший великий розкол на православ’я і католицизм;
- пізнє християнство (від початку IV ст. до кінця ХV ст.), коли від католицизму відокремився протестантизм.
Доцільним є також звернути окрему увагу на особливості віровчення та обрядності православ’я, католицизму і протестантизму.
При висвітленні четвертого питання слід звернути увагу на те, що іслам (мусульманство, магометанство) ґрунтувався на релігіях, що вже існували, перш за все на іудаїзмі та християнстві.
Необхідно висвітлити основні моменти, які займають особливе місце в житті мусульман: аш-шахада, ассалат, ас-саум, аз-закат, ал-хаджж, шаріат.
Доцільно висвітлити специфіку релігійного культу в ісламі, звернути увагу на те, що іслам не має церкви як певної релігійної організації подібної до християнської.
Для більш конкретного розгляду даного питання важливо розглянути особливості релігійних течій в ісламі, таких як сунізм, шиїзм, секта хариджитів.
Необхідно також охарактеризувати той момент, що іслам, будучи основою світосприйняття багатьох народів, став джерелом різноманітних релігійно-політичних рухів, які істотно впливають на міжнародний клімат.
При підготовці відповіді на п’яте питання потрібно звернути увагу на те, що наша поінформованість про давні слов’янські вірування досить неповна й неточна через брак пам’яток та писемних джерел. Більш конкретно ми можемо говорити про пантеон язичницьких богів, створений князем Володимиром, тому доцільно звернути увагу саме на нього. Конкретну увагу потрібно приділити уявленням давніх слов’ян про походження і будову світу, ієрархію та теогонію давніх божеств.
Процес запровадження християнства у Київській Русі необхідно розглядати у контексті внутріполітичних та зовнішньополітичних причин, а також звернути увагу на його наслідки для розвитку державності.
Цікавим буде дослідити трансформацію православного віровчення і культу у результаті впливу на них язичницьких традицій давніх слов’ян.
При висвітленні шостого питання потрібно звернути увагу, що на Україні діють три православні церкви:
- Українська православна церква Московського патріархату;
- Українська православна церква Київського патріархату;
- Українська автокефальна православна церква.
Доцільним буде розглянути причини і умови їх виникнення, особливості розвитку і функціонування на сучасному етапі, географію впливу і перспективи подальшої взаємодії.
При розгляді сьомого питання студентам потрібно враховувати, що нетрадиційна релігійність розглядається як прояв кризи традиційних релігій і масової свідомості людей, тому нетрадиційні культи мають спільні характерні риси і їх можна розглядати як єдину ідейно-політичну течію.
В той же час існує певна класифікація неокультів, яку вживають для зручності, щоб полегшити орієнтацію серед численних існуючих напрямків. Суть класифікації у тому, що в основу кладуться певні базисні уявлення і в залежності від слідування їм виділяють ту чи іншу групу неорелігій. На сьогоднішній день відокремлюють сім груп нетрадиційних релігійних вірувань, які у повній мірі представлені в Україні.