Дедукція – метод пізнання, що полягає в переході від більш загального знання до менш загального. На цьому методі засновується один з основних видів логічних умовидів.
Емпіризм (від гр. empeiria – досвід) – це напрямок в теорії пізнання, який проголошує чуттєвий досвід головним (а іноді й єдиним) джерелом знань. Розум у межах цього напряму тлумачиться лише як здатність компонувати матеріал відчуттів, що нічого принципово нового не додає до них; радикальною формою емпіризму є сенсуалізм.
Індукція – один з методів пізнання, який полягає у переході від одиничного або часткового знання до формулювання загальних положень. На цьому методі засновується один з видів логічних умовиводів.
Раціоналізм (від лат. ratio - розум) в епоху Нового часу постає як протилежний емпіризму гносеологічний напрямок у філософії, який проголошує розум (сукупність інтелектуальних здібностей душі) головним джерелом істинного пізнання сутностей речей та явищ світу.
Субстанція – це першооснова (першопричина) буття. Ідеалісти вважають, що субстанцією є Бог, розум, дух і т. ін., а матеріалісти проголошують, що субстанцією світу є матерія. Існує також дуалістичний підхід до розуміння субстанції, який об’єднує ідеалізм та матеріалізм.