Абсолютна ідея - надприродне, нічим не зумовлене духовне начало, «божественна думка», безособовий розум, які нібито породжують реальний матеріальний світ.
Антропологізм – філософська концепція, яка розглядає усі явища природи, суспільного життя й мислення залежно від властивостей і потреб людини.
Відчуження – філософська категорія, яка виражає перетворення людської діяльності та її наслідків у самостійну силу, що панує над людиною і ворожа їй.
Категорічний імператив – термін Канта для позначення безумовного веління моральної свідомості слідувати в поведінці законові: “дій так, щоб ти ніколи не ставився до людей тільки як до засобу, а завжди як до мети”.
Опредметнення – це перетворення в процесі діяльності суб’єкта людських сил і здібностей з форми руху на форму предмета (тобто перетворення суб’єктивного на об’єктивне). Розпредметнення – це використання людьми наслідків попередньої діяльності і освоєння надбань культури, підтриманняі розвиток завдяки цьому їхнього фізичного буття, виробничих навиків і духовних здібностей.
Панлогізм– об’єктивно-ідеалістичне вчення, яке вважає мислення сутністю, першоосновою світу й ототожнює об’єктивну закономірність з системою логічних категорій.
Річ для нас – річ, як вона розкривається людиною в процесі діяльності і пізнання.
Річ у собі – те, що існує саме по собі, безвідносно і незалежно від людської практики і пізнання.
Трансцендентний – той, що лежить поза межами свідомості й пізнання.
Трансцендентальний (у філософії Канта) – той, що зумовлює можливість пізнання.
Трансцендентальний ідеалізм – назва, яку І. Кант дав своїй критичній філософії на відміну від проблематичного ідеалізму Р. Декарта (який ставив під сумнів існування зовнішніх речей) і догматичного ідеалізму Дж. Берклі (який вважав речі «комплексами відчуттів»).