Апейрон (грецьк. apeiron – безмежне)– поняття, введене в філософію Анаксімандром для визначення безмежної, невизначеної, без’якісної першооснови. що перебуває у вічному русі. Через виділення з апейрону протилежностей і їх боротьби, стверджує філософ, виникла вся багатоманітність речей. Поняття «апейрон» є важливим досягненням давньогрецької філософії на шляху абстрактизації уявлень про першооснову.
Апорії( грецьк. aporia – утруднення, безвихідне становище) - парадоксальні положення Зенона, в яких він поставив проблеми безперервності і конечності, сформулював питання про природу континууму /неперервного/, яке є одним із вічних питань розуму.
Атараксія( грецьк. ataraxia – незворушність) – стан душевного спокою та незворушності. Одне з базових понять пізньої античної філософії; мета, до якої повинен прагнути філософ.
Атомізм (грецьк. atomos – неподільний) – одна з концепцій давньогрецькоЇ філософії, сформульована Левкіпом і Демокрітом, розвинена Епікуром, Лукрецием Карром. Згідно з нею, походження і будова світу пов’язуються з поняттям про атом як його першооснову.
Деміург ( з грецьк.demiurgis- майстер, у переносному значенні –творець) - у філософії Платона, Арістотеля, неоплатоників – творець світу, одне з визначень божества.
Логос (грецьк. logos- слово, думка, розум, закон) - термін, який в античній філософії визначав всезагальний закон, основу світу, його порядок і гармонію.
Релятивізм (лат. relativus - відносний) - філософське вчення про відносність, умовність і суб’єктивність людського пізнання, моральних понять і уявлень. У кінцевому підсумку релятивізм приводить до заперечення об’єктивного змісту знання, моральних понять і суджень.
Трансцендентний (лат. transcendere- переступати) –термін, що означає те, що знаходиться за межами свідомості і пізнання.
Фаталізм (лат. fatalis –роковий) – антидіалектична світоглядна концепція, згідно з якою всі процеси й події, що відбуваються в природі, історії, житті людини, підкорені пануванню необхідності. Вона є наперед визначеною незалежними від людини силами (долею, Богом, об’єктивними законами розвитку), що не залишає місця свободі, творчості.