Агностицизм – філософська установка, згідно з якою неможливо довести відповідність наших знань дійсності, якщо вони виходять за межі відчуттів.
Гносеологія – філософське вчення, в якому досліджується пізнавальний процес з точки зору співвідношення суб’єкта і об’єкта пізнання, аналізується проблема істини та її критеріїв, вивчаються форми і методи пізнавальної діяльності. Традиційно, гносеологію визначають як теорію пізнання.
Епістемологія – філософське вчення, в якому вивчається будову, структуру, розвиток і функціонування знання. Основні проблеми епістемології зосереджуються навколо аналізу опозиції «об’єкт – знання». Інколи термін «епістемологія» ототожнюють з терміном «гносеологія».
Знання – отримана у певний спосіб (метод), соціально значима інформація, яка є упорядкованою та оформленою відповідно до деяких норм.
Істина – відповідність людських знань дійсності. Істина фіксує об’єктивний зміст знання, а також визначає межі його застосування. В класичній теорії пізнання розглядається діалектика абсолютної та відносної істини.
Метод – спосіб побудови й обґрунтування істинності знання; сукупність прийомів (алгоритм) теоретичного чи практичного освоєння дійсності. В науці під методом розуміють шлях наукового дослідження, який охоплює цілісну систему операцій, правил і норм наукового пошуку.
Методологія – вчення про методи дослідження, а також способи організації теоретичної й практичної діяльності людини. Розрізняють філософську, загальнонаукову методології та методологію конкретних наук.
Об’єкт пізнання – те, на що направлена активність суб’єкта пізнання (людини).
Освоєння – це духовно-теоретичне, духовно-практичне та матеріально-практичне осмислення світу, виражене у формі міфів, мистецтва, філософії, науки тощо.
Пізнання – процес отримання знань; діяльність суб’єкта пізнання, направлена на здобуття обґрунтованих даних про світ.
Раціональне пізнання – це вищий ступінь пізнання людиною світу, в якому здійснюється перехід від відчуттів і уявлень до понять, суджень та умовиводів як форм абстрактного мислення.
Скептицизм – філософська концепція, в якій піддається сумніву можливість достовірного пізнання світу й існування надійного критерію істини.
Суб’єкт пізнання – носій діяльності, свідомості й пізнання. Зазвичай, суб’єктом пізнання виступає людина.
Чуттєве пізнання – це вихідний ступінь пізнання людиною матеріального світу, який ґрунтується на спогляданні предметів і явищ дійсності. Здійснюється у формі відчуттів, сприйняття і уявлення.