Догмат — положення, яке не підлягає критиці і є обов'язковим для всіх віруючих.
Екзегетика (від лат. ехеgеsis — тлумачення) — мистецтво пояснення, розкриття змісту біблійних текстів.
Номіналізм (від. лат. nomen — ім'я, назва) — один із напрямів середньовічної філософії, згідно з яким загальні поняття, створені нашою свідомістю, є лише іменами для позначення одиничних речей.
Одкровення — базове поняття середньовічної філософії. Передавання Богом через Святе Письмо священних істин людям для їх спасіння.
Патристика (від лат. раtег — батько) — сукупність філософсько-теологічних течій і напрямів II—VIII ст. Головні проблеми: захист християнського віровчення від критики з боку язичницьких філософів; проблема використання набутків античної філософії християнством; систематизація християнського віровчення.
Реалізм — один з напрямів схоластики, протилежний до номіналізму. Послідовники реалізму визнавали загальні поняття як першореальність, первинну стосовно до одиничних речей. Продовження вчення Платона про співвідношення ідеального й матеріального.
Схоластика (від лат. scholasticos — учений, шкільний) — середньовічна філософія IX—XV ст. Її представники прагнули раціонально обґрунтувати християнські догмати. Провідні проблеми: співвідношення віри і знання; способу існування універсалій; сутності й існування та ін.
Теологія (від грец. teos— бог і 1оgos — слово, учення) — система обґрунтування філософськими засобами віровчення, комплекс доведення істинності догматів; розроблення релігійної етики. Теологія базується на вірі в Бога, що створив світ і керує ним.
Універсалії — у середньовічній філософії загальні поняття.
Провіденціалізм (від лат. ргоvidentia — передбачення, провидіння) — концепція середньовічної філософії, згідно з якою рушійною силою історії людства є провидіння, промисел Божий, який визначає напрямок, мету розвитку людського суспільства. Він є основою соціальної філософії Августина, Фоми Аквінського