| Античний світогляд | Середньовічний світогляд |
| політеїзм (багатобожжя) | монотеїзм (єдинобожжя) |
| боги є частиною природи або уособленням природних стихій | Бог є духовною сутністю, яка перебуває за межами світу (трансцендентальність) |
| вихідні якості богів: сила, могутність | вихідна якість Бога – любов до людини |
| боги впорядковують світ | Бог творить світ із нічого |
| космос, природа – загальні умови існування богів і людей | природа не має власної сутності і не може існувати без припливу божественної енергії |
| людина спирається у своїх вчинках на знання | людина в усьому покладається на віру в Бога |
| головне життєве завдання людини – здійснення подвигу | головне життєве завдання людини – спасіння душі |
| у сприйнятті дійсності увага акцентується на зовнішньому; внутрішнє проявляє себе лише через зовнішнє | у сприйнятті дійсності увага акцентується на внутрішньому; зовнішнє скоріше заважає правильно зрозуміти внутрішнє |
| люди порівнюються за етнічними та родовими ознаками | всі люди є рівними перед Богом |
| панування натуралістичного світогляду | панування символічного світосприйняття |
На відміну від грецької філософії, котра була пов’язана з язичницьким багатобожжям, філософська думка середніх віків базується на християнському монотеїзмі, основу якого утворюють два важливих принципи: ідея божественного творіння (креаціонізм) та ідея божественного одкровення. Ідея творіння стала основою середньовічної онтології: Бог як абсолютне буття створив природу і людину із нічого, одним лише своїм волевиявом.